Кременисті породи

Породи, складені переважно кремнеземом, можуть мати як органічне, так і хімічне походження. Із кременистих порід органічного походження найбільш розповсюдженими є діатоміти, які являють собою скупчення мікроскопічних скелетів діатомових водоростей. Діатоміти – білі або світло-жовті, м’які і легкі рихлі породи, часто подібні на писальну крейду, але на відміну від неї не реагують із соляною кислотою.

Трепели ззовні не відрізняються від діатомітів, але мають колоїдно-хімічне походження. Вони складаються не із скелетів, а із найдрібніших зерен опалу, які можна розпізнати тільки під мікроскопом.

До кременистих порід також відносяться опоки, яшми, кременисті конкреції. Вони мають значно менше розповсюдження, ніж діатоміти і трепели.

Сірчанокислі і галоїдні породи

Сірчанокислі і галоїдні породи відрізняються за хімічним складом, але близькі за умовами формування. Серед цих порід найбільш розповсюджені кам’яна сіль, гіпс і ангідрит.

Кам’яна сіль є зернисто-кристалічною або зливною масою. Забарвлення її змінюється від білого до чорного, в залежності від домішок. Діагностичні ознаки солі: солена на смак, легко розчиняється у воді, має невелику густину. Зустрічається як у суцільних масах, так і у вигляді домішок в уламкових породах і глинах. При вивітрюванні на поверхні таких порід виникають білі плями солі.

Гіпс, як і кам’яна сіль, зустрічається у вигляді зернисто-кристалічних мас. Чистий гіпс сніжно-білий, жовтий або рожевий, але його забарвлення, в залежності від складу домішок, може бути різноманітним. Гіпс легко розпізнається за невеликою твердістю і малою густиною, яка не перевищує 2,4.

Ангідрит – це сіра або голубувато-сіра щільна порода з густиною до 3 і твердістю 3,5 за шкалою Мооса, чим різко відрізняється від гіпсу. Ангідрит зустрічається на глибинах більше 70 м. На поверхні він внаслідок гідратації переходить у гіпс.

Залізисті породи

Найбільше розповсюдження із залізистих порід мають:

1. оксиди і гідрооксиди заліза;

2. карбонати заліза;

3. сульфіди заліза.

Серед порід першої групи є оолітові залізні руди. Утворюються вони при випаданні гідрооксидів заліза із морської або прісної води.

До складу другої групи входить сидерит, який зустрічається у вигляді мінеральних включень в осадових породах або, рідше, утворює невеликі лінзи.

До третьої групи відноситься пірит і марказит. Вони іноді складають пласти і лінзи, але практичного значення в промисловості не мають.

Фосфатні породи

Осадові породи, багаті фосфатами кальцію (апатит), називаються фосфоритами. Вони містять фосфат кальцію в аморфному стані, домішки глини або піску. Якість фосфоритів оцінюється за вмістом фосфоритного ангідриту. За місцем утворення розрізняють фосфорити морські і континентальні, а за умовами залягання – пластові та конвекційні. Фосфорити з великим вмістом оксиду фосфору, є цінною рудою для хімічної промисловості і сільського господарства при виробництві добрив.

Вуглеводневі породи

До названої групи входять як органогенні, так і хемогенні породи. Найбільш широке розповсюдження мають торф, викопне вугілля, горючі сланці, бітумінозні породи і нафта.

Торф являє собою буру або чорну масу не до кінця розкладеного рослинного матеріалу, обвугленого і збагаченого органічними кислотами. Торф рихлий, ріжеться лопатою. Утворюється переважно на болотах із відмираючих рослин.

Викопне вугілля складене залишками рослинності, яка накопичувалась у мілководних водоймах і болотах. В подальшому цей матеріал зазнавав складного хімічного процесу вуглефікації, в результаті якого органічна речовина поступово втрачала кисень і водень, а збагачувалась вуглецем. При цьому утворилось буре вугілля (біля 70% С), кам’яне вугілля (82% С) і антрацит (95% С).

Горючі сланці – сланцюваті темно-сірі, бурі або коричневі породи, які горять коптячим полум’ям із виділенням густого диму і запахом бітуму. Утворюються вони при накопиченні бітумів із одночасним відкладанням тонкого мулу.

Бітуми являють собою нафти і леткі горючі речовини. Утворюються вони в умовах утрудненого доступу кисню до захоронених органічних залишків.

Бітумінозні породи – це породи, просочені або вміщуючі розсіяні включення нафти, яка знаходиться в них у загустілому стані в результаті окислення. Вони переважно темні із сильним запахом нафти на свіжому зламі. Поміщений у пробірку з бензином або бензолом уламок породи, при розчиненні бітумної частини, набуває темно-коричневого забарвлення.

Нафта являє собою рідину від світло-жовтого до коричневато-чорного кольору із специфічним запахом бітуму і масляним блиском. Невелика кількість нафти на воді утворює райдужну плівку. Поклади нафти формуються в пористих тріщинуватих породах, які в цих випадках відіграють роль колекторів.

Оформлення звіту

Звіт про виконану роботу виконується на стандартних аркушах паперу. В звіті необхідно коротко викласти мету роботи та основні теоретичні відомості. Навести необхідні схематичні зарисовки та опис зразків.

Запитання для самоконтролю

1 Що таке осадові гірські породи і в яких умовах вони утворюються?

2 Що таке діагенез, катагенез і метагенез осадових порід?

3 Основні типи структур осадових порід.

4 Від чого залежить пористість осадових порід?

5 Що таке проникність осадових порід?

6 Які найважливіші мінерали входять до складу осадових порід?

7 Умови формування хемогенних та органогенних осадових порід.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6