1. Стан зовнішнього навколишнього середовища:

законодавство;

оподатковування до й після злиття (податкові пільги, зміна оподатковуваної бази й т.п.);

політичне положення - стабільність, прийнятність для організації бізнесу й механізм взаємодії бізнесу й органів державної влади;

рівень конкуренції й антимонопольне законодавство;

галузеві фактори.

2. Рівень організації й керування:

якість і динамічність (гнучкість) системи керування;

ринкова позиція що поглинається (поглинаючої) фірми;

стан ресурсів виробництва, наявність технологічних ліній, технічний рівень виробництва, забезпеченість трудовими ресурсами й трудові відносини.

3. Фінансовий стан:

рівень рентабельності продажів і капіталу;

фінансове становище (темп росту й норма прибутку);

страхові гарантії на активи фірми.

Джерелами одержання економічного ефекту від злиття й поглинання є:

економія на масштабі виробництва (технологічна економія);

економія на масштабі сфери діяльності (економія на розмаїтості виробленої продукції й ринків збуту);

економія на трансакционных витратах (економія на угодах, операціях, контрактах, договорах);

одержання конкурентних переваг на ринках (економія від координації ринкового поводження поєднуваних підприємств (корпорацій, фірм), внутріфірмового й межстранового перерозподілу ресурсів, регулювання цін товарів).

До дезінтеграційних трансформацій ставляться розподіл (продаж, поділ, виділення), роз'єднання й ліквідація. Проведений аналіз розподілів і роз'єднань підприємств, описаних в економічній літературі за останні роки, дозволив виділити найпоширеніші варіанти розподілів і роз'єднань підприємств. Найпоширенішим варіантом розподілу є продаж частини бізнесу, бізнес-одиниці, підприємства. При цьому покупцем виступають інше підприємство, юридичні й фізичні особи.

Виділення бізнесу як складена частина корпоративної стратегії також може здійснюватися за рахунок використання механізму злиттів і поглинань. Для цих цілей компанія може проводити «отпочковывание» і продаж окремих підрозділів. «Отпочковывание» – це створення з відділення компанії окремої юридичної особи. Акціонери материнської компанії пропорційно своїй частці в її капіталі стають власниками акцій нової компанії, що утворилася. При цьому ніякого руху грошей не відбувається, материнська компанія якого-небудь доходу в результаті «отпочковывания» свого підрозділу не одержує. Наприклад, в 1996–1997 р. відбулася реорганізація американської корпорації AT&T, у ході якої від її відділилися два підрозділи: NCR (виробник комп'ютерів і банкоматів) і Lucent Technologies (виробник телефонного встаткування). Ці підрозділи перетворилися в самостійні акціонерні товариства, акції яких були розподілені між акціонерами AT&T [48].

Існує кілька варіантів «отпочковывания»: розбивка компаній і відділення. При розбивці материнська компанія в результаті серії «отпочковываний» перетвориться в кілька незалежних нових юридичних осіб, а сама перестає існувати. При відділенні частина акціонерів одержує частку в новій компанії замість своєї частки в материнській компанії в певнім співвідношенні.

Продаж окремих підрозділів, або дивестирование, припускає продаж цього підрозділу третій особі. На відміну від «отпочковывания», материнська компанія одержує реальні кошти в результаті проведення подібного роду реструктуризації.

Якщо який-небудь підрозділ виставляється на відкритий продаж, то подібна операція називається виділенням. Дивестирование стало досить популярним методом реструктуризації компанії з одночасним одержанням необхідних материнської компанії «живих» грошей.

Причини, що спонукують корпорації провадити продаж або «отпочковывание» своїх підрозділів, очевидні. Основна з них - підвищення ефективності ведення бізнесу. Найчастіше в складі компанії присутня збитковий підрозділ, що займається неосновним видом діяльності. Виділення подібного бізнесу дозволяє менеджменту компанії концентрувати своя увага на основному виді діяльності, усуваючи непотрібні видатки на підтримку неосновного й неприбуткового напрямку. До того ж, якщо різні напрямки бізнесу стають незалежними, досить просто побачити щиру ефективність кожного з них і на підставі цього адекватно розподіляти винагорода управлінського персоналу.