2. Класифікація інвестицій та форми інвестування.

Детальніше економічну природу інвестицій пояснює класифі­кація, в основу якої покладено такі ознаки:

1. об'єкти вкладення коштів;

2. характер участі інвестора в інвестуванні;

3. регіональна ознака;

4. період інвестування;

5. форми власності;

6. форми участі інвестора в інвестуванні;

7. ступінь ризику;

8. форми відтворення.

ФОРМИ ІНВЕСТУВАННЯ

Фінансові

Реальні

Інноваційні

Інтелектуальні

Цінні папери

Вклади, депозити

Матеріальні активи

Нематеріальні активи

Портфельні

Прямі

Рис. 1.1. Форми інвестування

1. За об'єктами вкладення коштів інвестиції поділяються на такі (рис. 1.1):

— фінансові інвестиції, або вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти — цінні папери, депозити, цільові банків­ські вклади;

— реальні інвестиції, або вкладення коштів у матеріальні (бу­дівлі, споруди, обладнання тощо) і нематеріальні (патенти, ліцен­зії, «ноу-хау», науково-дослідні і дослідно-конструкторські робо­ти у вигляді документації тощо) активи.

Останнім часом в економічній літературі визначилися нові форми інвестицій, які входять до складу реальних інвестицій, — інноваційні інвестиції та інтелектуальні інвестиції.

Інноваційні інвестиції— це вкладення у нововведення. В прин­ципі, в умовах розвиненої економіки всі інвестиції мають бути інно­ваціями. За умов кризи можливі інвестиції на підтримку діючих технічно відсталих виробничих фондів.

Інтелектуальні інвестиції — це вкладення в об'єкти інтелек­туальної власності, що випливають з авторського права, винахід­ницького і патентного права, права на промислові зразки і корис­ні моделі.

Україна є об'єктом інвестиційної привабливості як для захід­них, так і вітчизняних компаній, більшість з яких займається ви­робничою діяльністю. Переважною формою інвестування є реаль­ні інвестиції. Нині, коли в Україні формується ринок цінних па­перів, виникає зацікавленість інвесторів у розширенні їх видів. Але необхідно враховувати, що за умов нестабільної податкової політики та інфляції ефективність реального інвестування суттє­во знижується з одночасним зростанням інвестиційних ризиків. У ці періоди ефективнішими є фінансові інвестиції, особливо ко­роткострокові (за умови, що дохідність цих інвестицій перевищує темпи інфляції).

2. За характером участі інвестора в інвестуванні розрізняють інвестиції:

а) прямі — передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладення коштів. При цьому ін­вестори безпосередньо беруть участь у всіх стадіях інвестицій­ного циклу: передінвестиційних дослідженнях, проектуванні та будівництві об'єкта інвестування, у виробництві кінцевого про­дукту;

б) непрямі, що здійснюються через різних фінансових посеред­ників, які акумулюють фінансові кошти і розміщують їх на свій розсуд у найбільш ефективний спосіб. Такі посередники беруть участь в управлінні об'єктами інвестування, а отримані доходи розподіляють серед клієнтів. Вкладення в цінні папери, керовані як єдине ціле, називають портфельними.

3. У регіональному аспекті вирізняють інвестиції:

• внутрішні — вкладення суб'єктів господарської діяльності даної держави;

• іноземні — вкладення іноземних юридичних і фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових і неурядових ор­ганізацій;

• закордонні — вкладення коштів в об'єкти інвестування за межами території даної країни (придбання цінних паперів інозем­них компаній, майна тощо).

4. За періодом інвестування заведено відрізняти інвестиції:

а) короткострокові — як правило, тривалістю не більше од­ного року (наприклад, короткострокові депозитні сертифікати);

б) довгострокові— тривалістю більше одного року.

5. За формами власності інвестиції поділяються на:

• приватні кошти громадян, кошти підприємств недержавної форми власності, неурядових організацій;

• державні — фінансуються за рахунок бюджетних коштів різних рівнів, державними підприємствами та закладами.

6. Залежно від форми участі інвестора інвестиції передбачають:

• часткову участь у новостворених підприємствах або прид­бання частки в діючих підприємствах (пайова участь у різних то­вариствах);

• створення підприємств, які повністю належать інвестору, або придбання у власність діючих підприємств повністю;

• придбання рухомого і нерухомого майна шляхом прямого отримання або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• придбання концесій на використання природних ресурсів, прав користування землею та інших майнових прав (конце́сія — договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів, що належать державі чи місцевим органам влади, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам.).