ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри військової підготовки

полковник запасу В.О.Філатов

"____"________________2010 р.

Методична розробка для проведення лекційного заняття із студентами 1 курсу вос 021000 з тактичної підготовки

(найменування предметів. дисципліни)

Тема 1 введення в розділ тактична підготовка. Збройні сили україни.

ЗАНЯТТЯ 2  ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ.      

Розробив:  ктн, доцент, полковник запасу Є.П. Борсук

1. Затверджена на право проведення занять в 201 / 201 __нав. році. Протокол ____від "___"_____________201__ р.

2. Затверджена на право проведення занять в 201 / 201 нав. році. Протокол____від "___"_____________201__ р.

3. Затверджена на право проведення занять в 201 / 201 нав. році. Протокол ____від "___"_____________201__ р.

м. Ірпінь

І. Мета заняття:

Навчальна:

1. Вивчити структуру Збройних Сил України, основні положення військової доктрини.

2. Вивчити основні фактори, які визначають розвиток бою.

Виховна:

Виховувати у студентів почуття відповідальності за захист своєї незалежної країни.

Час    2 годин

Місце   клас

Метод проведення заняття  лекційний.

ІІ. Література, яка використовується для підготовки заняття

1. Щорічник “Біла книга - 2009. Збройні Сили України” – К.:Міністерство оборони України, 2010. – 85с.

ІІІ. Матеріальне забезпечення

1. Схеми: 1. Структура Збройних Сил України.

2. Комплект слайд1в

3. Лектор-2000.

4. Плакати.

ІV. Порядок проведення заняття

І. Вступна частина. – 5 хв.

ІІ. Основна частина. – 70 хв.

Вступ. – 5 хв.

1. Загальна характеристика Збройних Сил України – 15 хв.

2. Види Збройних Сил України, їх склад та призначення. – 25 хв.

3. Склад та призначення родів військ Сухопутних військ. – 25 хв.

ІІІ. Заключна частина. – 5 хв.

ЛЕКЦІЯ

Вступ

Україна як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права, виходячи з того, що оборона країни являється справою усього народу України, створює власні Збройні Сили. В даний час відбувається реформування ЗС, змінюється їх структура, уточнюється військова доктрина України.

Цим пояснюється необхідність вивчення даної теми.

ІІ. Навчальні питання.

1. Загальна характеристика Збройних Сил України.

Збройні Сили України – це військова державна структура призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканості України від нападу ззовні.

Збройні Сили України складаються з таких видів:

Сухопутні війська (СВ);

Військово-повітряні сили (ВПС);

Військово-морські сили (ВМС);

Рис.1 Структура Збройних Сил України.

Організаційно вони складаються з підрозділів, частин, з’єднань та об’єднань.

В Збройних Силах застосовуються єдині принципи навчання та виховання особового складу та підготовки молодих кадрів, організації та комплектування, централізоване управління, встановлений порядок проходження служби рядовим, сержантським і офіцерським складом.

З агальне керівництво Збройними Силами України здійснює Президент України - Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Янукович Віктор Федорович

(народився у 1950 році в м. Єнакієве Донецької області. Освіта - закінчив Донецький політехнічний інститут в 1980 р., Українську академію зовнішньої торгівлі в 2001 р. Кваліфікація   - інженер-механік, магістр міжнародного права. Наукові ступені та вчені звання – академік Академії економічних наук України, доктор економічних наук, професор Нагороди, почесні звання - Орден «За заслуги» І ст., Орден «За заслуги» ІІ ст., Орден «За заслуги» ІІІ ст., заслужений працівник транспорту України. Громадська робота - Голова Партії регіонів Одружений. Обирався - 1999р.- депутатом обласної ради, 2006р.- народним депутатом України V скл., 2007р.- народним депутатом України VI скл. 7 лютого 2010 року за результатами всенародного волевиявлення Віктор Янукович був обраний Президентом України. 25 лютого він склав присягу перед Українським народом як Глава держави.)

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснюється Міністерством оборони України.

Структура Міністерства оборони України наведена на схемі.

Рис. 2 Структура Міністерства оборони

• Міністр Оборони України – Єжель Михайло Броніслав ович;

Народився 19 жовтня 1952 р. у с. Слобода – Ялтушківська Барського району Вінницької області.

Закінчив Чорноморське вище військово-морське училище ім. П.Нахімова (1975), Військово-морську академію ім. А. Гречка (1987), Академію Збройних Сил України (1996).

Проходив службу на посадах командира зенітно-ракетної батареї есмінця, командира групи управління сторожового корабля, помічника командира сторожового корабля, командира сторожового корабля Тихоокеанського флоту, начальника штабу бригади протичовнових кораблів, командира бригади протичовнових кораблів, командира дивізії протичовнових кораблів Тихоокеанського флоту.

З квітня по серпень 1993 р. – заступник начальника управління ВМС Головного штабу Збройних Сил України, згодом – заступник командувача ВМС з озброєння – начальник управління озброєння та судноремонту ВМС України.

Після закінчення Академії Збройних Сил України призначений на посаду інспектора ВМС Головної інспекції Міністерства оборони України.  З 28 жовтня 1996 по 20 серпня 2001 р. – заступник Міністра оборони України – командувач ВМС України. З травня

1998 по липень 2000 р. – член Комісії з питань морської політики при Президентові України. З 20 серпня 2001 по 25 квітня 2003 р. – Головнокомандувач ВМС Збройних Сил України. У жовтні 2003 р. звільнений у запас – адмірал запасу. З 4 лютого 2008 по 11 березня 2010 р. – Головний інспектор Головної інспекції Міністерства оборони України.

З 11 березня 2010 року – Міністр оборони України.

Магістр державного управління.

Нагороджений орденом “За службу Батьківщині в ЗС СРСР” III ст., орден Богдана Хмельницького III ст., відзнакою Міністерства оборони України “Ветеран військової служби”, ”Знак Пошани”, ”Вогнепальна зброя”, медалі: “Доблесть і честь”, “10 років Збройним Силам України”, “15 років Збройним Силам України”.

• Н ачальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України - генерал армії України Свида Іван Юрійович;

Народився 15 лютого 1950 року у селі Пацканьово Ужгородського району Закарпатської області. У 1971 закінчив Ужгородський державний університет. У 1975 році екстерном закінчив Орджонікідзевське вище загальновійськове командне училище. Офіцерську службу розпочав у 1972 році командиром мотострілецького взводу у Прикарпатському військовому окрузі. З 1974 по 1977 рік службу проходив на посадах командира мотострілецької роти, начальника штабу мотострілецького батальйону, командира мотострілецького батальйону. У 1980 році закінчив Військову академію ім. М.В.Фрунзе. По завершенні навчання в академії був призначений на посаду заступника командира мотострілецького полку Закавказького військового округу. З 1982 по 1990 рік проходив службу на посадах начальника штабу – заступника командира мотострілецького полку, командира мотострілецького полку, заступника командира мотострілецької дивізії. У 1992 році закінчив Військову академію Генерального штабу. По завершенні навчання в академії був призначений на посаду командира танкової дивізії Одеського військового округу. З 1994 по 1998 рік службу проходив на посадах начальника штабу – першого заступника командира армійського корпусу, командувача армійським корпусом. З 1998 по 2005 рік обіймав посаду першого заступника командувача військ Південного оперативного командування Сухопутних військ ЗС України. З липня 2005 року до червня 2007 року обіймав посаду командувача військ Південного оперативного командування Сухопутних військ ЗС України. З червня 2007 року по листопад 2009 року - командувач Сухопутних військ Збройних Сил України. Указом Президента України № 937/2009 від 18 листопада 2009 року генерала армії України Свиду Івана Юрійовича призначено на посаду начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України.

За сумлінну та бездоганну службу генерала армії України Івана Свиду нагороджено орденами Богдана Хмельницького ІІ-го та III-го ступеня, багатьма медалями та відзнаками Міністерства оборони України. Одружений. Має сина та доньку.

• К омандувач Сухопутних Військ Збройних Сил України генерал-полковник Воробйов Геннадій Петрович

Генерал-полковник Воробйов Геннадій Петрович народився 25 червня 1961 року в місті Ахалкалакі у Грузії. У 1982 році закінчив Київське вище загальновійськове командне училище ім. М.Фрунзе. Офіцерську службу розпочав командиром мотострілецького взводу у Забайкальському військовому окрузі. З 1984 до 1990 року службу проходив на посадах командира розвідувального взводу, командира мотострілецької роти, начальника штабу - заступника командира мотострілецького батальйону у військових частинах Забайкальського військового округу та Групи радянських військ у Німеччині. У 1993 році закінчив Військову академію ім. М.Фрунзе. З 1993 до 2002 року службу проходив на посадах начальник штабу - заступника командира мотострілецького полку, командира механізованого полку, командира механізованої бригади, командира механізованої дивізії Прикарпатського військового округу та Західного оперативного командування Сухопутних військ ЗС України У 2002-2003 роках – начальник штабу - перший заступник командувача 13-го армійського корпусу Західного оперативного командування Сухопутних військ ЗС України. У 2004 році закінчив факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Національної академії оборони України. З 2004 по 2006 рік - командир 13-го армійського корпусу Західного оперативного командування Сухопутних військ ЗС України. З травня 2006 по листопад 2009 року – перший заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Указом Президента України № 938/2009 від 18 листопада 2009 року генерал-полковника Воробйова Геннадія Петровича призначено на посаду командувача Сухопутних військ Збройних Сил України. За сумлінну та бездоганну службу генерал-полковника Геннадія Воробйова нагороджено орденами Богдана Хмельницького ІІІ-го ступеня та “За мужність” III-го ступеня, багатьма медалями та відзнаками Міністерства оборони України та інших силових структур держави. Одружений. Має доньку та сина.

Сухопутні війська Збройних Сил України

Сухопутні війська Збройних Сил України були сформовані у складі Збройних Сил України на підставі Указу Президента України відповідно до статті 4 Закону України “Про Збройні Сили України” у 1996 році.

Сухопутні війська Збройних Сил України є головним носієм бойової могутності Збройних Сил незалежної Української держави.

За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними Силами України своїх функцій як у мирний, так і воєнний час.

Територіально Збройні Сили України розподілені на два оперативні командування (ОК):

• Західне (генерал-лейтенант Куцин Михайло Миколайович);

• Південне (генерал-лейтенант Литвин Петро Михайлович);

• К омандувач Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-полковник Руснак Іван Степанович

Народився у 1952 році у с. Ділове Рахівського району Закарпатської області. У 1972 році закінчив Полтавське вище зенітне артилерійське командне училище. Офіцерську службу розпочав на посаді командира зенітного взводу. З 1975 по 1979 рік обіймав посади командира зенітної ракетної артилерійської батарей, командира зенітної батареї, оперативного чергового командного пункту. У 1982 році закінчив Військову академію Протиповітряної оборони Сухопутних військ. З 1982 по 1991 рік службу проходив на посадах начальника штабу – заступника командира зенітного артилерійського полку, ад’юнкта очної ад’юнктури Військової академії Протиповітряної оборони Сухопутних військ, викладача, старшого викладача та заступника начальника кафедри застосування військ Військової академії Протиповітряної оборони Сухопутних військ. У 1993 році закінчив Військову академію Генерального штабу ЗС СРСР. З 1993 року у лавах Збройних Сил України. У 1993 – 1996 роках обіймав посади начальника кафедри військ оборони повітряного простору Академії Збройних Сил України та начальника кафедри сил ППО та ВПС Академії Збройних Сил України. З 1996 по 2004 рік службу проходив на посаді начальника військового наукового управління - заступника начальника Генерального штабу ЗС України. З грудня 2004 року до 7 листопада 2007 року – перший заступник начальника Національної академії оборони України. Указом Президента України №1068/2007 від 7 листопада 2007 року генерал-полковника Івана Руснака призначено на посаду командувача Повітряних Сил Збройних Сил України. Доктор військових наук, професор. Заслужений діяч науки і техніки України. За сумлінну, бездоганну та добросовісну службу генерал-полковника Івана Руснака нагороджено орденами, медалями та відомчими відзнаками. Одружений, має двох синів.

• К омандувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України Віце-адмірал Максимов Віктор Володимирович

Народився 28 квітня 1951 року в Криму. У 1969 році закінчив Калінінське суворовське військове училище. У 1974 році – Чорноморське вище військово-морське училище імені П.С. Нахімова. Офіцерську службу розпочав на Балтійському флоті, де пройшов всі командні посади від командира бойової частини ракетного катера до начальника штабу дивізіону малих ракетних кораблів. З 1974 по 1979 рік проходив службу на території Польської Народної Республіки У 1985 році закінчив Військово-морську академію в Ленінграді. З 1985 по 1997 рік службу проходив на Чорноморському флоті. Командував дивізіоном десантних кораблів, обіймав посади начальника штабу бригади та дивізії морських десантних сил, начальника штабу Кримської військово-морської бази, очолював відділ різнорідних сил управління бойової підготовки Чорноморського флоту. У Військово-Морських Силах ЗС України з 1997 року. З 1997 по 2003 рік – заступник командувача Військово-Морських Сил України (Головнокомандувача ВМС України) з бойової підготовки – начальник управління бойової підготовки. У 2003 – 2004 роках проходив службу на посаді заступника командувача Військово-Морських Сил України з озброєння і судноремонту – начальника управління. З 2004 по 2010 рік - перший заступник командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Указом Президента України від 17 березня 2010 року віце-адмірала Максимова Віктора Володимировича призначено на посаду командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України. За мужність і відвагу, виявлені під час виконання спеціального завдання в умовах, поєднаних з ризиком для життя, нагороджений орденом “За особисту мужність”. За сумлінну та бездоганну службу нагороджений орденами “За службу Батьківщині” ІІІ-го ступеня та Данила Галицького, Іменною вогнепальною зброєю, польським орденом “Гриф Поморський” та польською медаллю “На сторожі миру”, багатьма медалями та відзнаками Міністерства оборони України.

Одружений. Має сина.

• К омандувач Сил підтримки Збройних Сил України генерал-лейтенант Трегубенко Станіслав Семенович

Генерал-лейтенант Трегубенко Станіслав Семенович народився 8 червня 1956 року в місті Звенигородка Черкаської області. У 1978 році закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості. Трудову діяльність розпочав на Київській хустковій фабриці. У жовтні 1980 року був призваний на військову службу. Офіцерську службу розпочав на посаді начальника відділу зберігання речового складу Київського військового округу. У 1981-1988 роках службу проходив на посадах начальника речової служби військової частини, заступника командира військової частини з тилу – начальника тилу частини, заступника командувача з тилу – начальника тилу. У 1990 році закінчив Військову академію тилу і транспорту ЗС СРСР. З 1991 по 1992 рік був викладачем кафедри управління повсякденною діяльністю військ Військової академії Протиповітряної оборони. У березні 1992 року був відкомандирований у розпорядження командувача Національної гвардії України. З 1992 по 2000 рік проходив службу на посадах заступника командира з тилу – начальника тилу дивізії, заступника начальника управління – начальника центральної бази Головного управління командувача Національної гвардії України, начальника управління тилу Головного управління командувача Національної гвардії України, заступника начальника тилу – начальника штабу тилу Головного управління командування Національної гвардії України, заступника командувача Національної гвардії України з тилу – начальника тилу. З 2000 по 2005 рік обіймав посаду заступника Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України з тилу – начальника тилу. У 2003 році заочно закінчив факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Національної академії оборони України. З 2005 по 2006 рік обіймав посаду начальника Логістики Сухопутних військ – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України. Наказом Міністра оборони України від 26 травня 2006 року генерал-лейтенанта Станіслава Трегубенка призначено на посаду Командувача Сил підтримки Збройних Сил України. За сумлінну, бездоганну та добросовісну службу генерал-лейтенанта Станіслава Трегубенка нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ-го ступеня, медалями та відомчими відзнаками. Одружений. Має двох синів.

• К омандувач Об’єднаного оперативного командування Збройних Сил України генерал-лейтенант Нуруллін Рауф Шайхуллович

Народився 25 грудня 1954 року у м. Златоуст Челябінської області (Російська Федерація). У 1977 році закінчив Челябінське вище танкове командне училище. Офіцерську службу розпочав на посаді командира учбового танкового взводу у військах Білоруського військового округу. З 1979 по 1985 рік службу проходив на посадах командира учбової танкової роти та начальника штабу - заступника командира учбового танкового батальйону. У 1987 році закінчив Військову академію бронетанкових військ ім. Малиновського. З 1987 року по 1996 рік службу проходив у Південній групі військ та Одеському військовому окрузі на посадах командира танкового батальйону, начальника штабу - заступника командира мотострілецького полку, командира танкового полку, заступника командира танкової дивізії та начальника учбового центру підготовки молодших фахівців танкових військ. У 1998 році закінчив факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Академії Збройних Сил України. З 1998 по 2002 рік – заступника командира корпусу у Південному оперативному командуванні Сухопутних військ ЗС України. З 2002 по 2003 рік – командувач армійського корпусу, а з 2004 по 2005 рік – перший заступник начальника штабу, заступник командувача оперативного командування з бойової підготовки - начальник управління бойової підготовки Південного оперативного командування Сухопутних військ ЗС України. У 2005 – 2007 роках – начальник штабу - перший заступник командувача військ Південного оперативного командування Сухопутних військ ЗС України. З 2007 по 2010 рік – начальник штабу - перший заступник командувача Сухопутних військ Збройних Сил України. Наказом Міністра оборони України № 2 від 5 січня 2010 року генерал-лейтенанта Нурулліна Рауфа Шайхулловича призначено на посаду командувача Об’єднаним оперативним командуванням  Збройних Сил України. За сумлінну та бездоганну службу генерал-лейтенанта Рауфа Нурулліна нагороджено орденами Богдана Хмельницького ІІІ-го ступеня та “Червоної зірки”, іменною вогнепальною зброєю, багатьма медалями та відзнаками Міністерства оборони України. Одружений. Має доньку.

Військова доктрина України визначається принципом оборонної достатності у будівництві Збройних Сил України і базується на тому, що Україна:

не визнає війну як спосіб розв’язання міжнародних проблем;

прагне до нейтралітету і дотриманню неядерних принципів, не застосовувати, не виготовляти і не закупати ядерної зброї;

не має територіальних претензій ні до однієї держави і не бачить в жодному народі образ ворога;

ніколи першою не розпочне бойові дії проти будь-якої держави, якщо не стане сама об’єктом агресії.

Таким чином:

1. Збройні Сили України – це військова державна структура, призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканості України від нападу ззовні.

2. Україна прагне до мирного існування з усіма державами, підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.