7.Ринок капіталів. Фізичний і позичковий капітал. Позичковий відсоток.

Капіта́л — за визначенням класичної економічної теорії один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від інших факторів виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Терміном капітал стали називати у період становлення капіталізму гроші, що їх підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Три основні риси визначення капіталу класичною економічною школою зберегли своє значення і в сучасній теорії економіки. Ці три основні риси суть: здатність створювати новий продукт, неспоживання в процесі виробництва за винятком амортизації та те, що капітал є продуктом, створеним людською працею. Однак, термін капітал часто використовується як складова частина інших термінів, які не зовсім відповідають цьому класичному визначенню. Уже Адам Сміт виділяв основний капітал і оборотний капітал, де оборотний капітал трактувався як і чинники виробництва, які споживаються в ньому: сировина, матеріали, проміжний продукт виробництва.

У наш час утвердилися такі терміни, як людський капітал, інтелектуальний капітал, соціальний капітал тощо.

Капітал в економіці — це чинник виробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або збиток. Капітал не тотожний будь-якому засобу праці, який часто розглядається як фізичний капітал. Засіб праці може стати капіталом (збільшувати або зменшувати свою вартість) тільки тоді, коли його власники вступлять у певні відносини з власниками інших чинників виробництва. Ці відносини називаються економічними.

Фінансовий капітал — це грошові засоби, які можуть бути використані для придбання або створення фізичного капіталу. Концентрація фінансового капіталу відбувається на фінансовому ринку.

Політекономічний аналіз становлення фінансового капіталу на початку 20 століття виконав Ленін. На його думку фінансовий капітал — це капітал, що утворився в результаті злиття промислових і банківських монополій. Його виникнення — одна з основних ознак імперіалізму[1]. Критикуючи концепцію Рудольфа Гільфердінга, що зводив поняття фінансовий капітал до підпорядкування промислового капіталу банківським, Ленін так визначив сутність фінансового капіталу: «Концентрація виробництва; монополії, які виростають з неї; злиття або зрощування банків з промисловістю - ось історія виникнення фінансового капіталу і зміст цього поняття.»

Позичковий капітал — грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процентів від позики.Зміст [сховати]

1 Джерела утворення позичкових капіталів

2 Особливості позичкового капіталу

3 Форми видачі позичок

4 Джерела

Джерела утворення позичкових капіталів

грошові капітали;

капітали рантьє (грошові капіталісти);

грошові заощадження і прибутки різних класів капіталістичного суспільства.

Особливості позичкового капіталу

Позичковий капітал — це капітал-власність на противагу капіталу-функції (позичковий капітал передається в тимчасове користування промисловому або торговому капіталу і повертається після закінчення терміну позички).

Позичковий капітал — капітал як товар (позичковий капітал «продається» промисловим або торговим фахівцям).

Позичковий капітал має особливу форму руху (Г-Г) — гроші віддаються в позичку з тим, щоб після закінчення терміну вони були повернуті з відсотками).

Позичковий капітал має специфічну форму відчуженості — форму позички (позичка відрізняється від товару одностороннім переміщенням вартості, повернення відбувається лише після закінчення визначеного часу).

Позичковий капітал — найбільш фетишистська форма капіталу (спроможність давати приріст представляється властивою грошам).

Форми видачі позичок

Контокорентний рахунок — сполучення позичкового рахунка з поточним. Дебетове сальдо по цьому рахунку означає видачу кредиту клієнту, а кредитове — наявність у нього власних засобів на рахунку. Даний вид кредиту — короткостроковий, застосовується в СІЛА, Німеччині, Нідерландах.

Овердрафт — банк дає кредит, видаючи клієнту гроші по чеку або сплачуючи його рахунки з поточного рахунка понад наявний залишок на рахунку в межах установленого ліміту. Гранична сума овердрафту визначається договором під час відкриття поточного рахунка (Великобританія, Канада, США).

Видача позичок із використанням позичкового рахунка — сума наданого кредиту перераховується з дебету позичкового рахунку на кредит поточного (розрахункового).

Синдикований кредит — видається групою банків (синдикатом) звичайно на значні суми. При цьому один із банків-учасників виконує функції керуючого і платіжного агента (Великобританія, Швейцарія).

Консорційний кредит — відрізняється від синдикованого наявністю двох і більше співорганізаторів, які співуправляють по кредиту. Звичайно видаються на великі суми (від 300 млн. доларів США). Застосовуються в Японії і Німеччині.

Факторинг — переуступлення банку неоплачених боргових вимог, що виникають між контрагентами в процесі реалізації продукції.

Лізингові операції — надання на умовах оренди на довгостроковий період машин, устаткування, нерухомості тощо.

Позичко́вий відсо́ток — перетворена форма тієї частки додаткової вартості, яку функціонуючі капіталісти вимушені віддавати власникам позичкового капіталу.