2. Десмургія, перев'язочний матеріал. Типові бинтові пов'язки. Пов'язкина голову, шию, грудну клітку. Пов'язки на живіт, промежину, кінцівки.
1. Актуальність теми:
Широке розповсюдження різних видів ран, пошкоджень зв’язок, суглобів, вивихів, переломів техногенної природи зумовлює необхідність вивчення студентами десмургії та практичного засвоєння основних видів пов’язок.
2. Тривалість заняття: 2 год.
3. Навчальна мета
Студент повинен:
знати:
визначення поняття “десмургія” ;
визначення поняття “пов’язка” ;
визначення поняття “перев’язка”;
характеристику перев’язочного матеріалу;
мету накладення пов’язки;
правила накладання бинтових пов’язок;
покази до накладання пов’язок на голову;
покази до накладання пов’язок на верхню та нижню кінцівку;
покази до накладання пов’язок на промежину;
покази до накладання косинкових пов’язок;
покази до накладання липкопластирних пов’язок;
вміти:
надати органу необхідне функціональне положення;
бинтувати згідно правил бинтування;
оцінювати накладені бинтові пов’язки на предмет можливості виникнення ускладнень;
практичні навички:
самостійне накладання бинтових пов’язок на голову, верхню кінцівку, шию, грудну клітку.
самостійне накладання бинтових пов’язок на живіт, промежину, нижню кінцівку.
4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
Назви попередніх дисциплін |
Отримані навики |
1. Анатомія людини
2. Топографічна анатомія
|
Описувати будову скелета, опорно - рухового апарату, скелетотопію магістральних артеріальних і венозних судин, нервових стовбурів. Визначати фізіологічне положення для різних частин людського організму Визначити хід магістральних судин, нервових стовбурів, їх відношення до кісткових утворень |
5.Поради студенту.
5.1. Зміст теми:
Під пов’язкою розуміють накладання перев’язочного матеріалу на більшу частину тіла з метою:
а) захисту пошкодженої тканини від зовнішнього впливу і попадання мікробів;
б) зупинка кровотечі;
в) місцевого застосування лікарських речовин.
Закріплення перев’язочного матеріалу, або утримання хворої частини тіла в нерухомому стані носить назву "пов’язки". Пов’язки бувають м’які і тверді. До м’яких пов’язок відносяться: бинтові, косиночні, сітчатотрубчас- ті, липкопластирні, клейові, пращеподібні, Т-подібні. До твердих пов’язок- шинні, гіпсові. Перев’язочний матеріал повинен бути гігроскопічним, еластичним і м’яким. Бинтування має здійснюватись згідно правил:
Правила бинтування:
1.При накладанні пов’язки хворий повинен бути в зручному положенні для нього, а частина тіла, що бинтується - доступною для чого використовують спеціальні підставки, столи і т.Д.
2.При бинтуванні кінцівок їм надають функціонально вигідне положення (верхню кінцівку згинають в ліктьовому суглобі під прямим кутом). При бинтуванні нижньої кінцівки останню згинають в колінному суглобі, Стопа повинна бути розташована перпендикулярно до гомілки.
3.Бинтуючий стоїть лицем до хворої частини тіла, правою рукою розвертає головку бинта, лівою затримує і розправляє кроки бинта.
4.Бинтувати починають з вузької частини тіла, поступово переходять до хворої частини тіла і таким чином, щоб вузол не турбував хворого. Добре накладена бинтова пов’язка рахується тоді, коли при невеликій затраті бинта, пов’язка добре утримує перев’язочний матеріал, не утруднює рухи хворого і не викликає скарг.
ТИПИ БИНТОВИХ ПОВ’ЯЗОК:
А) Циркулярна пов’язка;
Б) Спіральна пов’язка;
В) Спіральна з перегином;
Г) Хрестоподібна пов’язка;
Д) Черепахова пов’язка;
Е) Вертаюча пов’язка;
Ж) Колосовидна пов’язка;
З) Повзуча пов’язка;
пов’язка чепець;
шапка Гіпократа;
вуздечка;
пов’язка на праве чи ліве око;
пов’язка на обидва ока;
пов’язка Дезо;
пов’язка Вельпо;
пов’язка, підтримуюча молочну залозу;
пов’язка, підтримуюча обидві молочні залози;
пов’язка на грудну клітку;
хрестоподібна пов’язка;
спіральна пов’язка;
спіральна пов’язка на область живота;
Т- подібна пов’язка або на промежину;
пов’язка на живіт:
спіральна;
пов’язка - бандаж з рушника або простирадла;
лейкопластирна;
сітчасто - трубчасті пов’язки: застосування еластичних сітчасто-трубчастих бинтів значно скорочує витрати перев’язочного матеріалу і часу накладання пов’язок.
Залежно від місця накладання пов’язок, застосовуються бинти семи розмірів.
№1. - пальці китиці дорослих, китиця, стопа дітей.
№2. - китиця, передпліччя, стопа, ліктьовий, променевозап’ястний, гомілково-ступний суглоб дорослих, плече, гомілка, колінний суглоб дітей.
№ 3,4.- передпліччя, плече, гомілка, колінний суглоб дорослих, голова дітей.
№ 5,6.- голова, стегно дорослих, живіт, таз, промежина дітей.
№ 7. - грудна клітка, живіт, таз, промежина дорослих.
Пов'язки голови
Повертаюча пов’язка голови (проста шапочка)
Пов’язку фіксують круговими турами навколо голови. Потім накладають зворотні тури від периферії до центру голови і закріплюють їх круговими турами.
Примітка: Пов’язка нестійка і застосовується рідко.
Шапка «Гіппократа»
Накладається двоголовим бинтом. Вільну частину бинта кладуть на середину лоба і ведуть головки назад назустріч один одному, перехрещують їх в області потиличної ямки, потім бинт, який був спочатку в правій руці продовжує кругові тури, а другий робить зворотні тури від центра голови до периферії, поступово закриваючи склепіння черепа.
Пов’язка «чепець»
Кусок бинта довжиною 1 м (зав’язку) кладуть на тім’я, звисаючі кінці утримує сам хворий, або помічник якщо хворий без свідомості. Закріпивши бинт навколо голови і дійшовши до зав’язки, обводять її бинтом і ведуть бинт зворотно на потилицю, обводять навкруги зав’язки з другої сторони і ведуть вгору, закриваючи чоло. Наступні тури повторюють хід попередніх, поступово сходять в стороні зав’язки закріплюють бинт круговим туром або навкруги однієї з сторін зав’язки, кінці зав’язки фіксують під підборіддям.
