Тема 3. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
Зміст учбового матеріалу:
Населення як суб’єкт соціально-економічних відносин.
Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.
Відтворення трудових ресурсів та їх оцінка.
Трудовий потенціал суспільства: поняття, структура, показники.
1. Населення як суб’єкт соціально-економічних відносин.
Людські ресурси – специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Під людськими ресурсами розуміють працівників, що мають певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.
Специфіка людських ресурсів полягає у такому:
люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності;
людське життя не вичерпується лише трудовою діяльністю (ефективне використання людської праці потребує врахування потреб людини як особистості);
науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.
Населення – це сукупність людей, яка склалася історично та проживає на певній території.
В залежності від його ролі у формуванні розвитку та реалізації виробничих відносин, можна поділити на три функціональні групи:
перша група – населення пов’язане з виконанням господарських функцій (промислові, сільськогосподарські, транспортні тощо). їх реальним вираженням є територіальний поділ праці;
друга група – це населення зайняте у сфері обслуговування, воно становить порівняно стійку частку населення;
третя група – це населення, яке не бере участі у суспільному виробництві, частка його залежить, в першу чергу, від вікового складу населення.
Міжнародною організацією праці рекомендована класифікація населення, відповідно до якої воно поділяється на економічно активне і економічно неактивне.
Економічно активне населення – це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Економічно активне населення складається з кількості зайнятих та кількості безробітних.
До зайнятих економічною діяльністю належать особи у віці 15–70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюючі індивідуально, працюючі в особистому підсобному господарстві (зайняті – особи, які працюють протягом 1 тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві – не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна чи тимчасова робота).
Безробітні за методикою МОП – це особи у віці 15–70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані у державній службі зайнятості), які не мають роботи, шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.
Економічно неактивне населення за методикою МОП – це особи 15–70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До них належать:
учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;
особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;
особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;
особи, які зневірились знайти роботу і припинили її пошук.
Отже, населення, як один з проявів фактору виробництва, впливає на економіку через зміну статево-вікової структури населення, його освітнього рівня, професійно-кваліфікаційної структури, розміщення населення по території країни та ефективне його використання.