3. Велике значення в розвязанні проблеми має соціальна політика.

Соціальна політика – це дії держави, спрямовані на вирішення проблем, що існують у суспільстві та встановлення рівноваги між становищем різних соціальних груп.

Мета соціальної політики полягає у захисті населення від негативних соціальних явищ, сприяння встановленню соціальної справедливості у суспільстві.

Інтеграція - це створення рівних можливостей для життєдіяльності та розвитку людей з особливими потребами у суспільстві. Підхід інтеграції передбачає створення умов для навчання та працевлаштування, ставлення до людей з особливими потребами на рівних.

Сегрегація – це відокремлення людей з особливими потребами від життя у суспільстві, створення для них закритих спеціалізованих установ.

4. Є дві моделі соціальної допомоги дітям з особливими потребами:

У межах медичної моделі соціальна допомога передбачає:

• патронаж людей з особливими потребами вдома;

• медичне обслуговування;

• забезпечення медикаментами;

• санаторне лікування;

• виплату коштів та реабілітацію пільг, гарантованих державою.

У межах соціальної моделі допомога людям з особливими потребами передбачає:

• розширення сфери соціальних контактів людей з особливими потребами;

• створення умов для їх довільного переміщення;

• забезпечення юридичного, психологічного, медичного консультування;

• навчання дітей з особливими потребами у загальноосвітніх школах;

• допомогу у професійному самовизначенні та працевлаштуванні;

• організацію роботи по допомозі людям з особливими потребами у самореалізації та самоствердженні;

• залучення волонтерів до роботи з людьми з особливими потребами.

5. Для здійснення соціально-педагогічної підтримки дітей з особливими потребами потрібне ресурсне забезпечення, що в широкому розумінні цього слова розглядається як запаси чого-небудь, що можна використовувати в разі потребі. Види ресурсів такі:

Внутрішні: психічні пізнавальні процеси (сприймання, увага, память, мислення, мова, уява);

• емоційно-вольові процеси та психічні стани;

• особистісні характеристики (характер, темперамент, потреби, інтереси, цінності, мотиви);

• освітній рівень;

• професійні та соціальні вміння і навички.

Зовнішні:

• матеріальні;

• інформаційні;

• соціальні (соціальні служби, громадські організації);

• технологічні;

• людські.

5.Організація та здійснення соціальної допомоги у межах інститутів неможливі без використання різноманітних технологій.

Технологічні ресурси – це сукупність форм, методів, засобів та прийомів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними педагогами та працівниками з метою досягнення успіху соціально-педагогічної роботи та забезпечення завдань соціального захисту населення.

Серед найбільш поширених технологічних ресурсів соціальної роботи можна виокремити організаційні форми, діагностичні техніки, психотерапевтичні методи, індивідуальне консультування, тренінги тощо.

На сучасному етапі домінуюче місце в роботі з дітьми з різними фізичними та психічними вадами належить інтерактивним методам роботи.