Глава XIV. Обставини, що виключають злочинність діяння

Закон захищає осіб, що стоять на позиціях його суворого дотримання. Згідно з ч. З ст. 41 КК, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилась виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.

Але далеко не завжди злочинний характер наказу (розпорядження) може бути зрозумілий виконавцеві. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження (ч. 5 ст. 41 КК).

Скажімо, не може нести відповідальність працівник міліції, який, не будучи обізнаний в обставинах справи, виконав незаконний наказ начальника щодо затримання певної особи в порядку ст. 106 КПК. Тут у ролі виконавця злочину буде виступати особа, яка віддала наказ.

Водночас невиконання працівником міліції законного наказу (розпорядження), якщо воно завдало наслідки, передбачені статтями 364, 367 КК (для військовослужбовця - статтями 402, 403, 425, 426 КК), є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності.

§ 8 Діяння, пов'язане з ризиком

Ст. 42 КК регулює питання кримінальної відповідальності за діяння, пов'язані з ризиком, що потягли наслідки, характерні для конкретних злочинів.

Указана стаття сприяє прогресу в розвитку суспільства, звільняючи за певних умов експериментаторів усіх категорій від побоювання нести кримінальну відповідальність за завдану шкоду, вважаючи таку ситуацію вибачальною, тобто обставиною, що виключає злочинність діяння. З іншого боку, закон відповідними вимогами встановлює межі вчинення діянь, пов'язаних із ризиком, порушення яких тягне кримінальну відповідальність згідно з нормами КК.

Ризик може бути різних видів: 1) науковий ризик (наукові експерименти); 2) виробничо-господарський ризик (впровадження нових технологій, виробництв, конструкцій, виробів); 3) комерційний ризик (заходи для досягнення максимального економічного

[ ефекту в банківський, біржовій, інвестиційній, торговельній та ін-

' ших видах підприємницької діяльності).

і, Згідно з ч. 1 ст. 42 КК, не є злочином діяння (дія або бездіяль-

і'ність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо

203

Кримінальне право. Загальна частина

це діяння було вчинено в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Ризик визначається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обгрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам (ч. 2 ст. 42 КК).

Отже, виправданість ризику вимагає: 1) прагнення досягти значної суспільно корисної мети (розробка й виготовлення нових ліків, радикальне оновлення виробничої бази тощо); 2) неможливість досягти поставленої мети шляхом, не поєднаним із ризиком; 3) особа, яка допустила ризик, вжила заходи, достатні для відвернення шкоди.

Виключає також відповідальність ситуація, коли шкідливі наслідки, що настали, і механізм їх завдання не могли бути усвідомлені і, отже, передбачені.

Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій (ч. З ст. 42 КК).

Отже, кримінальна відповідальність настає у разі, коли діяння, пов'язані з ризиком, з очевидністю не забезпечували уникнення загрози для життя людей (але не самого експериментатора), екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

Скажімо, проведення повітряних випробувань літака без попередніх всебічних випробувань на землі, зведення будівлі без необхідного дослідження ґрунту, на якому вона будується (побудована).