3. Санітарно-гігієнічний режим у хірургічному стаціонарі. Методи антисептики

Актуальність теми

Сьогоднішній студент, а в майбутньому медичний працівник лікувально-профілактичного закладу повинен знати про проблему внутрішньолікарняних інфекцій, про їх вплив на перебіг основного захворювання, про смертність, яка є інколи наслідком розвитку інфекції. Крім того, йому повинно бути відомо про інфекції, які частіше зустрічаються в тому чи іншому стаціонарі, шляхи передачі цих інфекцій, фактори, які сприяють розвитку внутрішньолікарняної інфекції.

Майбутній фахівець повинен знати, що не тільки пацієнт наражається на ризик зараження внутрішньолікарняною інфекцією. До групи ризику в першу чергу потрапляють медичні працівники: лікарі, медичні сестри, молодший медичний персонал. Як свідчить практика, чим менше медичний персонал знає про небезпеку зараження інфекціями, тим більша імовірність заражень. Добре підготований персонал, який знає про небезпеку зараження, робить значно менше помилок і ймовірність зараження зводиться, практично нанівець.

З огляду на вище зазначене, знання про санітарно-епідеміологічний режим у стаціонарах є надзвичайно актуальними і обов’язковими для вивчення майбутніми працівниками служби охорони здоров’я.

Цілі заняття:

1. Мати уяву про внутрішньолікарняну інфекцію, джерела та шляхи її передачі.

2. Мати уяву про санітарно-епідемічний режим у відділенні.

3. Знати визначення антисептики, сутність методів сучасної антисептики.

4. Знати заходи безпеки медичного персоналу від інфекції.

5. Знати правила безпеки медичного персоналу при роботі з дезінфектантами.

6. Знати організаційні заходи для підтримання санітарно-гігієнічного режиму у відділенні хірургічного профілю.

7. Вміти приготувати розчини хлорного вапна та хлораміну.

8. Вміти провести вологе прибирання приміщень хірургічного відділення.

9. Вміти провести дезінфекцію виробів медичного призначення.

Список літератури

Основна:

1. Загальна хірургія / За ред. С.П.Жученко, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 81-102.

2. Хірургія. Т. І . Підручник з загальної хірургії / за ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шидловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006. – С. 92-102.

3. Симодейко А.А., Філіп С.С., Болдижар О.О., Пантьо В.І. Практичні навики із загальної хірургії з доглядом за хворими. – Ужгород, 2001. – С.33-65.

4. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, з основами реаніматології та догляду за хворими. – К.: Здоров’я, 1999. – С.30-40, 60-67.

5. Гостищев В.К. Общая хирургия: учебник. – М.: Медицина, 1993. – С. 52-62.

6. Сырбу И.Ф., Писаренко А.С., Могильный В.А., Капшитарь А.В. Уход за хирургическими больными: учебное пособие для студентов медицинских вузов. – Запорожье, 1995. – С. 61-72.

7. Гребенёв А.Л., Шептулин А.А. Основы общего ухода за больными: учеб. пособие. – М.: Медицина, 1991. – С. 32-38.

Додаткова:

1. Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика и деонтология. – К.: Здоров’я, 1994.

Зміст навчання

Загальні відомості про внутрішньолікарняну інфекцію

Внутрішньолі-карняна інфекція

Це будь-яке клінічно виражене інфекційне захворювання, яке уражає пацієнта в результаті його госпіталізації або відвідування ним лікувального закладу з метою діагностики чи лікування, або це інфекційне захворювання медичного персоналу при здійсненні його фахової діяльності

Н айбільш поширені ВЛІ Інфекція сечовивідної системи

Гнійно-септичні інфекції

Інфекції дихальних шляхів

Бактеріємія

Шкірні інфекції

Механізм передачі ВЛІ	Шлях передачі ВЛІ
Фекально-оральний	Харчовий
Аерозольний	Повітряно-крапельний
Контактний	Контактно- побутовий
Артифіційний (штучний) шлях передачі

ВЛІ

Екзогенні:

збудник інфекції, занесений в організм ззовні

Ендогенні:

інфекційний агент, наявний в організмі спочатку

Хворий медичний працівник, який знаходиться в інкубаційному періоді захворювання (вірусний гепатит, кір, вітряна віспа тощо)

Хворий пацієнт, який знаходиться в інкубаційному періоді захворювання (вірусний гепатит, вітряна віспа, кір тощо)

Джерело збудника внутрі-

шньо- лікарняної інфекції

Медичний працівник з нерозпізнаним, неправильно діагностованим інфекційним захворюванням

Пацієнт з нерозпізнаним, неправильно діагностованим інфекційним захворюванням

Медичний працівник-бактеріоносій

Пацієнт-бактеріоносій

Санітарно-протиепідемічний режим – це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних та протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньолікарняної інфекції в лікувально-профілактичному закладі. Санітарно-епідеміологічний режим включає вимоги до санітарного стану приміщень лікарні. Основними елементами заходів, які спрямовані на забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в ЛПЗ, є проведення дезінфекції, суворе дотримання вимог асептики та антисептики.

Антисептика – це комплекс заходів, спрямованих на знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому.

Методи антисептики

фізичний

механічний

хімічний

біологічний

Мета- створення у рані несприятливих умов для розвитку бактерій і всмоктування токсинів і продуктів розпаду тканин

Мета-якнайшвидше (у перші го-дини) вида-лення з рани некротичних тканин, а ра-зом із ними – і мікроорга-нізмів

Мета-знищення мікробів у рані за допомогою різних хімічних сполук

Мета - підвищення імунітету і створення несприятливих умов для розвитку мікробів

Малюнок 3.1 - Перший розпилювач карболової кислоти

У 1866 році англійський хірург Джон Лістер запропонував використовувати антисептик - карболову кислоту - для профілактики гнійних ускладнень у рані при відкритих переломах. Про свої знахідки він доповів наступного року Медичній асоціації у Глазго.

Малюнок 3.2 - Джон Лістер Карболова кислота

Малюнок 3.3 - Джон Лістер зі студентами на операції

Д

Стерилізація

Власне дезінфекція

езінфекція – знищення в середовищі, яке оточує людину, патогенних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибів, простіших, токсинів), їх розповсюджувачів (комах, кліщів), а також гризунів.

Дератизація

Дезінсекція

Власне дезінфекція – це знищення патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів (крім їх спор) з об’єктів зовнішнього середовища або шкіри до рівня, який не становитиме небезпеку для здоров’я.

Дезінсекція – це знищення розповсюджувачів захворювань (комах, кліщів).

Дератизація – це знищення гризунів.

Стерилізація – це знищення усіх мікроорганізмів та їх спор за допомогою фізичних і хімічних факторів.

Автоклав медичний - KSG 410.

Повністю автоматичний. Виготовлений з нержавіючої сталі. Розміри камери - 450 х 450 х 950 мм. Зовнішні габарити - 1825 х 1000 х 1050 мм. Напруга - 220 / 380 В, 50 Гц. Ємність камери - 192 л.

Робочі програми: 134°C – швидка стерилізація незапакованих інструментів; 134°C – не запаковані вироби; 134°C – запаковані вироби; 120°C – вироби з гуми; 120°C – стерилізація розчинів із самоохолодженням; 120°C – стерилізація розчинів із швидким охолодженням; 105°C - програма дезінфекції; 86°C – формальдегідна програма.

Тестові програми: програма на вакуумний витік пару. Програма Бові-Діка.

До складу обладнання входять: 1) зсувні (слайдові) двері; 2) вбудований парогенератор з автоматичною нагнітальною системою; 3) електродвигун з вакуумним насосом; 4) мікропроцесорне керування з дисплеєм стану; 5) програми та повідомлення про помилки та порушення; 6) внутрішній завантажений каркас із двома полицями, що знімаються; 7) наявність циклу сушіння та охолодження простерилізованих виробів; 8) візки для транспортування; 9) реєстратор (принтер) показників тиску та температур; 10) система підготовки води (демінералізатор).

Малюнок 3.4 - Сучасний автоклав

Безпека медичного персоналу

Загальні заходи безпеки медичного персоналу від інфекції:

• початковий та періодичний медичний огляд та обстеження персоналу з реєстрацією стану імунітету й імунізації;

• підвищення опірності організму (імунітету);

• своєчасне виявлення бактеріоносіїв серед медперсоналу;

• тимчасове звільнення від роботи хворого медичного працівника з метою його лікування;

Малюнок 3.5 - Гостра вогнищева госпітальна нижньчасткова правобічна пневмонія

• термінове повідомлення керівництва та реєстрація в журналі реєстрації (за наказом № 120) усіх інцидентів, пов’язаних із порізом або проколом голкою;

Універсальні заходи безпеки медичного персоналу від інфекції:

• кожна людина (пацієнт або медичний працівник) повинна вважатися потенційно заразною;

• миття рук – найбільш практичний захід, який попереджує перехресне зараження;

Малюнок 3.6 - Обробка рук дезінфікуючим розчином

• обов’язкове одягання рукавичок перед тим, як торкнутись чого-небудь вологого, – пораненої шкіри, слизових оболонок, крові або інших рідких середовищ в організмі;

• використання захисних засобів (окуляри, маска, фартух), якщо можливе розбризкування або розлиття будь-яких рідких середовищ організму;

• дотримання правил техніки безпеки: обережне поводження з використаною голкою, обережне передавання гострих інструментів тощо;

• проведення вакцинації медпрацівників, які мають справу з кров’ю (хірургам, маніпуляційним медичним сестрам, операційним сестрам), вакциною HB_sAg.

Загальні правила безпеки при роботі з дезінфікуючими розчинами

Незважаючи на те, до якого класу небезпеки належить дезінфікуючий засіб, який використовується, усі роботи з використанням робочих розчинів, а особливо з їх приготуванням, повинні виконуватися з дотриманням певних правил особистої безпеки, які забезпечують захист органів дихання, шкіри та очей: халат, шапочка, фартух з прогумованої тканини, гумові рукавички, гумове взуття, захисні окуляри, респіратор. Роботи, пов’язані з приготуванням робочих розчинів, повинні виконуватися в окремому приміщенні, яке обладнане витяжною вентиляцією або у витяжній шафі. Особливо це стосується дезінфектантів, які містять у своєму складі оцтову та надоцтову кислоти.

Під час виконання робіт з дезінфекції забороняється приймати їжу, палити. Після закінчення роботи обличчя та руки потрібно вимити водою з милом.

З метою додаткового захисту шкіри від негативного впливу агресивних речовин рекомендується перед початком роботи наносити на шкіру захисні креми типу Луфеніл. По закінченні робіт рекомендується використання відновлювальних кремів типу Майола Н-5 крем тощо.

Організаційні заходи для підтримання санітарно-гігієнічного режиму у відділенні хірургічного профілю

• Після виписки кожне ліжко хворого, тумбочку біля ліжка, підставку для підкладного судна протирають ганчіркою, яка добре змочена дезінфікуючим розчином. Ліжко застеляють постільною білизною, яка попередньо оброблена в камері за режимом для вегетативних форм мікробів. По можливості дотримуються циклічності заповнення палат.

• Хворому відводять індивідуальні предмети догляду: плювальницю, підкладне судно тощо, які після використання негайно прибирають з палати і старанно миють. Після виписки хворого предмети індивідуального догляду підлягають знезараженню.

• Категорично забороняється хворим брати у відділення м’які іграшки й інші предмети, які не витримують дезінфекційної обробки.

• Хворих із гнійно-септичними захворюваннями і післяопераційними гнійними ускладненнями ізолюють в окремі палати (секції, відділення гнійної хірургії).

• Самовільне переміщення хворих із палати в палату і вихід в інші відділення категорично забороняється.

• Зміну натільної і постільної білизни проводять не рідше одного разу на 7 діб (після гігієнічного миття). Крім того, білизну обов’язково змінюють у разі забруднення.

• При заміні натільної і постільної білизни її акуратно збирають у мішки з бавовняної тканини або ємності з кришкою. Категорично забороняється скидати білизну, що була у використанні, на підлогу або у відкриті приймачі.

• Після заміни білизни предмети і підлогу в палаті протирають дезінфікуючими розчинами.

• Тапочки та інше взуття після виписки або смерті хворого протирають тампоном, змоченим 25% розчином формаліну або 40% розчином оцтової кислоти, або обробляють за допомогою аерозольного балона “Сапожок-74” до повного зволоження внутрішньої поверхні. Потім взуття кладуть у поліетиленовий пакет на 3 години, після чого виймають та провітрюють протягом 10-12 годин до зникнення запаху препарату.

• Прибирання приміщень відділення роблять не рідше 2 разів на добу вологим способом мильно-содовим розчином. Дезінфікуючі засоби використовують після заміни білизни й у випадку виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. У палатах для хворих із гнійно-септичними захворюваннями щоденне прибирання проводять з обов’язковим використанням дезінфектантів.

Малюнок 3.7 - Вологе прибирання палати

Орієнтовна основа дії

Приготування дезінфікуючих розчинів хлорного вапна та хлораміну Б

Малюнок 3.8 - Таблиця приготування дезінфікуючих розчинів

До роботи із сполуками, що містять хлор, допускаються медпрацівники, не молодші 18 років, які пройшли спеціальну підготовку та перевірку з техніки безпеки.

Приготування і зберігання даних розчинів відбувається в спеціальному сухому, темному і прохолодному приміщенні, недоступному для сторонніх осіб.

Під час приготування розчинів необхідно обов’язково: забезпечити доступ свіжого повітря в приміщення, одягнути халат, фартух, гумові рукавички, одягнути маску або респіратор.

Методика приготування розчинів хлорного вапна: 1 кг сухого хлорного вапна висипати у марковану емальовану ємність місткістю 10 л. Воду в кількості 9 л долити невеликими порціями, розміщуючи хлорне вапно дерев’яною лопаткою. Ємність закривають кришкою і залишають в темному місці на 24 години. Протягом перших годин розчин декілька разів розмішують дерев’яною лопаткою. Після 24 годин отриманий розчин переливають через кілька шарів марлі в марковану пляшку з темного скла місткістю 10 л. Пляшку закривають пробкою. Цей розчин називається так: 10% освітлений концентрований розчин хлорного вапна. Термін зберігання цього розчину в розведеному стані становить 7 діб. Для приготування робочих розчинів потрібно безпосередньо перед використанням розвести 10% розчин хлорного вапна відповідною кількістю води:

0,5% - 500 мл 10% розчину хлорного вапна на 9,5 л води;

1% - 1000 мл 10% розчину хлорного вапна на 9 л води;

3% - 5000 мл 10% розчину хлорного вапна на 7 л води;

5% - 5000 мл 10% розчину хлорного вапна на 5 л води.

Методика приготування розчину хлораміну Б:

0,5% - 5 г хлораміну Б на 995 мл води;

1% - 10 г хлораміну Б на 990 мл води;

3% - 30 г хлораміну Б на 970 мл води;

5% - 50 г хлораміну Б на 950 мл води.

Розчин хлораміну бажано готувати безпосередньо перед застосуванням. Застосовують воду 40 - 45^оС. Розмішують розчин дерев’яною лопаткою. Зберігають готовий розчин у ємності із темного скла не більше 10 діб.