4. Індустріальні (промислові) парки.

За визначенням ЮНІДО (Організації ООН з промислового розвитку), «індустріальний парк» (industrial park, industrial area) – це ділянка землі, розвинута й розділена на сегменти у відповідності з планом, зі спорудженнями або без, із загальною інфраструктурою, і призначена для використання групою промисловців. Промислові парки надають компаніям в оренду на своїй території виробничі, складські й офісні площі, забезпечують комунікаціями й інфраструктурою, необхідними для організації виробництва. Вони мають розвиту систему під'їзних колій, зон завантаження-розвантаження, контрольно-пропускних зон [51].

Головна відмінність між індустріальними і технологічними парками полягає в тому, що перші лише створюють умови шляхом забезпечення підприємств інфраструктурою для їхньої основної виробничої діяльності, а технопарки безпосередньо здійснюють розробку і впровадження нових технологій у виробництво.

Основний принцип господарювання класичного індустріального парку полягає в тому, що власник індустріального парку здає інженерні підготовлені ділянки в оренду промисловим компаніям. Основою таких парків є земельна власність, юридично і технічно організована як спеціалізований об'єкт прибуткової нерухомості, оснащений відповідною інженерною і транспортною інфраструктурою, зазвичай включає офісні і виробничо-складські будівлі. Цим індустріальний парк суттєво відрізняється від спеціальних (вільних) економічних зон.

Незалежно від країни всім індустріальним паркам властиві певні закономірності, а саме:

• місце розташування - поблизу від великих міст і транспортних коридорів (морські порти й аеропорти, автомагістралі, залізниці, річкові канали, трубопроводи);

• керуванням індустріальних зон, як правило, займається спеціальна керуюча компанія. При цьому таку компанію може створювати основний інвестор промислового парку, але може залучатися й незалежна професійна керуюча компанія.

• утворюються органами центральної або місцевої влади, на їхній розвиток великий вплив роблять спеціальні державні програми, звільнення або зниження податкового навантаження, полегшення митного режиму.

• строк окупності індустріальних парків становить у середньому 10 - 15 років [52].

Для компаній, зайнятих у сфері виробництва, промислові парки цікаві можливістю оренди професійних виробничих, офісних і складських приміщень, що вигідніше самостійного придбання землі, проходження дозвільних процедур і наступного будівництва необхідних приміщень і комунікацій. У ряді парків передбачена можливість оренди встаткування. Турботи з підтримки в належному стані інженерних комунікацій і споруджень, а також із забезпечення ресурсами (електроенергія, вода, тепло) покладені на керуючу компанію. В остаточному підсумку, для виробників це обертається зниженням собівартості виробленої продукції.

З позиції власника, індустріальний парк є спеціалізованим об’єктом дохідної нерухомості, роботу якого організовує керуюча компанія.

Характерні риси індустріального парку:

• надання комунікацій усіх типів, необхідних для організації виробничого процесу;

• наявність виробничих, складських та офісних приміщень у межах території індустріального парку;

• фахова й ефективна система організації під’їзних шляхів, місць стоянки вантажного і легкового автотранспорту, зон навантаження-розвантаження, контрольно-пропускних зон та ін.

• система організації роботи парку, у т.ч. надання різних видів послуг компаніям-учасникам індустріального парку;

• державна підтримка розвитку.

Природно, для ефективного функціонування індустріального парку знадобиться:

• близькість основних транспортних коридорів (морські порти й аеропорти, автомагістралі, залізниця, річкові канали, трубопроводи);

• прийнятні фаховий рівень і вартість робочої сили;

• можливість підведення необхідних комунікацій;

• близькість до сировини і матеріальних ресурсів;

Оскільки індустріальні парки різняться як своїми масштабами, так і переліком надаваних послуг, слід відзначити, що й цікавити вони можуть цілий ряд компаній. Так, великі транснаціональні корпорації виявляють до них інтерес у разі розвитку й забудови муніципальних земель, відданих під індустріальну забудову. Місцеві невеликі компанії також розглядають варіанти участі в індустріальних парках – наприклад, у разі реконструкції виробничих цехів для їх подальшого здавання в оренду або при створенні бізнес-інкубаторів [1, С.120].

Привабливість оренди підготовлених виробничих площ індустріальних парків полягає в можливості орендувати там виробничі, офісні і складські площі в більш стислі терміни, ніж придбання землі з наступним самостійним будівництвом. А з огляду на проблеми, на які наражаються компанії в процесі відведення й оформлення земельної ділянки, одержання дозволу на будівництво, а також при спорудженні комунікацій необхідних потужностей, зазначений варіант є раціональною альтернативою.

При цьому компанія, що керує індустріальним парком, бере на себе всі зобов’язання з організації роботи і забезпечення орендарів/власників інженерними комунікаціями, електроенергією, водою, теплопостачанням, може надавати транспортні, охоронні, консультативні та інші види послуг. Крім того, вона забезпечує належний стан основних споруд (котелень, трансформаторів, насосних станцій, колекторів тощо), а також доріг і під’їзних шляхів.

Інтерес до індустріальних парків викликаний поєднанням місця розташування та агломерації, коли в одному місці зосереджуються великі постачальники комплектуючих (напівфабрикатів) та їх споживачі. Тим самим економляться транспортні витрати й інженерні послуги, що дозволяє знизити собівартість виробленої продукції за рахунок більш ефективної логістики.

Про необхідність розвитку індустріальних парків засвідчує позитивний світовий досвід інших країн, (зокрема США, Китаю, Росії, Словенії, Чехії, Туреччини, країн Близького Сходу тощо).

В Україні передумови створення і розвитку індустріальних (промислових) парків передбачені в Концепції створення індустріальних (промислових) парків, яку було затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 447-р. Зокрема, в ній йдеться про те, що формування мережі державних і регіональних індустріальних (промислових) парків повинне здійснюватися відповідно до основних напрямів розвитку державної і регіональної промислової політики з урахуванням завдань, пов'язаних з розвитком міських агломерацій [53].

При цьому у Концепції передбачено, що індустріальні (промислові) парки доцільно створювати у промислових регіонах поблизу великих міських агломерацій, але поза їх межами, крім випадків, коли є належна інфраструктура і вільні від забудови земельні ділянки безпосередньо у промислових зонах, а також екологічні умови, які дають змогу створювати індустріальні (промислові) парки у межах населених пунктів. Важливе значення для нормативно-правового забезпечення створення та функціонування індустріальних парків мають положення Концепції, де йдеться про визначення критеріїв створення індустріального (промислового) парку, зокрема економічних, фінансово-бюджетних, екологічних; механізмів стимулювання залучення коштів для реалізації інвестиційних проектів, формування системи управління та моніторингу результатів діяльності індустріальних (промислових) парків.

Міністерством економіки України 17.04.2007 р. під керівництвом А.К.Кінаха було внесено законопроект "Про індустріальні (промислові) парки", а 23.12.2008 р. народні депутати А.К.Кінах, М.С.Комар, В.І.Потапов (Партія регіонів) внесли на розгляд Верховної Ради проект Закону України «Основи створення індустріальних парків» (реєстр. № 3536), подібний до законопроекту від 17.04.2007 р., у відповідності до якого було розроблено програму створення в Харківській області індустріального парку «Рогань». У проекті закону зазначене наступне: керуючою компанією промислового парку може бути юридична особа, зареєстрована на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій передбачається розміщення промислового парку; права власності на земельну ділянку не обмежуються.

Крім того, Міністерство економіки України 05.02.2009 р. завершило розробку остаточного варіанту проекту Закону України «Про індустріальні (промислові) парки» для передачі його на розгляд Верховної Ради в пакеті антикризових заходів. Цей законопроект є вдосконаленням проекту закону «Про індустріальні (промислові) парки» (реєстр. № 3071), внесеного 27.08.2008р. народним депутатом України Шевчуком О.Б. (БЮТ).

У законопроекті Міністерства економіки зазначене наступне: перелік земель та об’єктів державної власності, на яких можуть створюватися промислові парки, визначається Кабінетом Міністрів України; договір про створення та діяльність промислового парку між ініціатором створення промислового парку та керуючою компанією укладається на строк від 10 до 30 років; перехід права власності на земельну ділянку та створені на ній об’єкти до керуючої компанії не передбачається; одним з видів державного стимулювання є відшкодування створення керуючою компанією на території промислового парку робочих місць з розрахунку 50 % суми витрат керуючої компанії на створення такого робочого місця за умовами та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; місце реєстрації керуючої компанії промислового парку не обмежується.

Одночасно поданий законопроект має дві головні відмінності відносно того, що обговорювалось раніше [54]:

• керуюча компанія індустріального парку реалізує план забудови території індустріального парку, який розроблений державними/місцевими органами виконавчої влади (тобто проект забудови території повинен бути створений органами виконавчої влади ще до появи перших інвесторів…);

• земельна ділянка для створення промислового парку надається керуючій компанії лише у користування і не підлягає приватизації протягом усього строку реалізації проекту створення та діяльності державного або комунального промислового парку. Це означає, що закордонні інвестори не зможуть купувати земельні ділянки, що значно зменшить їх зацікавленість розміщувати свої виробничі потужності на території індустріального парку «Рогань». Крім того це зменшить мотивацію для портфельних інвесторів, кошти яких планувалось після акціонування комунального підприємства залучити для будівництва інженерної інфраструктури індустріального парку.

В той же час, у законопроекті заплановані значні обсяги державної підтримки керуючої компанії і учасників промислового парку, а саме: «Керуючій компанії промислового парку та учаснику промислового парку, що уклав договір з керуючою компанією, встановлюються такі окремі види державного стимулювання:

• надання фінансової підтримки шляхом повної або часткової компенсації відсоткової ставки за залученими в національній валюті банківськими кредитами для виконання робіт з будівництва доріг і потужностей з водопостачання, водовідведення, каналізації та очистки води, з впровадження передових енерго- і ресурсозберігаючих технологій, переробки побутових та виробничих відходів на термін 5 років з початку реалізації програми (бізнес-плану);

• застосування додаткової норми прискореної амортизації нових основних фондів групи 3 і 4 в межах виконання програми (бізнес-плану) створення та діяльності промислового парку.

Учаснику промислового парку, що уклав договір з керуючою компанією, встановлюються такі окремі види державного стимулювання:

• надання фінансової підтримки шляхом повної або часткової компенсації відшкодування витрат на розробку і сертифікацію всіх видів робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації, атестації, випробування, контролю та реєстрації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

• відшкодування за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створення одного робочого місця з розрахунку 50% суми витрат учасника на створення такого робочого місця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.»

Таким чином, законопроекти мають принципові відмінності, які по різному визначають привабливість промислового парку для інвесторів і будуть стимулювати різні види інвестиційних надходжень до регіону.

У червні 2009 р. Верховна Рада повернулась до розгляду закону «Про індустріальні парки». Відбулось 10.06.09 р. перше слухання законопроекту, підготовленого народними депутатами України Шевчуком О.Б. (БЮТ), Королевською Н.Ю. (БЮТ), Чечетовим М.В. (ПР), Каськівим В.В. (НУ), в якому розглядались засади державно-приватних партнерств для будівництва інфраструктури індустріальних парків [54]. Розгляд цього законопроекту активізувало процес підготовки проектів створення індустріальних парків в Україні. Наприклад, через 5 днів після першого читання законопроекту – 15.06.09 р. Індустріальний союз Донбасу ініціював внесення змін до генерального плану міста Алчевська і у межі міста було включено 82,5 га майбутнього промислового парку, проект якого розроблений чеською фірмою «DHV CR LTD». В той час, як Харківська область, на жаль, не знайшла коштів для розробки проекту індустріального парку «Рогань» ні в 2008 р., ні в 2009 р., ні в 2010 р.

Нажаль, ухвалення закону «Про індустріальні парки» гальмується в Україні вже кілька років, тоді як в сусідніх країнах точиться жорстка конкуренція за залучення інвесторів у такі парки. Наприклад, у Чехії індустріальні парки наполовину не заповнені, оскільки заробітна плата в населення хоч потроху, а зростає. Як результат – дорожчає робоча сила, інвестори йдуть туди, де нижчі зарплати.

Наприкінці листопада 2011 р. за результатами засідання робочої групи, до якої ввійшли депутати ВР, представники Мінекономіки та місцевих рад було означено, що до кінця 2011 року Верховна Рада ухвалить в остаточному читанні законопроект «Про індустріальні парки» [55]. Сьогодні в Україні налічується вже помітна кількість проектів зі створення індустріальних парків (наприклад, тільки в Криму – вже чотири великих індустріальних парки), проте їх можна назвати міражами в пустелі, оскільки вони фізично ніби існують, але їх немає із законодавчої точки зору.

Більшість із вказаних індустріальних парків перебувають в ескізному варіанті як центр логістики або у вигляді концепції. Під жоден із них не виділялась земля, хоча документи для землевідведення надали практично всі. Відмовляючись виділяти землю, уряд посилається на Земельний кодекс, у якому немає поняття «індустріальний парк», хоча Президент В.Ф.Янукович вже визначив п’ять областей України, для будівництва таких парків. За чинним законодавством землю можна відводити під конкретне підприємство, а ініціатори проектів зі створення індустріальних парків просять відвести під щось, що складається з чотирьох, п’яти й більше підприємств, частина з яких тільки у проекті.

Крім того, в Україні, як і в багатьох країнах Євросоюзу, керуючі компанії індустріальних парків переважно створюють органи місцевої влади. І вони не можуть відвести під створені ними ж індустріальні парки землю своєї території, бо землями промислового призначення розпоряджаються не громади, а Верховна Рада або Рада міністрів. Створюючи поки що ілюзорні індустріальні парки, місцева влада зіштовхується з безліччю проблем: потрібно платити оренду за землю (яка, навіть коли і є, ще не дає жодних доходів), виділяти кошти на залучення інвесторів (не отримуючи поки що жодних пільг і преференцій) тощо.

Кожен з українських індустріальних парків розбудовується за власним бізнес-планом, однак є певні особливості, які їх поєднують. Наприклад, створення таких парків дозволяє вивільнити населені пункти від промислового виробництва, виносячи його на окремі території, що дуже важливо з погляду захисту довкілля. Промислове виробництво концентрується на обмежених площах якнайдалі від житлових масивів, пам’яток історії та культури, оздоровчих територій.

Україна наразі має всі шанси стати привабливою для інвесторів, оскільки робоча сила, яка може бути задіяна на високотехнологічних виробництвах, набагато дешевша, ніж у сусідніх країнах. А якщо, після ухвалення закону, в Україні спроститься процедура землевідведення для індустріальних парків і керуючий партнер таких парків отримає певні пільги, то, як вважають автори законопроекту «Про індустріальні парки», за три – чотири роки після ухвалення цього документу буде залучено 7 – 8 млрд дол. інвестицій і створено 300 тисяч нових робочих місць.

Прикладом створення індустріальних парків в Україні може слугувати проект створення індустріального парку «Рогань» у Харківській області, який розглядається вже четвертим складом Уряду України як пілотний проект для відпрацювання методології створення індустріальних парків в Україні.

Територія індустріального парку "Рогань" знаходиться поряд з південною околицею Харкова на площі 203 га., на якій планується розмістити 150 промислових підприємств. Вказана ділянка має вигідне розташування: знаходиться відразу за південною околицею Харкова – поруч з окружною дорогою. Ділянка площею 203 га. має вигідне розташування: відстань до міждержавної автомагістралі Москва-Харків-Ростов становить – 4 км., відстань до міжнародного аеропорту – 9 км., до залізниці – 2 км. Існуюча в регіоні інфраструктура дозволяє дуже швидко побудувати необхідні мережі для розбудови індустріального парку "Рогань": провести лінії електропостачання, забезпечити підведення природного газу, побудувати систему водопостачання і каналізацію.

За напрямками діяльності передбачає розподіл всієї території на наступні окремі функціональні зони:

• «Логістичний хаб», на якій буде розміщено складські та фасувальні будівлі, автотранспортні підприємства та митні склади;

• «Бізнес-сіті» - майданчик в для побудови бізнес-центру і готельного комплексу для проживання іноземних фахівців. На території бізнес-центру крім офісів компаній заплановано розміщення центру телекомунікацій і центру міжнародної торгівлі;

• «Еколайф», на якій будуть розміщатись підприємства харчової промисловості, підприємства з виробництва біологічно-активних добавок та лікувальних препаратів;

• «Хай-тек», на якій будуть розміщуватись підприємства приладобудування, машинобудування та інших сфер виробництва, створюваних на основі впровадження нових технологічних розробок, а також технопарки «Біотехноком» (створюваного Національним університетом імені Каразіна) і «Інтелектроніка та інформатика» (створюваного Харківським національним університетом радіоелектроніки)

• «Креатив-парк», на якій будуть розміщуватись підприємства легкої промисловості і будинки моделей, виробництва меблів і дизайн-студії, а також інші види підприємств, які вимагають значних витрат ручної праці і творчого мислення;

• «Сервіс-зону», на якій будуть розміщуватись будівельні підприємства та додаткові споруди для забезпечення життєдіяльності всієї промислової зони;

• «Зону периметру», яка буде охоплювати по контуру всю територію промислового парку «Рогань», а також розподільчі ділянки між окремими майданчиками парку. «Зона периметру» буде включати огорожі, систему охоронної сигналізації та зелені насадження у відповідності до загальної ідеї промислового парку «Поєднання досягнень інтелекту і могутності природи».

Проект було озвучено ще у 2005 році, а у вересні 2007 року Харківська обласна рада ухвалила Програму створення «Індустріального парку «Рогань» рішенням Харківської обласної ради № 381-V від 06.09.2007, що базувалась на проекті закону «Про індустріальні парки в Україні», прийняття якого очікувалось в кінці 2007 року [54]. На жаль, як вже згадувалось раніше, не прийнятий Верховною Радою до цього часу. Згідно до цієї програми у 2007 році було засновано Комунальне підприємство «Індустріальний парк «Рогань», яке на протязі 2008 року виконувало роботи у якості агентства сприяння залученню інвестицій в економіку регіону: розповсюджувало інформацію про інвестиційну привабливість регіону, проводило презентації проекту «Індустріальний парк «Рогань», збирало інвестиційні заявки підприємств, надавало консалтингові та інформаційні послуги підприємствам регіону та потенційним інвесторам.

Наприкінці 2008 року КП «Індустріальний парк «Рогань» розробило бізнес-план, який передбачав бюджетне фінансування двох напрямків робіт: роботи по реалізації «Програми створення індустріального парку «Рогань», проведення яких передбачалось розпочати після прийняття закону «Про індустріальні парки в Україні»; і роботи у якості агентства сприяння залученню інвестицій в економіку регіону. Але коштів й до сьогодні виділено не було у зв’язку з відсутністю законодавчої основи функціонування індустріальних парків в Україні. Оцінку очікуваних економічних показників роботи індустріального парку «Рогань» було виконано у 2007 р., в якій на протязі п’яти років реалізації проекту було заплановано досягти наступних показників (см.табл.4.8):

Таблиця 4.8 Планові показники для окремих функціональних зон індустріального парку «Рогань».

Функціональні зони індустріального парку	Загальна площа, га	Кількість фірм, що розміщуються, од.	Очікувана сума інвестицій, млн дол США	Кількість знов створюваних робочих місць
«Логістичний хаб»	40,5	9	180	670
«Бізнес-сіті»	13,1	70	100	3500
«Еколайф»	25,4	8	160	500
«Хай-тек»	41,1	30	650	3000
«Креатив-парк»	65,2	20	300	2000
«Сервіс-зона»	10,8	12	108	300
«Зона периметру»	6,9	1	2	30
Усього	203,0	150	1500	10000

Таким чином, основними проблемами, що можуть суттєво вплинути на строки виконання робіт зі створення індустріального парку «Рогань», є проблеми погодження вилучення земельної ділянки та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Враховуючи те , що територію, призначену під промисловий парк, майже повністю складають особливо цінні ґрунти, вилучення ділянки повністю підпадає під дію п.2 статті 150 «Земельного кодексу України», де сформульований вичерпний перелік об'єктів, під які можуть вилучатися такі землі. З огляду на те, що термін «промислові парки» під час прийняття Земельного кодексу на території України не використовувався, такого об'єкту у вказаному переліку немає, що може значно ускладнити питання узгодження вилучення ділянки у Верховній Раді України. Тому було б доцільно, особливо у зв'язку з прийняттям Закону «Про індустріальні (промислові) парки», розширити перелік об'єктів вказаного пункту Земельного кодексу України об'єктом «індустріальні (промислові парки)».

Крім цього, якщо терміном «індустріальні (промислові парки)» доповнити п.1 статті 208 Земельного кодексу України, то це дозволило б заощадити на першому етапі (відведенні ділянки для створюваного промислового парку) 24 млн. грн., які без цього повинні бути сплачені в рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.