Основні поняття, предмет і метод курсу

Прогноз – це імовірне, аргументоване (тобто на підставі системи фактів і доказів) судження про стан об’єктів (процесів) в майбутньому або альтернативних шляхів і строків досягнення певних результатів.

Прогнозування – це процес формування прогнозів на основі аналізу тенденції і закономірностей розвитку об’єкта (процесу).

Прогнозування таким чином повинно відповісти на два питання:

1. чого найбільш імовірно слід очікувати в майбутньому;

2. яким чином слід впливати на умови, щоб досягти в майбутньому бажаної мети.

Прогностика – це наука, яка вивчає закономірності процесу прогнозування. Предметом прогностики є дослідження законів і способів прогнозування.

Передбачення – це широке поняття, яке об’єднує всі різновиди одержання інформації про майбутнє. Воно поділяється на наукове, яке ґрунтується на знанні закономірностей розвитку природи, суспільства, мислення, ненаукове (інтуїтивне, релігійне, буденне).

Предмет курсу визначає, що вивчає певна дисципліна, а метод – за допомогою яких засобів вивчається предмет.

Метод курсу – можна визначити як сукупність прийомів і способів, які використовуються відповідно для розробки прогнозів. За оцінкою спеціалістів нараховується більш ніж 150 методів прогнозування, хоча на практиці використовується 15 – 20, включаючи методи експертних оцінок, екстраполяції, моделювання (рис.1).

Рис.1. Класифікація методів прогнозування

Предметом економічного прогнозування є закономірності і тенденції розвитку економічних об’єктів (процесів, явищ) в минулому і стан їх в майбутньому, які необхідно дослідити і знати.

Динамічний ряд – це ряд розташованих за часом статистичних показників (абсолютних, середніх або відносних величин), які у своїх послідовних змінах відображають хід розвитку економічного явища, що вивчається за часом. Помилка прогнозу буде тим менша, чим довша база і чим менше строк прогнозу. У більшості випадків строк упередження не повинен перевищувати третину довжини бази прогнозу на 3 роки, бажано мати ряд динаміки для прогнозу не менше як 9 років.

Метод екстраполяції – один із основних у прогнозуванні розвитку великих систем. Він передбачає, що на основі статистичних даних (ряду динаміки) визначаються закономірності змін і, відповідно, тенденції зміни цих даних. Після цього визначаються значення прогнозування величин за межами динамічних рядів.

Метод екстраполяції ґрунтується на припущенні про незмінність факторів, що визначають розвиток об`єкта, який вивчається і полягає в розповсюдженні закономірностей цього розвитку в минулому на його майбутнє. Залежно від особливостей зміни рівнів у ряду динаміки, прийоми екстраполяції можуть бути простими і складними.

Першу групу складають методи прогнозування, що базуються на припущенні, в майбутньому абсолютний та середній рівень ряду, середній абсолютний приріст та середній темп росту залишаються не змінними.

Друга група методів екстраполяцій ґрунтується на виявленні основної тенденції, тобто застосуванні статистичних формул, що описують тренд (тенденції). До цієї групи методів належить метод прогнозування на основі аналізу тренду, метод експоненціального згладжування, ковзних середніх, адаптивного згладжування.