4.4. Результатна оцінка потенціалу підприємства

Результатний підхід базується на залежності вартості об'єкта оцінки від можливостей його ефективного використан­ня, тобто можливих результатів. Це твердження випливає з тієї думки, що потенційний власник-користувач не заплатить за об'єкт більше, ніж він очікує отримати від його господарсько­го використання. Отже, оцінка потенціалу згідно з результат­ною концепцією виходить з позицій корисності певних можли­востей об'єкта. Хоча й існують особливості використання методів цієї групи для оцінки потенціалу збиткових підпри­ємств проти прибуткових та перспективних, але у будь-якому разі такий підхід користується поняттями «приплив» та «від­плив» капіталу. Традиційне по­няття «грошового потоку» означає суму чистих доходів, пов'язаних з діяльністю підприємства, отриманих з усіх дже­рел. Традиційно виділяють дві моделі формування грошового потоку підприємства — потік для власного капіталу та потік для сукупного капіталу. Особливості визначення грошових по­токів підприємства — це функція фінансового менеджменту та інвестиційного аналізу.

Найтиповішими методами результатної технології розрахун­ків є капіталізація доходів та дисконтування грошових потоків.

Метод дисконтування. Загальна методологія використання цього методу передбачає встановлення вартості потенціалу (чи його елементу) на рівні чистого приведеного потоку капіталу від його експлуатації. Це означає, що земельна ділянка, будівля чи споруда, обладнання, нематеріальний актив тощо коштують сті­льки, скільки вони генерують економічних результатів. Загаль­ний розрахунок проводиться за традиційною технологією диско­нтування і порівняння грошових припливів і відпливів капіталу підприємства щодо даного об'єкта:

де NCF — чистий приведений потік капіталу;

СF_i⁺ — приплив капіталу підприємства за i-й рік (період);

СF_i^- — відплив капіта­лу підприємства за і-й рік (період);

n — кількість прогнозних пе­ріодів оцінки;

F_mi — дисконтний множник, визначений як відпо­відна функція грошової одиниці для i-го періоду за попередньо встановленою ставкою щодо базового періоду.

Методи капіталізації базуються на використанні коефіцієнта, який уможливлює переведення чистих потоків капіталу від вико­ристання об'єкта у його вартість. Інакше кажучи, необхідною умовою застосування цих методів є можливість визначення чис­того потоку капіталу та встановлення коефіцієнта капіталізації для нього. Як правило, методи капіталізації використовуються у разі дохідного використання об'єкта оцінки. У цілому такі мето­ди в основному базуються на трьох теоретичних принципах, ви­значених у попередньому розділі посібника, — очікування, замі­щення та попиту і пропонування. Суть коефіцієнта капіталізації полягає в поєднанні двох економічних процесів — отримання доходу на капітал та відшкодування капіталу інвестора-власника.

На закінчення доцільно зазначити, що кожен з названих підходів та спеціальних методів має свої переваги та недоліки і тільки на основі комплексного використання напрацьованого досвіду оцінки можна досягти реального визначення вартості майна та втіленого у ньому потенціалу. Основні переваги та недоліки описаних оціночних концепцій наведено табл. 5.5.