Клініка гострого простого бронхіту

Клінічним ознакам ГПБ передують підвищення температури тіла, цефалгії, слабкість, ринит, фарингіт, іноді ларингіт, трахеїт, кон´юктивіт. Основним симптомом ГПБ є кашель, спочатку сухий, а потім (на 4 – 8 день захворювання) більш м´який, вологий. Іноді діти скаржаться на на дискомфорт або біль внизу грудної клітини, що підсилюється при кашлі. Біль при кашлі за грудиною буває при трахеобронхіті.

Аускультативні дані варіабельні: сухі, а потім вологі середньопухирчасті хрипи на видосі та на початку вдоху, жорстке дихання. Хрипи частіше розсіяні, симетричні, різко зменшуються або зникають після кашля. Перкуторно – ясний легеневий звук. ДН при ГПБ частіше немає, або вона тільки І ступеня. Зміни в периферичні крові відповідають характеру вірусної інфекції. Рентгенологічно знаходять симетричне підсилення легеневого малюнка в прикореневих та нижньомедіальних зонах. До кінця першого тижня хвороби кашель стає вологим, знижується температура тіла. Тривало (3 тижні та більше) кашель тримається при мікоплазменій, аденовірусній та респіраторно-синцітіальній інфекціях. Якщо бронхіт триває більше 3 тижнів – це затяжний перебіг бронхіту, який треба диференціювати з іншими бронхолегеневими захворюваннями.

Клініка гострого обструктивного бронхіту

Клінічна картина на початку захворювання визначається симптомами респіраторної інфекції – підвищення температури, катаральні зміни верхніх дихальних шляхів, порушення загального стану дитини. Ознаки експіраторної задишки можуть з´явитися як у перший день захворювання, так на 3 – 5 день. Поступово збільшується частота дихання та тривалість видоху. Дихання стає шумним та свистячим. Аускультативно – жорстке дихання, сухі свистячі та жужжачі хрипи над усією поверхнею грудної клітини, іноді – вологі середньопухирчасті хрипи. При наявності задишки можлива участь допоміжної мускулатури в акті дихання – втягнення межреберних м´язів, епігастрія, надключичних ямок, напруження (роздування) крил носа та периоральний ціаноз, блідість шкірних покривів. При фізикальному обстеженні визначають ознаки здуття легень: звуження меж відносної серцевої тупості, коробковий відінок перкуторного звуку. Зміни в периферичні крові відповідають характеру вірусної інфекції. Рентгенологічно – двухстороннє підсилення легеневого малюнка та розширення коренів легень, низьке стояння сплощених куполів діафрагми, підвищення прозорості легеневих полів, горизонтальне положення ребер. Тривалість захворювання 7 – 12 днів.

Клініка гострого бронхіолі ту

У більшості випадків перед клінікою бронхіту передують помірно вираженні явища риниту, назофарингіту. Раптово, або поступово (на 2 – 4 дні захворювання) стан погіршується, дитина стає в´ялою з періодами роздратованості, у неї знижується апетит, з´являється на початку нав´язливий, сухий, а потім – вологий, кашель із задишкою (до 60-80 за хвилину) та затрудненим диханням, втягуванням поступливих місць грудної клітини, напруженням крил носа та грудинно-ключично-сосцевидних м´язів, блідістю, периоральним та генералізованим ціанозом, тахікардією. Грудна клітина розширена в передньо-задньому розмірі, перкуторний звук над нею з коробковим відтінком. Діафрагма опущена, тому печінка та селезінка пальпірується на декілька сантиметрів нижче. Аускультативно: дрібно пухирчасті та крепітуючі хрипи на вдосі та на початку видоху, свистячі сухі хрипи на видосі. Можуть з´являтися епізоди апное. Температура тла частіше висока, але буває і субфебрильною або нормальною. Тяжкість стану дитини визначається ступенем дихальної недостатності. При аналізі крові кількість лейкоцитів або нормальна, або помірно знижена, прискорена ШОЕ При рентгенологічному обстеженні відмічають підвищену прозорість легеневих полів, особливо на периферії, низьке стояння діафрагми, невеликі ділянки зниження прозорості легеневої тканини, але зливнв інфільтративні тіні відсутні. Тривалість захворювання 2 – 3 тижні.