ЛЕКЦІЯ 2.

Конституційне право України

1. Загальна характеристика Конституції України.

2. Конституційна форма правління, державного устрою й політичного режиму України.

3. Поняття громадянства України. Набуття громадянства України. Припинення громадянства України.

4. Конституційні права та свободи людини і громадянина.

5. Поняття та форми здійснення народного суверенітету. Безпосередня й представницька демократія.

6. Засади виборчого права й види виборчих систем. Виборча система України.

7. Система органів державної влади за Конституцією України.

8. Поняття про самоврядування. Органи місцевого самоврядування в Україні.

Конституція – це особливий законодавчий акт держави, якому властиве правове верховенство щодо всіх інших правових актів. Конституція – це не просто закон, а Основний Закон держави, це “закон законів”, який оформляє національну систему права, об’єднує чинне законодавство, визначає засади законності та правопорядку в державі тощо.

Конституція України є Основним Законом нашої держави. Основним вважається тому, що він, будучи правовим актом найвищої юридичної сили, на найвищому державному рівні закріплює і регулює найважливіші й найскладніші суспільні відносини, що стосуються прав та свобод людини і громадянина, власності різних форм і видів, державної влади та місцевого самоврядування.

Конституція України має народний характер, суть його у тому, що вона виражає інтереси народу і повинна йому служити. Конституція України має реальний характер, оскільки адекватно відображає фактично існуючі суспільні відносини.

Для Конституції України характерні наступні властивості:

1. Конституція – це, перш за все, закон, тобто правовий акт виняткової ваги і значення.

2. Їй властиве юридичне верховенство, тобто найвища юридична сила.

3. Вона є основою законодавства, яке розвивається на базі її принципів і норм.

4. Для неї характерний особливий порядок прийняття і внесення змін.

5. Механізм реалізації Конституції відзначається певною складністю, тому що її дія відбувається на двох рівнях: її реалізації в цілому і реалізації її конституційних норм.

6. Вона має велику об’єднувальну силу щодо охоплення всіх верств населення, різнорідних політичних сил процесом порозуміння у суспільстві заради досягнення основної мети – поліпшення життєвого рівня народу і його духовного зростання.

7. Конституції України має особливий захист, що покладається на Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів, Конституційний суд та громадян України.

Конституція – політичний нормативно-правовий акт держави (Основний Закон), який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права й обов’язки громадян. Конституція є юридичною базою чинного законодавства, їй підпорядковані закони, інші нормативно-правові акти, які приймають у державі.

Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Конституція України як Основний Закон держави займає центральне місце у системі законодавства. Вона є основним джерелом права України.

За класифікаційними ознаками Конституцію України можна визначити як:

1) писану, кодифіковану конституцію унітарної держави з автономним утворенням;

2) жорстку, оскільки внесення змін і доповнень у Конституцію України, на відміну від внесення змін і доповнень в інші закони, вимагає не менше 2/3 голосів від конституційного складу Верховної Ради України;

3) демократичну (народну ) за порядком прийняття: прийнята парламентом України від імені українського народу – громадян України всіх національностей.

Конституція України – Основний Закон нашої держави складається з преамбули і 15 розділів: Розділ 1. Загальні положення. Розділ 2. Права, свободи і обов'язки людини і громадянина. Розділ 3. Вибори. Референдум. Розділ 4. Верховна Рада України. Розділ 5. Президент України. Розділ 6. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади. Розділ 7. Прокуратура. Розділ 8. Правосуддя. Розділ 9. Територіальний устрій України. Розділ 10. Автономна Республіка Крим. Розділ 11. Місцеве самоврядування. Розділ 12. Конституційний Суд України. Розділ 13. Внесення змін в Конституцію України. Розділ 14. Прикінцеві положення. Розділ 15. Перехідні положення.

Розділи з 1 до 14 об'єднують 161 статтю; в останньому розділі – “Перехідні положення” подані роз'яснення, пов'язані з поступовим наданням чинності положенням Конституції.

8 грудня 2004 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін до Конституції України", яким передбачається певний перерозподіл владних повноважень між Верховною Радою, Президентом і Кабінетом Міністрів України.

Наслідком такого перерозподілу має стати розширення повноважень ВРУ і перетворення президентсько-парламентської форми державного правління в Україні на парламентсько-президентську форму державного правління.

В Законі, зокрема, передбачається внесення до КУ таких змін:

• строк повноважень Верховної Ради України встановлюється п'ять років;

• у разі не входження народного депутата України, обраного від політичної партії, до складу депутатської фракції цієї партії, або виходу зі складу такої фракції його повноваження достроково припиняються за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії;

• у Верховній Раді за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради;

• коаліція депутатських фракцій вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра, а також пропозиції щодо кандидатур до складу КМУ;

• Верховна Рада призначає за поданням Президента України Прем'єр-міністра, Міністра оборони і Міністра закордонних справ, а також призначає за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України;

• Верховна Рада вирішує питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів КМУ. Верховна Рада здійснює контроль за діяльністю КМУ;

• Верховна Рада надає згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора, а також може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади;

• Верховна Рада затверджує перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

• Верховна Рада може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів;

• Президент України має право достроково припинити повноваження ВРУ, якщо:

1)протягом одного місяця у ВРУ не сформовано коаліцію депутатських фракцій;

2)протягом 60 днів після відставки КМ не сформовано персональний склад КМ;

3)протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

• право законодавчої ініціативи належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України;

• Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Кандидатуру Прем'єр-міністра Президент вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Зазначений Закон набрав чинності з 1 січня 2006 року.