4.Методи тимчасової зупинки кровотечі:

1. Зміна пози тіла - підвищене положення кінцівки.

2. Максимальне згибання кінцівки.

3. Пальцеве притиснення артерії у продовж - проводиться в тих випадках, де артерії розміщуються поверхнево й біля кістки.

1. Н акладання. давлючої пов'язки.-іі/м/^шхі icfdo.

4. Тампонада рани (застосовується при кровотечах з носа, піхви, прямої кишки, при кровотечах з ран).

5. Накладання джгута.

Правила накладання артеріального джгута:

а) Перед накладанням кінцівку підіймають вгору, щоб викликати відток крові;

б) Джгут не можна накладати безпосередньо на голе тіло, під нього підкладають м'яку тканину без складок;

в) Джгут сильно розтягують і обгортають навколо кінцівки вище місця ушкодження;

г) Перший тур повинен бути найтугішим;

д) Тури джгута не можна перехрещувати, щоб не защемити шкіру

е) Під джгут кладуть записку про час його накладання;

є) Джгут може знаходитись на кінцівці не більше 1,5-2 год. Кожні 30 хв. його потрібно послаблювати, притискаючи артерію вище рани на 5-15хв;

ж) Взимку джгут не можна тримати більше 1 год;

з) Джгут не можна ховати під пов'язку чи одяг взимку;

и) Після накладання джгута потрібно ввести знеболюючі речови­ни; Венозний джгут накладають нижче місця поранення на строк до 6 год.

7. Накладання закрзпгки.

8. Притискання судами в рані пальцями (застосовують в термінових ситуаціях під час операції).

9. Накладання затискача в рані на судину, що кровоточить.

Методи кінцевої зупинки кровотечі

Механічні методи:

1. Перев'язка судини в рані - виділяють центральні і периферійні кінці судини, захоплюють їх кровоспинними затискачами і перев'язують.

2. Перев'язка судини у продовж - застосовують при неможливості виявлення кінців судини в рані.

3. Закручування судин - ушкоджено судину невеликого діаметру можна захопити затискачем, коловими рухами закрутити її.

4. Штучна ембояізація судин за допомогою лізуючих (желатиновий, м'язевий гомогенат) і нелізуючих (силікон, нолістерол) засобів.

1. Судинний шов

5. Прошивання судини в рані з оточуючими тканинами.

6. Тампонада рани - застосовується для зупинки капілярних і паренхіматозних кровотеч. Тампон видаляють через 48 год.

Фізичні методи:

1. Діатермокоагуляція - основний термічний спосіб зупинки кровотечі з допомогою струмів високої частота.

2. Лазер при онкоопераціях.

3. Кріодеструкція – місцеві застосування холоду при операціях на багатоваскуляризованих органах, застосовують рідкий азот.

4. Серветки з гарячим фізрозчином при кровотечі з кісткової рани.

5. Міхур з льодом при підшкірних гематомах.

Хімічні методи:

1. Застосування судинно-звужуючих п-тів (0,1% розчин адреналіну 1мл місцево шляхом змащування слизових оболонок, при кровотечах з носа тампони змочують 10% р-ном атропіну сульфату).

2. При капілярних кровотечах використовують ляпісний олівець (нітрат срібла).

3. Препарати, які підвищують згортання крові:

• СаСІ 10% -10 мл в/в;

• Глюконат Са 10% - 10 мл в/в;

• Аскорбінова кислота 5% - 1 мл;

• вікасол 1% Імл;

• амінокапронова х-та 5% 100 ми;

• лицинон 12,5% 2м л, (етамзілат) в/м, в/в.

Біологічні методи:

1. Для загальної дії з метою підвищення згортання крові застосовують переливання свіжої крові, плазми, сиворотки, тромбоцитарної маси, фібріногена, антигемофільного глобулін а А.

2. Тампонада рани сальником, м'язом, жировою клітковиною, фасцією. В основному застосовують при паренхіматозній кровотечі.

3. Тампонада рани, що кровоточить гемостатичною губкою, фібринною плівкою, тромбіном, біологічним антисептичним тампоном.

4. Введення вітамінів.

5. В/м введення сиворотки людини чи тварини (після десенсибілізації за Безредко).

Долікарська допомога при окремих видах кровотеч;

1. При носовій кровотечі - хворого садять з запрокинутою головою, кладуть на ніс міхур з льодом, забезпечують достатній приплив повітря. Часто вдасться зупинити носову кровотечу сильним стисненням ніздрів у продовж 3-5 хв. При відсутності ефекту проводять тампонаду порожнини носа. Для передньої тампонада, змочують розчином гемостатика довгий тампон і пінцетом вводять його в носовий хід. Задню тамнонаду виконує лікар або фельдшер. Для неї готують тугий марлевий валик і перев'язують його навхрест довгою капроновою ниткою. Через нижній носовий хід вводять в носоглотку тонкий катетер, змащенний вазеліном. Коли кінець катетера видно, його захоплюють пінцетом і через рот виводять назовні. До кінця катетера прив'язують тампон і витягують катетер з носа. Тампон 2-гим пальцем підводять до носоглотки і підтягують за витягнуті з носа нитки. Роблять передню тампонаду. Нитки фіксують на марлевому валику, підтримуючи задній тампон. Другу нитку, яку використовують для видалення тампона., виводять через роті фіксують до щоки лейкопластирем. Хворого транспортують в ЛОР- відділення.

2. Кровотеча з лунки видаленого зуба

її зупиняють тампонадою стерильною марлевої» серветкою, змо­ченою в розчині тромбіну, андроксона, перекису водню. Хворий по­винен тримати тампон зубами.

3. При легеневій кровотечі характерна кровохаркання - кашель з виділенням пінистої яскраво-червоної крові. Перед цим характерно першіння в горлі, відчуття сильного тепла в пошкодженій половині грудної клітки. Хворому надають напівсидячу позу, забороняють розмовляти, рухатись, кладуть на груда міхур з льодом, вводять етамзілат, гемофобін. Подавляти кашлевий рефлекс не треба, так як це приводить до скупчення крові в нижніх відділах легень і розвитку пневмонії.

При шлунково-кишковій кровотечі Виникає блювота кольору «кавової гущі», на другий день - мелена. Хворого потрібно покласти, заборонити прийом їжі і пиття, ввести гемостатики, покласти на живіт міхур з льодом. Такі ж захо­ди використовують при внутрішньочеревній кровотечі, Хворого транспортують на ношах, без поштовхів.

Пальцеве прижимання судин

Максимальне прижаття, сгинання кінцівок.

Закрутка Зупинка крові з судин шиї.

Накладання артеріального джгута.

Остаточна зупинка кровотечі блокуванням судин.