Особлива частина
Підслідність кримінальних справ, їх види.
Для визначення конкретного слідчого органу, який буде займатися розслідуванням існує поняття підслідності (ст. 112 КПКУ). Підслідність кримінальних справ — це сукупність специфічних характеристик кримінальної справи, яка визначає певний слідчий орган, на який покладається обов'язок проведення досудового слідства по даній справі. Види підслідності: 1) родова — за складом злочину; 2) спеціальна — за суб'єктом скоєння злочину; 3) територіальна — за місцем скоєння злочину; 4) альтернативна — може визначатись кількома характеристиками кримінальної справи; 5) за зв'язком справ — визначається пов'язаністю різних кримінальних справ певними елементами складу злочину.
Слідчий, встановивши, що дана справа йому не підслідна, зобов'язаний провести всі невідкладні дії, після чого передає справу прокуророві для направлення її за підслідністю. Спір про підслідність між слідчими -в межах одного району розв'язує районний прокурор - різних районів АРК, області розв'язує прокурор АРК, області - між слідчими різних районів міста — прокурор міста Києва, міський прокурор або їхні заступники.Парфюмерия дешево
Якщо справу порушено в декількох районах або містах різних областей- Генпрокурор або його заступник.
Об’єднання і виділення кримінальних справ.
Кримінальні справи об'єднують в одне провадження з двох підстав:
1) якщо кількох осіб-співучасників обвинувачують у вчиненніодного чи кількох злочинів;
2) якщо одну особу обвинувачують у вчиненні кількох злочинів.Об'єднання справ є правом, а не обов'язком слідчого. Виділення кримінальних справ допускається тільки у випадках, зумовлених необхідністю, якщо це не позначиться негативно на всебічності, повноті й об'єктивності дослідження і вирішення справи.
Підставами до виділення кримінальної справи є:
достатні дані, які свідчать про те, що якийсь злочин або особане мають зв'язку з основною кримінальною справою;
зупинення провадження у кримінальній справі з обвинувачення кількох осіб щодо однієї або кількох із них у зв'язку з тяжкоюхворобою чи ухиленням від слідства (ч. 4 ст. 206 КПК);
згода прокурора, який здійснює нагляд за виконанням законівпри провадженні розслідування, на направлення справи до суду вчастині доведеного обвинувачення у разі, якщо неможливо закінчити розслідування справи у повному обсязі у строки триманняособи під вартою (якщо немає підстав для зміни запобіжного заходу)(ч. З ст. 156 КПК);
встановлення під час розслідування кримінальної справиінших злочинів, учинених особою, щодо якої ведеться слідство,або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненимиособою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу,який здійснює у справі досудове слідство (ч. 6 ст. 112 КПК);
участь неповнолітнього у вчиненні злочину разом із дорослим (ч. 1 ст. 439 КПК).
Види процесуальних документів на стадії досудового розслідування.
Кримінально-процесуальний документ-це письмовий документ, складений на підставі кримінально-процесуального закону уповноваженим на те суб'єктом у зв'язку зі здійсненням процесуального акту (виконанням процесуальних дій або прийняттям процесуальних рішень), у якому зафіксована інформація про хід і результати кримінально-процесуальної діяльності.
Значення кримінально-процесуальних документів:
є обов'язковим елементом процесуальної форми;
фіксують юридично значимі факти;
є засобом реалізації суб'єктами процесу своїх прав і виконання обов'язків;
є гарантією забезпечення законності під час розкриття та розслідування злочинів, здійснення правосуддя в кримінальних справах.
Основні види кримінально-процесуальних документів:
постанова- це процесуальний документ, у якому мотивуються та формулюються рішення особи, що провадить дізнання, органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, прийняті під час провадження в справі;
протокол- це процесуальний документ, у якому фіксуються відомості про проведення слідчих, судових та інших процесуальних дій, про їхній зміст і наслідки;
ухвала- це процесуальний документ, у якому мотивуються та формулюються рішення (крім тих, які формулюють у вироку), котрі виніс суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції в судових засіданнях колегіально;
вирок- це підсумковий процесуальний документ судового розгляду кримінальної справи, в якому мотивується та формулюється прийняте судом першої інстанції рішення про винуватість або невинуватість підсудного, а також інші рішення, прийняті судом за результатами розгляду справи по суті.
До інших видів кримінально-процесуальних документів належать: подання, клопотання, повідомлення, обвинувальний висновок, заява, доручення, зобов'язання та ін.
Класифікація кримінально-процесуальних документів:
за процесуальним значенням:
основні - це документи, що фіксують підсумок певного етапу діяльності. Зазвичай, ними закінчуються стадії судочинства (постанова про порушення кримінальної справи, постанова про закриття кримінальної справи, обвинувальний висновок тощо);
допоміжні - це документи, які не є підсумковими, проте вони забезпечують законне й обґрунтоване прийняття основного рішення та можуть бути як початковими (протокол усної заяви про злочин та ін.), так і проміжними, що складаються під час провадження в справі (протокол допиту, постанова про проведення обшуку тощо);
за імперативністю складання:
обов'язкові - це документи, що складаються відповідно до безумовної вимоги закону про їх складання в будь-якій або в певній категорії кримінальних справ (постанова про порушення кримінальної справи, постанова про призначення експертизи тощо);
факультативні - це документи, складання яких не є обов'язковим у справі та залежить від фактичних обставин справи й розсуду особи, що веде процес (протокол очної ставки, доручення та ін.);
за місцем складання:
документи, що складаються в службових приміщеннях органів досудового розслідування, прокуратури та суду (постанова про притягнення як обвинуваченого, обвинувальний висновок тощо);
документи, які складаються поза межами службових приміщень відповідних органів (протокол обшуку приміщення, протокол опису майна та ін.).