- •3. Розрахунок та конструювання лівої колони рами
- •3.1. Вихідні дані для розрахунку колони
- •3.2. Визначення розрахункових довжин нижньої і верхньої частин колони
- •3.3. Підбір перерізу верхньої частини колони
- •3.4. Підбір перерізу нижньої частини колони
- •3.5. Перевірка стійкості нижньої частини колони як єдиного наскрізного стержня в площині дії моменту
- •3.6. Розрахунок з’єднання верхньої частини колони з нижньою
- •3.7. Розрахунок бази колони
- •3.8. Розрахунок фундаментних болтів
- •Перелік використаної літератури
3.3. Підбір перерізу верхньої частини колони
Переріз верхньої частини колони прийнятий у вигляді зварного складеного двотавра висотою h2=500мм. За табл. 51*[1] для сталі С375 при товщині 10 мм < t ≤ 20 мм розрахунковий опір сталі розтягу, стиску, згину за межею текучості Ry =345 МПа (листовий та фасонний прокат). Модуль пружності сталі E=2,06105МПа.
Необхідна площа перерізу визначається, виходячи з умови стійкості позацентрово-стиснутих елементів в площині дії моменту:
Для цього необхідно знати коефіцієнт зниження розрахункового
опору сталі при позацентровому стиску e, який залежить від умовної гнучкості і приведеного відносного ексцентриситету mef .
Для симетричного двотавра радіус інерції перерізу на початковому етапі розрахунку приблизно рівний
іх 0,42 h2 =0,42·50=21см.
Тоді ;
.
Для симетричного двотавра ядрова відстань на початковому етапі розрахунку приблизно рівна
;
фізичний ексцентриситет ;
відносний ексцентриситет .
Таблиця 3.1
Вибір найневигідніших комбінацій зусиль для лівої колони рами
№ |
Навантаження |
Переріз 1 |
Переріз 2 |
Переріз 3 |
Переріз 4 |
||||||
M, |
N, |
Q, |
M, |
N, |
M, |
N, |
M, |
N, |
Q, |
||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
1 |
Постійне навантаження |
41,5 |
158,4 |
-3,1 |
-12,1 |
115,4 |
-44,1 |
97,4 |
-59,0 |
86,4 |
-3,1 |
2 |
Снігове навантаження |
74,1 |
156,0 |
-5,5 |
-20,2 |
156,0 |
-80,2 |
156,0 |
-106,5 |
156,0 |
-5,5 |
3 |
Вертикальний крановий стиск (візок зліва) |
126,9 |
908,7 |
-32,2 |
-426,9 |
908,7 |
144,9 |
-1,3 |
-9,6 |
-1,3 |
-32,2 |
4 |
Вертикальний крановий стиск (візок справа) |
155,2 |
246,3 |
15,9 |
-118,0 |
246,3 |
35,0 |
1,3 |
-41,3 |
1,3 |
15,9 |
5 |
Поперечне гальмування біля лівої колони вправо |
-140,6 |
-0,3 |
10,7 |
43,5 |
-0,3 |
43,5 |
-0,3 |
-23,2 |
-0,3 |
-22,1 |
6 |
Поперечне гальмування біля лівої колони вліво |
140,6 |
0,3 |
-10,7 |
-43,5 |
0,3 |
-43,5 |
0,3 |
23,2 |
0,3 |
22,1 |
7 |
Поперечне гальмування біля правої колони вліво |
95,1 |
0,3 |
5,7 |
-2,1 |
0,3 |
-2,1 |
0,3 |
-29,3 |
0,3 |
5,7 |
8 |
Поперечне гальмування біля правої колони вправо |
-95,1 |
-0,3 |
-5,7 |
2,1 |
-0,3 |
2,1 |
-0,3 |
29,3 |
-0,3 |
-5,7 |
9 |
Вітер зліва |
-1029 |
-15,2 |
104,6 |
97,9 |
-15,2 |
97,9 |
-15,2 |
172,7 |
-15,2 |
4,7 |
10 |
Вітер справа |
966,6 |
15,2 |
90,1 |
-80,4 |
15,2 |
-80,4 |
15,2 |
-193,1 |
15,2 |
15,3 |
Короткочасні навантаження для основного сполучення при ψ=1 |
||||||||||||
ІА |
+Mmax(N, Q – відп.) |
№ 10 |
№ 9 |
№ 3,5 |
№ 9 |
|||||||
966,6 |
15,2 |
90,1 |
97,9 |
-15,2 |
188,4 |
-1,6 |
172,7 |
-15,2 |
4,7 |
|||
ІБ |
-Mmax(N, Q – відп.) |
№ 9 |
№ 3,6 |
№ 10 |
№ 10 |
|||||||
-1029 |
-15,2 |
104,6 |
-470,4 |
909 |
-80,4 |
15,2 |
-193,1 |
15,2 |
15,3 |
|||
ІВ |
+Nmax(M, Q – відп.) |
№ 3,6 |
№ 3,6 |
№ 2 |
№ 2 |
|||||||
267,5 |
909 |
-42,9 |
-470,4 |
909 |
-80,2 |
156,0 |
-106,5 |
156,0 |
-5,5 |
|||
Короткочасні навантаження для основного сполучення при ψ=0,9 |
||||||||||||
ІІА |
при ψ=1,0 |
+Mmax(N, Q–відп.) |
№ 2,4,6,10 |
№ 9,2 |
№ 3,5,9 |
№ 3,8,9 |
||||||
1336,5 |
196,3 |
89,8 |
77,7 |
140,8 |
286,3 |
-16,8 |
192,4 |
-16,8 |
-33,2 |
|||
ІІБ |
-Mmax(N, Q –відп.) |
№ 3,5,9 |
№ 2,3,6,10 |
№ 2,4,6,10 |
№ 2,4,7,10 |
|||||||
-1042,8 |
893,2 |
83,1 |
-571,0 |
1080,2 |
-169,1 |
172,8 |
-370,2 |
172,8 |
31,4 |
|||
ІІВ |
+Nmax(M, Q–відп.) |
№ 2,3,6,10 |
№ 2,3,6,10 |
№ 2,4,6,10 |
№ 2,4,7,10 |
|||||||
1308,2 |
1080,2 |
41,7 |
-571,0 |
1080,2 |
-169,1 |
172,8 |
-370,2 |
172,8 |
31,4 |
|||
І ІА |
Ψ= =0,9 |
+Mmax(N, Q–відп.) |
1202,9 |
176,7 |
80,8 |
69,9 |
126,7 |
257,7 |
-15,1 |
173,2 |
-15,1 |
-29,9 |
ІІБ |
-Mmax(N, Q –відп.) |
-938,5 |
803,9 |
74,8 |
-513,9 |
972,2 |
-152,2 |
155,5 |
-333,2 |
155,5 |
28,3 |
|
ІІВ |
+Nmax(M, Q–відп.) |
1177,4 |
972,2 |
37,5 |
-513,9 |
972,2 |
-152,2 |
155,5 |
-333,2 |
155,5 |
28,3 |
|
|
||||||||||||
Осн. спол з = 1 (1) + I |
+Mmax(N, Q–відп.) |
1008,1 |
173,6 |
87 |
85,8 |
100,2 |
144,3 |
95,8 |
113,7 |
71,2 |
1,6 |
|
-Mmax(N, Q –відп.) |
-987,5 |
143,2 |
101,5 |
-482,5 |
1024,4 |
-124,5 |
112,6 |
-252,1 |
101,6 |
12,2 |
||
+Nmax(M, Q–відп.) |
309 |
1067,4 |
-46 |
-482,5 |
1024,4 |
-124,3 |
253,4 |
-165,5 |
242,4 |
-8,6 |
||
Осн. спол з = 0,9 (1) + II |
+Mmax(N, Q–відп.) |
1244,4 |
335,1 |
77,7 |
57,8 |
242,1 |
213,6 |
82,3 |
114,2 |
71,3 |
-33,0 |
|
-Mmax(N, Q –відп.) |
-897,0 |
962,3 |
71,7 |
-526 |
1087,6 |
-196,3 |
252,9 |
-392,2 |
241,9 |
25,2 |
||
+Nmax(M, Q–відп.) |
1218,9 |
1130,6 |
34,4 |
-526 |
1087,6 |
-196,3 |
252,9 |
-392,2 |
241,9 |
25,2 |
||
Сполуч. для розрахунку фунд. болтів |
0,82(1)+(10) |
1000,6 |
145,1 |
Склав студент ( ) Перевірив керівник КП ( ) |
Коефіцієнт впливу форми перерізу визначається за табл.73 [1] залежно від m=9,26, і відношення площ полиці і стінки . Оскільки розміри перерізу ще невідомі, то можна попередньо прийняти
.
Тоді mef = · m=1,3436·9,26=12,44.
За табл.74 [1] e = 0,09602.
.
Компонуємо переріз колони, враховуючи, що ширина поясних листів повинна бути не меншою
.
Приймаємо стінку з наступними розмірами та площею перерізу
Аw = tw · hw = 6 · 480 = 2880 мм2 = 28,8см2,
поясні листи з наступними розмірами та площею перерізу
Af = tf · bf =10 · 240 = 2400 мм2 = 24см2.
Обчислюємо фактичні геометричні характеристики перерізу:
A2 = Аw + 2 Af = 28,8 + 2 · 24 = 76,8 см2;
;
; ;
.
Визначаємо гнучкості стержня колони в площині та з площини рами
; .
Умовна гнучкість
.
Перевіряємо місцеву стійкість поясів:
,
де bef – ширина звисання поясного листа
;
- граничне значення відношення, яке визначається за табл. 29*[1]
Місцева стійкість поясів забезпечена.
Перевіряємо стійкість верхньої частини колони в площині дії моменту за формулою , для чого попередньо обчислюємо фактичні значення і :
;
;
За табл.73 [1] при , та коефіцієнт впливу форми перерізу рівний η=1,29.
.
За табл. 74[1] залежно від = 2,79 і mef=11,67 коефіцієнт φе=0,101.
Перевіряємо умову стійкості колони в площині дії моменту:
.
Умова стійкості виконується.
Перевірка стійкості верхньої частини колони з площини дії моменту виконується за формулою:
.
Коефіцієнт поздовжнього згину φy визначається як для центрально-стиснутого елемента. При та Ry=345МПа за табл. 72[1] .
Коефіцієнт с визначається залежно від величини відносного ексцентриситету mx згідно п.5.31 [1]. При обчисленні mx за розрахунковий згинаючий момент Мх для стержнів з шарнірно-опертими кінцями, закріпленими від зміщення перпендикулярно площині дії моменту, приймається максимальний момент в межах середньої третини довжини, але не менше половини найбільшого по довжині стержня моменту.
Згідно рис.3.2:
найбільший момент по довжині верхньої частини колони згідно табл.3.1 виникає в перерізі 4-4 рами і рівний моменту М2 з розрахункової комбінації зусиль для верхньої частини колони
М2 = -392,2 кНм;
момент в перерізі 3-3 рами обчислюємо при тій же комбінації навантажень (див. табл.3.1), що й М2 , тобто при навантаженнях 1+ψ(2+4+7+10), де 1, 2, 4, 7 та 10 – номери навантажень
;
найбільший момент в межах середньої третини по довжині верхньої частини колони
половина найбільшого по довжині стержня моменту
;
оскільки
,
то розрахунковий згинаючий момент
.
Ексцентриситет .
Відносний ексцентриситет .
Гнучкість .
Згідно п.5.31 [1] при
,
де с5 визначається за формулою (57) [1] при mx=5, а с10 – за формулою (58) [1] при mx=10.
,
де (за табл. 10 [1]) при ;
(за табл. 10 [1] при ).
,
де - коефіцієнт, який визначається згідно з вимогами п. 5.15 [1] і додатку 7* [1] як для балки з двома та більше закріпленнями стиснутого поясу. Для його визначення обчислюємо
,
тут
(за табл.77 [1]).
При коефіцієнт рівний
, але не більше 1,0.
Приймаємо .
При та за табл. 72 [1] .
Тоді остаточно
Перевіряємо стійкість верхньої частини колони з площини дії моменту:
.
Умова виконується.
Перевірка місцевої стійкості стінки виконується за формулою:
,
де - фактичне значення відношення висоти стінки до її товщини;
- граничне значення відношення, яке обчислюється за п.7.16* [1] залежно від величини коефіцієнта .
,
де - найбільші стискаючі напруження на краю стінки, які приймаються зі знаком „плюс” згідно п.7.16* [1]
;
1 – відповідні напруження на іншому краю стінки
;
.
Для симетричного двотавра коефіцієнт зручно обчислювати також через відносний ексцентриситет mx, наприклад:
.
Оскільки α=1,8>1, то згідно п.7.16*[1]
де ;
- середні дотичні напруження в стінці.
В результаті: ;
.
Місцева стійкість стінки забезпечена.