Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський політехнічний коледж

Національного технічного університету

«Харківський політехнічний інститут»

Затверджую

Заступник директора

з навчальної роботи

________ І.М.Івасів

_________2012

ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОСНАЩЕННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ПО ВИКОНАННЮ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ

5.05050302.ПР МВ

Розробила викладач

Н.В. Верещага

Розглянуто на засіданні

предметно-циклової комісії

предметів технології

машинобудування та обробки

матеріалів

Протокол № ___ від______

Голова предметної комісії

Т.В.Гордєєва

2012

Правила з охорони праці

1 Студенти виконують практичну роботи в години за розкладом.

2 Під час виконання практичної роботи, студенти повинні додержуватися тиші, самостійно не займати і не покидати робоче місце, виходити із кабінету лише по закінченню роботи або після дзвоника на перерив з дозволу викладача.

3 Підготувати робоче місце, методичні вказівки, наочні посібники, літературу.

4 Виконувати практичну роботу під наглядом викладача.

5 Після закінчення роботи необхідно скласти методичні вказівки, наочні посібники, літературу у відведеному для цього місці за вказівкою викладача.

6 Студенти несуть матеріальну відповідальність за пошкодження методичних вказівок, наочних посібників, літературу.

7 Якщо стався нещасний випадок, необхідно повідомити викладача, надати потерпілому першу медичну допомогу, а в разі потреби - викликати "швидку допомогу".

ЗМІСТ

с.

1 Практична робота №1

Методи установки заготовок. Установочні елементи

пристосувань………………………………………………..………………4

2 Практична робота № 2

Затискні елементи при­стосувань………………………….…………..….12

3 Практична робота №3

Механізовані приво­ди пристосувань……………………………..…. . 19

4 Практична робота №4

Складання технічного завдання на проектування технологічної

оснастки………………………………… …………………………...…....27

Практичне заняття №1

1 ТЕМА: Методи установки заготовок. Установчі елементипристосувань.

2 Мета роботи:

2.1 Закріплення знання по темам: «Базування заготовок в верстатних пристосуваннях», «Установочні елементи пристосувань».

2.2 Придбання практичних навичок: по вибору технологічних баз, розробки схем установки заготовок, підбору установочних елементів, перевірки додержання правил шести точок, визначення кутової похибки установки.

3 Теоретичні відомості:

3.1 Методи установки заготовок. Установочні елементи пристосувань.

Установочні елементи і механізми служать для встановлення і центрування оброблюваних заготовок у пристосуваннях. Від правильного вибору і розміщення залежить точність обробки. Основні види установочних деталей - стандартизовані, що треба враховувати при їхньому виборі.

Установочні елементи, на які діють сили затиску чи різання називаються головними. Тобто основними. Інші – орієнтуючими, або допоміжними.

Установочні деталіпристосувань служать для установки на них базових поверхонь оброблюваних деталей.

Основні опори жорстко закріплені в пристосуванні і визначають положення оброблюваної деталі в робочій зоні верстата відносно ріжучого інструменту.

Число опор у пристосуванні повинно бути не більше шести для правильної орієнтації деталі.

Допоміжні опори використовують не для базування, а для підвищення стійкості і жорсткості оброблюваної деталі в пристосуванні при обробці. Їх підводять до деталі і закріплюють, таким чином вони стають допоміжними жорсткими опорами.

Опори основні бувають: постійні, регульовані, та плаваючі.

Постійні – це опорні пальці, штирі та пластини :

Для базування заготовок з необроблюваною плоскою головною базуючою поверхнею інколи замість указаних опор застосовують регульовані опори, щоб була можливість змінити висоту опор відповідно до величини припуску у заготовок різних партій.

Бувають самовстановлюючі, плаваючі та підводящі опори.

Опори для встановлення заготовок по циліндричним поверхням це – призми, втулки, кільця.

При встановленні заготовки отворами - застосовують установочні пальці – циліндричні та зрізані.

При обробці валів, труб і других циліндричних деталей часто застосовують установку на конічну поверхню, тобто установку на центрові отвори, гнізда або фаски.

Призми– для циліндричних поверхонь.

Установка на два циліндричні отвори з паралельними осями і перпендикулярну їм площину.

Ця схема базування застосовується для обробки деталей малих і середніх розмірах типу корпуса, плити, рами і картерів.

3.2 При установці заготовок у пристосуванні виникають похибки базування.

Рисунок 1 - Схема для визначення кута перекосу деталі при встановленні отворами на два пальця відносно вісі О₁ О₂

Похибка базування – це відхилення фактично досягнутого положення заготовки або виробу при базуванні від того, що вимагається. Ця погрішність має місце при різниці граничних відстаней вимірювальної і установчої бази заготовки; вона не є абстрактною величиною, а відноситься до конкретного розміру при даній схемі.

Розрізняють допустиму [ε_б] і дійсну Е_{бдійсн.} (розрахункову) похибку базування.

Визначають допустиму по формулі приблизно

[ε_б]=Т-Δ

де: Т – поле допуску, яке позначене на кресленні, відповідного розміру;

Δ – точність обробки, яку отримують при виконанні даної операції без обліку похибки базування (її можна приймати по таблицям з довідників при середній точності обробки).

3.3 Похибка базування при установці заготовки, наприклад по двом отворам на два установочні пальця (циліндричний і зрізаний), виникає через зазори в з'єднаннях пальців і отворів і дорівнює кутовому зміщенню (перекосу) а заготовки (рисунок 1). Визначення найбільшого можливого кута перекосу проводиться по формулі (1)

; (1)

де S_max1; S_{mах 2} - найбільші зазори в з'єднанні отвору і пальця в кожному із з'єднань;

L- відстань між центрами отворів (пальців).

При такому базуванні зрізаний палець повинен бути розташований так, щоб його велика діагональ була перпендикулярна лінії, що з'єднує центри пальців (рисунок 1).