- •1.1. Сутність дитячої психології
- •2.1. Психічний розвиток дитини у фазі новонародженості
- •3.1. Гра як провідна діяльність дітей дошкільного віку
- •4.1. Особливості уваги дітей дошкільного віку
- •5. Емоційно-вольова сфера у дошкільному дитинстві
- •6.6. Психологічна готовність дитини до школи
- •Загальні засади дитячої психології
- •1.1. Сутність дитячої психології
- •Дитяча психологія у системі гуманітарних наук
- •Роль дитячої психології у діяльності вихователя дошкільного навчального закладу
- •1.2. Методологія і методи дитячої психології
- •Методологічні принципи вивчення психіки дитини
- •Методи науково-психологічного вивчення дітей
- •Спостереження у дитячій психології і його види
- •Експеримент і його види у дитячій психології
- •Бесіда у дитячій психології
- •Аналіз продуктів діяльності у дитячій психології
- •Соціометричний метод у дитячій психології
- •Застосування методів дослідження вихователем дошкільного навчального закладу
- •1.3. Сутність і закономірності психічного розвитку дитини
- •Роль біологічних і соціальних факторів у психічному розвитку дитини
- •Основні концепції психічного розвитку дитини
- •Психічний розвиток як засвоєння суспільно-історичного досвіду
- •Роль навчання і виховання у передаванні суспільного досвіду
- •Спадкові особливості і вроджені властивості організму як передумови психічного розвитку дитини
- •Основні закономірності психічного розвитку
- •Діяльність як детермінанта психічного розвитку дитини
- •Провідні види діяльності дитини
- •Роль навчання у психічному розвитку дошкільника
- •Зони найближчого розвитку дитини
- •Навчання і сензитивні періоди розвитку психіки дитини
- •Розвивальне навчання дітей
- •Засади періодизації психічного розвитку дітей дошкільного віку
- •Періоди психічного розвитку у дитячому віці
- •Індивідуально-психологічні відмінності дітей
- •2. Психологічні особливості дитини у фазі новонародженості, немовлячому і ранньому віці
- •2.1. Психічний розвиток дитини у фазі новонародженості
- •Особливості психічного розвитку новонародженого
- •Анатомо-фізіологічні особливості новонародженого
- •Значення рефлексів новонародженого у розвитку дитини
- •Особливості розвитку органів чуття новонародженого
- •Розвиток емоційної сфери новонародженого
- •Криза новонародженості
- •2.2. Немовлячий вік та його особливості
- •Загальна характеристика психічного розвитку немовлят
- •Соціальна ситуація розвитку у немовлячому віці
- •Роль спілкування з дорослими у психічному розвитку немовляти
- •Формування комплексу пожвавлення
- •Спілкування як провідна діяльність немовляти
- •Роль рухової активності у психічному розвитку дитини
- •Характеристика рухів і дій на першому році життя
- •Оволодіння повзанням та іншими рухами у немовлячому віці
- •Розвиток у малюка хапання і маніпулювання
- •Мовленнєвий розвиток немовляти
- •Довербальний етап розвитку мовлення
- •Розвиток мовлення у немовлячому віці
- •Когнітивний розвиток дитини першого року життя
- •Особливості уваги
- •Розвиток відчуттів і сприймань немовляти
- •Розвиток відчуттів і сприймань немовляти
- •Розвиток пам'яті
- •Передумови формування особистості дитини
- •Розвиток самосвідомості у немовлячому віці
- •Криза першого року життя
- •2.3. Особливості психічного розвитку дітей раннього віку
- •Ранній вік і його значення у подальшому розвитку дитини
- •Соціальна ситуація розвитку у ранньому дитинстві
- •Роль ходьби у психічному розвитку дитини
- •Формування предметної діяльності у ранньому дитинстві
- •Перехід від маніпулювання до предметних дій
- •Етапи формування в ранньому дитинстві співвідносних і знаряддєвих дій
- •Особливості предметної діяльності у ранньому дитинстві
- •Зародження нових видів діяльності у ранньому дитинстві
- •Формування психологічних передумов ігрової діяльності
- •Виникнення зображувальної діяльності
- •Розвиток спілкування з дорослими і однолітками
- •Розвиток мовлення дитини раннього віку
- •Ранній вік як сензитивний період розвитку мовлення
- •Розуміння мовлення дорослих у ранньому дитинстві
- •Формування активного мовлення дитини
- •Новоутворення пізнавальної сфери у період раннього дитинства
- •Розвиток сприймання і виникнення уявлень про властивості предметів
- •Розвиток мислення у ранньому дитинстві
- •Розвиток пам'яті у ранньому дитинстві
- •Особливості уваги у ранньому дитинстві
- •Виникнення уяви у ранньому дитинстві
- •Передумови формування особистості у ранньому дитинстві
- •Психологічна характеристика поведінки дитини раннього віку
- •Розвиток самосвідомості у ранньому дитинстві
- •Особливості перших уявлень про себе у ранньому дитинстві
- •Ім'я і його значення у ранньому дитинстві
- •Криза трьох років
- •Запитання. Завдання
- •3. Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці
- •3.1. Гра як провідна діяльність дітей дошкільного віку
- •Соціальна ситуація розвитку у дошкільному віці
- •Загальна характеристика ігрової діяльності дошкільника
- •Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність дошкільника
- •Розвиток сюжетно-рольової гри у дошкільному віці
- •Роль дорослих у розвитку ігрової діяльності дошкільника
- •Види ігрової діяльності дошкільника і їх роль у психічному розвитку
- •Значення гри для психічного розвитку дошкільників
- •Види іграшок і їх вплив на психічний розвиток дитини дошкільного віку
- •3.2. Продуктивні види діяльності дошкільника
- •Розвиток зображувальної діяльності у дошкільному віці
- •Малювання і стадії його розвитку у дошкільному віці
- •Розвиток графічних образів у дошкільному дитинстві
- •Утворення графічних шаблонів у зображувальній діяльності дошкільника
- •Використання кольору у зображувальній діяльності дошкільників
- •Особливості змісту малюнка дитини дошкільного віку
- •Вплив зображувальної діяльності на психічний розвиток дошкільників
- •Конструктивна діяльність дошкільника
- •Типи конструктивної діяльності, їх вплив на психічний розвиток дошкільника
- •3.3. Трудова діяльність дитини дошкільного віку
- •Формування психологічних передумов трудової діяльності дошкільника
- •Становлення трудової діяльності дошкільників
- •Особливості уявлень дошкільників про працю дорослих
- •Вплив трудової діяльності на психічний розвиток дошкільника
- •3.4. Становлення навчальної діяльності у дошкільному віці
- •Психологічні передумови формування навчальної діяльності у дошкільному віці
- •Умови розвитку навчальної діяльності дітей дошкільного віку
- •Основні рівні розвитку і готовність дошкільника до навчання
- •3.5. Спілкування дитини з дорослими і однолітками
- •Особливості спілкування дитини з дорослими
- •Розвиток форм спілкування у дошкільному закладі
- •Особливості спілкування дитини з батьками
- •Специфіка спілкування дитини з вихователем
- •Педагогічне спілкування із дошкільниками
- •Форми спілкування дошкільників з однолітками
- •Конфлікти між дітьми і їх причини
- •Запитання. Завдання
- •4. Розвиток пізнавальних процесів дошкільника
- •4.1. Особливості уваги дітей дошкільного віку
- •Функції уваги у дошкільників
- •Мимовільна увага і умови її розвитку у дошкільному віці
- •Довільна увага дитини дошкільного віку і умови її формування
- •Післядовільна увага дошкільників
- •Розвиток властивостей уваги у дошкільному віці
- •Шляхи і засоби організування і підтримання уваги дошкільників
- •4.2. Мовлення і його розвиток у дошкільному віці
- •Розвиток лексичного запасу і граматичної будови мовлення дітей дошкільного віку
- •Розвиток звукового і синтаксичного аспектів мовлення. Усвідомлення дошкільниками звукового складу слова
- •Усвідомлення дошкільниками словникового складу мови
- •Функції мовлення дошкільників
- •Комунікативна функція мовлення
- •Планувальна функція мовлення
- •Узагальнювальна функція мовлення
- •Регулятивна і саморегулятивна функції мовлення
- •4.3. Сенсорний розвиток дошкільників
- •Розвиток основних видів відчуття у дошкільному віці
- •Психологічні основи сенсорного розвитку дошкільників
- •Розвиток сенсорних еталонів у дошкільників
- •Розвиток у дошкільників дій сприймання
- •Сприймання дошкільниками простору
- •Специфіка сприймання часу дошкільниками
- •Сприймання дошкільниками художніх творів, малюнків і картин
- •Сприймання дошкільниками людей
- •4.4. Мислення і його види у дошкільному віці
- •Загальна характеристика мислення дошкільників
- •Наочно-дійове мислення дітей
- •Наочно-образне мислення дітей
- •Словесно-логічне мислення дітей
- •Мислення і діяльність дошкільників
- •Керівництво розвитком мислення дітей
- •4.5. Розвиток пам'яті дітей дошкільного віку
- •Мимовільна пам'ять дошкільників і умови її розвитку
- •Особливості запам'ятовування дітьми слів у різних видах діяльності
- •Довільна пам'ять і етапи її розвитку у дошкільному віці
- •Формування елементів логічної і інших видів пам'яті у дошкільному дитинстві
- •Управління розвитком пам'яті дітей дошкільного віку
- •4.6. Формування уяви у період дошкільного дитинства
- •Особливості уяви дошкільника
- •Розвиток видів уяви у дошкільників
- •Розвиток операцій уяви у дошкільному віці
- •Розвиток функцій уяви у дошкільників
- •Управління розвитком уяви дітей
- •Особливості пізнавальних процесів дошкільника
- •Запитання. Завдання
- •5. Емоційно-вольова сфера у дошкільному дитинстві
- •5.1. Особливості емоцій і почуттів у дошкільному віці
- •Розвиток почуттів у дошкільному віці
- •Розвиток вищих почуттів у дошкільників
- •Емоційні порушення у дошкільників
- •5.2. Воля і її роль у поведінці дитини
- •Особливості розвитку вольових дій дошкільників
- •Розвиток цілеспрямованості вольових дій
- •Встановлення відношень між метою дій і їх мотивами
- •Посилення регулювальної ролі мовлення у виконанні дій
- •Особистісний аспект розвитку волі дошкільників
- •Управління розвитком волі у дошкільників
- •Запитання. Завдання
- •6. Формування особистості дошкільника
- •6.1. Умови розвитку особистості дитини дошкільного віку
- •Вплив дорослих на розвиток особистості дошкільника
- •Роль однолітків у розвитку особистості дитини
- •Психологічні основи статевого виховання дошкільників
- •Діяльність і розвиток особистості дошкільника
- •6.2. Розвиток мотиваційної сфери і формування самосвідомості дитини у дошкільному віці
- •Загальна характеристика мотивів поведінки дитини
- •Пізнавальні і змагальні мотиви дошкільника
- •Розвиток моральних мотивів у дошкільників
- •Підпорядкування мотивів у поведінці дошкільників
- •Роль гри у розвитку мотиваційної сфери дошкільника
- •Самосвідомість і самооцінка дошкільника
- •Управління розвитком самосвідомості у дошкільників
- •6.3. Моральне становлення особистості дошкільника
- •Умови морального розвитку особистості дитини
- •Розвиток моральної поведінки у дошкільному віці
- •Причини негативних особистісних утворень у дошкільників
- •Емоційне благополуччя дитини у групі
- •6.4. Темперамент і характер дитини дошкільного віку
- •Вікові особливості виникнення і прояву різних властивостей темпераменту дошкільників
- •Співвідношення спадкового і набутого у темпераменті дитини
- •Психологічні особливості дітей різних типів темпераменту
- •Прояв властивостей темпераменту у навчально-виховній роботі з дошкільниками
- •Характер дитини
- •6.5. Розвиток здібностей у дошкільному віці
- •Пізнавальні здібності дошкільників
- •Практичні здібності дошкільників
- •Спеціальні здібності дошкільників
- •Вивчення здібностей дитини
- •Умови розвитку здібностей у дошкільному віці
- •Робота з обдарованими дошкільниками
- •6.6. Психологічна готовність дитини до школи
- •Криза шести-семи років
- •Формування нової внутрішньої позиції
- •Розвиток особистості у старшому дошкільному віці
- •Мотиваційна готовність дитини до школи
- •Емоційно-вольова готовність дитини до школи
- •Розумова готовність дитини до школи
- •Соціально-психологічна готовність дитини до школи
- •Формування психологічної готовності до школи у різних видах діяльності
- •Запитання. Завдання
- •Література
Прояв властивостей темпераменту у навчально-виховній роботі з дошкільниками
Урахування у вихованні і навчанні дітей їхніх індивідуально-типологічних особливостей дає змогу правильно спроектувати їх мету, обрати оптимальні виховні впливи. Ігнорування ж може стати основною причиною розвитку у дошкільників негативних рис: у сангвініка - розпорошеності інтересів; у флегматика - безініціативності, байдужості, лінощів, млявості, апатії; у холерика - нестриманості, різкості, імпульсивності; у меланхоліка - сором'язливості, замкнутості, невпевненості, образливості.
Вихователь зобов'язаний спрямовувати діяльність дітей, щоб сприяти формуванню позитивних рис і запобігати появі негативних. У сангвініка слід формувати стійкі уподобання та інтереси, не допускати поверхового, недбалого виконання ним завдання, вимагати від нього доводити почату справу до кінця, стимулювати позитивне ставлення до достоїнств інших, уміння зважати на їхню думку, вчити бути уважним до товаришів, надійним у стосунках з ними, дбати, щоб нові знайомства не витісняли старих.
У вихованні дітей-флегматиків головне - формувати трудові навички, стежити, щоб вони завжди були зайняті, залучати до діяльності в колективі, вчити за допомогою ігор і занять пришвидшувати темп дій, заохочувати найменші прояви рухливості, спритності. Завдяки цьому їхня млявість не перетвориться на лінощі, урівноваженість почуттів - на слабкість.
Енергію холерика слід спрямовувати на корисні справи, ставити перед ним складні завдання, допомагаючи осмислювати їх. Важливо обережно застовувати все, що збуджує нервову систему, розвивати і зміцнювати процес гальмування шляхом організації розміреної діяльності, домагатися стриманої поведінки, створювати можливості для реалізації потреби в руховому навантаженні. Особливо необхідно систематично контролювати їхню поведінку і діяльність, дотримання правил, якість і повноту виконання завдань, вимог дорослих, вчити зважати на інших, не ображаючи самолюбства.
У вихованні меланхоліків слід враховувати їхню вразливу нервову систему, швидку втомлюваність, слабкість нервових процесів, допомагати подолати сором'язливість, нерішучість, невпевненість у своїх силах, оскільки це може стати причиною слабкого характеру. Виявляючи до них чуйність і доброзичливість, потрібно розвивати активність, уміння переборювати несміливість, труднощі, підтримувати позитивні емоції.
Особливої уваги вихователя потребують дві групи дітей: повільні і рухливі. Повільні діти дуже довго виконують режимні процеси, затримують інших, неохоче беруться за нову справу, важко включаються в рухливі ігри і фізичні вправи, постійно порушують правила, неправильно реагують на вказівки або через свою надмірну сконцентро-ваність не чують їх. Все це відбувається не навмисно, а тому, що дитина інакше не може. Систематичне тренування, вправи можуть підвищити у неї рухливість нервових процесів, зміцнити нервову систему.
Для входження у робочий процес їм потрібен певний час, поспіх гальмує їх, а різні вимоги і вказівки - дезорга-нізовують. Будь-яку справу їм необхідно давати виконувати на позитивному емоційному фоні, включаючи елемент гри.
Підвищена рухливість дітей також обумовлена особливістю нервових процесів, керувати якими вони нездатні. Тому покарання їх за непосидючість позбавлені сенсу і педагогічного ефекту, як і спеціально дібрані завдання, що вимагають надмірної ретельності. Виконати їх дитина не зможе, протестуватиме, ігноруватиме вказівки дорослих, уникатиме виконання вимог. Усе це збуджуватиме нервову систему дитини-меланхоліка, підвищуватиме рухову активність.
Рівне і спокійне спілкування з рухливими дітьми, уникнення заборон, аргументовані вимоги обов'язково виконати розпочату справу, використання короткочасних з поступовим ускладненням доручень, заповнення часу найрізноманітнішими справами підвищують посидючість, якість роботи рухливих дітей. Крім того, їм бажано пропонувати види діяльності, в яких вони матимуть змогу застосувати свою рухливість і жвавість (спортивні ігри, вправи). При цьому слід регулювати навантаження, щоб уникнути перевтоми. Хоча такий підхід дуже трудомісткий, однак дає можливості для досягнення позитивних результатів.
Уміння бачити у психологічних проявах, поведінці дитини те, що обумовлене типом нервової діяльності, її віком, спадковістю, а також відрізняти це від набутого, допомагає вихователю раціонально застосовувати індивідуальний підхід у своїй педагогічній практиці. Спеціально дібрані комплекси виховних впливів необхідно використати у сприятливі для цього (сензитивні) періоди. Такими є ранній і молодший дошкільний вік, коли нервова система перебуває у процесі становлення, інтенсивно розвиваються основні властивості нервових процесів. Спостереження в ранньому віці за руховими, емоційними, а потім і мовними проявами, стилем поведінки дітей дає змогу більш-менш точно зробити висновок про особливості типу нервової системи (сили - слабкості, рухливості - інертності, врівноваженості - неврівноваженості, інтроверсії - екстраверсії, емоційності, тривожності та інших властивостей).
Для ефективного виховання дітей потрібно враховувати їхні властивості темпераменту та вікові особливості і дотримуватися таких вимог:
1) забезпечення умов для нормального розвитку дитини. Якщо їй заважає шум, слід подбати, щоб довкола було якомога тихіше; якщо важко звикає до нової обстановки, бажано позбавити її такого випробування. Цінну якісну і кількісну психолого-педагогічну інформацію можна отримати у немовлячому віці. Послуговуватися нею потрібно обережно, щоб не знизити пристосовуваності психіки, організму малюка до середовища;
2) формування у дитини рис характеру, що нівелюють негативні особливості її темпераменту. Риси характеру виявляються при зміні умов життя і діяльності дитини, у результаті вироблення в неї навичок і звичок. Основними вимогами при цьому є поступливість, послідовність, вмотивоване пришвидшення або уповільнення темпу діяльності. Краще за таких обставин вдатися до психолого-педагогічного маневру. Прагнення педагога до негайної результативності своїх виховних дій може призвести до зміцнення негативних особливостей темпераменту, порушення довірливості у стосунках з дитиною. Наприклад, діти-меланхоліки на постійні вимоги пришвидшити дії уповільнюють або взагалі припиняють їх. У цій ситуації їх потрібно переконати, що головне не повільність або швидкість дій, а якість результатів;
3) посилення позитивних і послаблення негативних проявів у поведінці дитини. Наприклад, підвищена тривожність меланхоліка, пов'язана з високою чутливістю до подразників, спричинює їх надмірну вразливість і чутливість. Однак рівень тривожності відіграє особливу роль у структурі емоційності. Вона може стимулювати активність і саморегуляцію діяльності, а її відсутність знижує ефективність роботи. Від тривожності не можна звільнитися. Сором'язливість, невпевненість, емоційна скутість успішно долаються внаслідок формування навичок діяльності, переживання ситуацій успіху.
Вихователь може впливати на певні властивості темпераменту дітей у знайомих і цікавих для них видах діяльності. Наприклад, малоефективним буде вплив у період адаптації дитини до школи, однак він може забезпечити очікуваний результат під час її спілкування з однолітками.
Продуктивною є тактика побудови навчально-виховного процесу на основі індивідуального стилю діяльності, який проявляється у співвідношенні орієнтувальної і виконавчої частин: одні діти відразу приступають до виконання завдання, інші перед тим довго його обмірковують; дії одних - стереотипні, інших - різноманітні; одні працюють аритмічно, інші - розмірено. Повільній дитині важко відразу відтворити засвоєний матеріал, вона зробить це через 20-60 хв. Не знаючи цього, педагог може помилково висловити припущення про незасвоєння нею матеріалу. Якщо не дати дитині змоги через деякий час відновити цей матеріал, він забувається.
Дорослим важливо враховувати індивідуальні психологічні особливості саморегуляції діяльності і поведінки дітей. Одні дошкільники прагнуть нових вражень, які посилюють стимуляцію, інші - уникають їх; люблять музичні іграшки або відмовляються від них; задоволено включаються в рухливі ігри чи надають перевагу спокійним. Завдання вихователя - об'єктивно оцінити рівень саморегуляції дитини, виокремити її позитивні сторони, заохочуючи їх прояви. Ускладнення діяльності сприяє усвідомленню дитиною позитивних сторін своєї саморегуляції, допомагає сформувати довільну саморегуляцію, а завдяки їй - переборювати недоліки, розвивати позитивні властивості свого темпераменту.
Невміння враховувати особливості темпераменту іноді призводить до серйозних помилок у вихованні. Так часто трапляється, якщо батьки, вихователі особливості темпераменту дітей вважають рисами їхнього характеру. Головним у цій роботі є поступовий перехід від пристосування індивідуально-типологічних особливостей до формування саморегуляції дитини, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю.