- •Тема №1 Філософія, її гуманістичний смисл і призначення.
- •Тема№2 Філософія Стародавнього світу
- •2.1. Провідні ідеї філософії давнього Єгипту.
- •2.2. Провідні ідеї Давньої Індії.
- •2.3. Провідні ідеї Давнього Китаю
- •2.4. Антична філософія
- •2.4.1. Рання класика, або до сократівська доба давньогрецької філософії.
- •2.4.2. Класична доба (Філософія Сократа, Платона, Арістотеля).
- •Тема №3. Філософія європейського Середньовіччя та епохи Відродження.
- •Тема №4. Філософія Нового часу
- •Тема№5 Класична та сучасна Західна філософія
- •5.4.1. Сцієнтичні напрями
- •5.4.2. Антропологічні напрями
- •5.4.3. Культурологічні напрями
- •Тема№6 Нарис історії української філософії.
- •Тема №7 Проблема буття у філософії. Людське усвідомлення об’єктивної і суспільної реальності.
- •Тема№8 Духовний вимір людського буття.
- •2.2. Схема рівнево-компонентної структури.
- •Тема№9 Основи філософського вчення про розвиток.
- •Тема№10 Основний зміст пізнавальної діяльності.
- •Тема№11 Філософський аналіз суспільства.
- •Тема№12 Філософська концепція людини.
- •Тема№13 Філософія про природу та особливості релігійного світосприйняття.
- •Тема№14 Цінності в житті людини та суспільства.
- •Базові (ключові) цінності.
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
Тема№12 Філософська концепція людини.
План
Духовність і проблема сенсу життя.
Діалектика взаємодії людини і суспільства: проблема свободи і необхідності.
Філософська концепція людини – основа наук про людину.
І.
Завдяки своїй соціально – біологічній природі людина народжується двічі: спочатку як біологічна істота, а згодом як соціальна особливість.
Народження внутрішнього – духовного світу – це є “третє народження” людини. Духовність об’єднує дві інші сфери людини, вони в ній відображаються і усвідомлюються, піддаються розумінню.
Розуміння людської цілісності як єдність трьох сфер, дозволяє відповісти на запитання “що означає жити по людськи”. Наприклад В. Курбатов до цієї проблеми говорив так:
“Не просто сито, не просто відповідально, не просто духовно – а так, щоб фізична досконалість, соціальна зрілість і внутрішня духовність постійно взаємодоповнювали одна одну і створювали умови саморозвитку людської цивілізації. А далі? Крок вперед, вперед у створенні нової людини нового світу через відтворення старого світу”.
ІІ.
Проблема взаємодії, співвідношення людини і суспільства дуже давні. У філософії до неї зверталися Демокріт, Сократ, Епікур (заклав основи особистої свободи людини), стоїки, іоббс, Спіноза, Лейбніц (немає свободи без вибору), Кант, Кєркегор та інші.
Якщо в природі необхідності протистоїть випадковість то у суспільстві необхідність протистоїть свободі. Тут слід розуміти, що не закони – ворог свободи, а беззаконня, хаос, соціальна ентропія.
Необхідність відбиває інваріантне, стале, те, що зберігається і впорядковане.
Свобода – розвиток, виникнення нового, різноманітного, нових можливостей, але на грунті необхідності і водночас з розумінням того, що немає творчості без свободи.
Необхідність відбиває наявне, показує яким є світ наразі.
Свобода – майбутнє, те яким повинен і може стати світ.
Висновок: Розвиток людини і суспільства – це постійний процес переходу необхідності в свободу, і навпаки.
ІІІ.
У світоглядному плані філософія обґрунтовує певні концепції, які характеризують місце людини у світі, її призначення, природу й сутність.
Розуміють такі основні філософські напрями щодо тлумачення місця людини у світі:
суб’єктивний ідеалізм – зводить життя людини до довільного впорядкування комплексу відчуттів;
матеріалізм – вбачає призначення людини в пізнанні й насамперед перетворення реальної дійсності з метою пристосування її для задоволення людських потреб;
об’єктивний ідеалізм – розглядає як особливе, головне творіння Бога, її призначення в поверненні в його лоно віддалений від нього і по грузлий в гріхах та чварах матеріальний світ.
Дуалізм – постулює подвійність душі і тіла людини, їх паралельне існування, і розглядається як дві ознаки людської сутності.
Звідси погляд на людину як на істоту природну називається натуралізмом; як на істоту соціальну – соціологізмом; як на істоту духовну – спирітуалізмом. У поєднанні з різними рішеннями щодо призначення людини утворюється різноманітні варіанти філософської концепції людини: психологізм, конвенціоналізм, суб’єктивний антропологізм, натуралізм, соціалізм,
антропологічний матеріалізм, волюнтаризм, релігійний антропологізм, спіритуалістичний дуалізм.
Сучасна концепція людини – людина постає як цілісна єдність, в якій усі сторони та моменти взаємодіють і виступають як необхідні прояви тих чи інших моментів…