6. Визначення економічного капіталу: сутність, методи визначення, розрахунок за видами ризику. Метод raroc.

Наприкінці 1990-х років провідні банки світу почали запроваджувати поняття економічного капіталу.

Економічний капітал – це власні кошти банку, достатні для покриття потенційних збитків за заданого рівня толерантності до ризику для конкретного часового горизонту. Він відображає можливості покриття потенційних від’ємних грошових потоків та зниження вартості активів чи зростання вартості пасивів.

Використання цього показника банком вважається ознакою високої культури менеджменту банку, яку враховують рейтингові агентства та аналітики фондового ринку.

Економічний капітал – це показник для вимірювання ризику, що ураховує неочікувані (не передбачені) втрати (крім катастрофічних) або зменшення вартості чи прибутку від певного портфеля (бізнесу банку).

Неочікувані збитки мають враховувати чинник кореляції, наприклад між окремими операціями, окремими банківськими портфелями. Величину неочікуваних втрат на практиці визначають двома способами: як стандартне відхилення розподілу збитків за даним портфелем і віднімання очікуваних втрат від рівня всіх збитків. Економічний капітал відрізняється від венчурного (на інновації) та регулятивного (строками та визначається самим банком).

Методи визначення економічного капіталу.

Існує багато методів та підходів до оцінювання та розрахунку економічного капіталу. До уваги при розрахунку економічного капіталу приймаються такі види ризиків: кредитний, ринковий, операційний (див. таблицю 1.6.1.)

Таблиця 1.6.1.

Кредитний ризик: включає ризик концентрації; багато провідних банків використовують методику оцінювання кредитного ризику за внутрішнім кредитним рейтингом, моделювання кореляції та концентрації кредитного портфеля.

+

Ринковий ризик: ризик незбалансованого управління активами і пасивами, ризик торговельних операцій, ризик інвестицій, ризик знецінення нерухомості.

+

Операційний ризик: застосування стандартного або удосконаленого підходів за Базелем-2

+

Ризик бізнесу: методи оцінювання надходжень під ризиком (англ. Earnings-at-risk), або мінливості надходжень за бізнесами.

=

Усього економічний капітал (до врахування ефекту диверсифікації)

-

Ефект диверсифікації (диверсифікація в окремих ризиках та кореляція між ризиками)

=

Потреба в економічному капіталі (включає також «буфер» для врахування циклічних коливань бізнес-середовища та ще 1-5% резервного «буфера»)

Результат порівнюється з

Наявними фінансовими ресурсами банку (власним капіталом)

Характеристика ризиків банку або окремого продукту передбачає розрахунок економічного капіталу, а також урахування ефекту взаємної кореляції різних ризиків. Приклад розподілу економічного капіталу (ЕК) за продуктами з урахуванням кореляції наведено у таблиці 1.6.2.

Приклад розподілу економічного капіталу (ЕК) за продуктами. Таблиця 1.6.2

Продукт	Економічний капітал, млн грн
	Ринковий (курсова варт.)	Ринковий (процентний)	Кредитний	Операційний	Усього капітал
А	1	5	0	1	8
Б	0	12	13	5	30
В	0	2	1	3	14
Усього ЕК за продуктами	1	19	14	9	52
Надлишковий капітал	1	2	3	1	7
Усього економічний капітал	2	21	17	10	59

Результати розрахунку економічного капіталу дуже рідко оприлюднюються банками у своїх звітах. Виняток становлять банки – світові лідери. Наприклад, Дойче банк (Німеччина) регулярно повідомляє у своїх річних звітах про методику розрахунку та розмір економічного капіталу.

Наприклад відома у світі фінансова корпорація «Dexia» в розрахунку економічного капіталу брала до уваги всі ризики, на які наражається корпорація за сценарієм катастрофи. Надлишковий капітал (більший від мінімального за регулятивними вимогами) вважався додатковим чинником для підтримки платоспроможності та кредитного рейтингу на бажаному рівні. Так, якщо загальна сума економічного капіталу на кінець 2003 р. становила 7,8 млрд. євро, то на бізнес проектного фінансування та кредитів виділено 3,71 млрд, на роздрібний банківський бізнес – 1,8 млрд, на інвестиційний менеджмент – 0,45 млрд, на казначейські операції - 0,85 млрд, а ще залишається капітал, що не розподіляється на конкретний бізнес, у розмірі 1 млрд євро. Однак у 2004 р. ця міжнародна фінансова група запровадила новий підхід до розрахунку економічного капіталу. Зміни були внесені з урахуванням запровадження нових стандартів за Базельською угодою про капітал, а саме: урахування вимог компоненту 2 цього документа. Зміни стосуються трьох основних аспектів:

1) перехід від методу, що ґрунтується на аналізі сценаріїв, до більш складних методів статистичного аналізу;

2) урахування всіх видів ризику як для банківської, так і для страхової діяльності групи (кредитного, ринкового, валютного, операційного, а також ризику поведінки у страхуванні);

3) підвищення інтервалу довіри (confidence interval) до рівня 99,97 %, що відповідає критерію для вищого рейтингу АА/Аа2 рейтингових агенцій, який є метою для групи в цілому.

Економічний капітал, що був розрахований корпорацією «Dexia» за таким новим методом на середину 2004 р., становив 8,7 млрд євро, а це значно нижче регулятивного капіталу на цю саму дату (10,9 млрд євро для показника капіталу І рівня 12,1 млрд євро для показника загального капіталу).

Рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду стосовно ринкових ризиків (у рамках Угоди про капітал «Базель І») та стосовно кредитного й операційного ризику (Базель-ІІ) саме так вимагають розраховувати економічний капітал). Сучасний банк визначає саме ті ризики, що дають змогу обчислювати економічний капітал. Принципова схема розрахунку економічного капіталу є однаковою для всіх банків.