Семінарське заняття Запитання для обговорення:

1. Поняття учасників (суб’єктів) кримінального процесу, їх класифікація.

2. Державні органи і посадові особи, що провадять кримінальне судочинство.

3. Учасники, що захищають свої інтереси.

4. Учасники, що захищають інтереси інших осіб.

5. Особи, що сприяють кримінальному судочинству.

Загальні положення

1. Учасник (суб’єкт) кримінального процесу – це особа, що вступає в кримінально-процесуальні правовідносини у зв‘язку з подією злочину, права й обов‘язки якої регламентуються чинним законодавством.

2. Органи і посадові особи, які проводять і безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне судочинство: слідчий, орган дізнання (особа, що провадить дізнання), суд (суддя), прокурор. Загальним для них є охорона державних інтересів і здійснення функцій, спрямованих на досягнення завдань кримінального процесу. Вони мають керівні повноваження і повинні бути незацікавленими у вирішенні справи.

3. Учасники процесу, які мають і захищають самостійні інтереси: правопорушник, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, підсудний, засуджений.

4. Учасники процесу, які захищають і представляють інтереси “інших осіб”: представник потерпілого, представник цивільного позивача, представник цивільного відповідача. Загальним для них є те, що вони сприяють захистові прав осіб, що мають свої інтереси. Вони не можуть бути допитані про обставини справи, про які вони довідалися у зв’язку з виконуваною функцією.

5. Особи, які сприяють кримінальному судочинству: свідок, поняті, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, педагоги, батьки, статисти під час проведення пред‘явлення для впізнання та інших слідчих дій, й ін. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству шляхом здійснення завдань, покладених на них законом.

Під час відповіді на запитання, що стосується конкретного учасника процесу, необхідно:

• дати його поняття;

• розкрити підстави і порядок появи його в справі;

• назвати обставини, що виключають можливість його участі;

• визначити виконувану функцію;

• розкрити його компетенцію (коло прав та обов’язків);

• показати порядок реалізації його прав і виконання обов’язків;

• з’ясувати характер його взаємовідносин з іншими учасниками процесу;

• визначити яку юридичну відповідальність може нести учасник процесу за невиконання покладених на нього обов’язків;

• показати основні труднощі в практичній діяльності, можливості вдосконалення чинного закону і практики його застосування.

Нормативні акти:

1. Конституція України – ст. 3, 19,21- 64, 121-123, 124-131.

2. КПК України, глава 3.

3. Закон України від 15.12.92 "Про статус суддів" //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №8. – Ст.56; 1994. – №22. – Ст. 142; 1994. – №26. – Ст. 203; 1995, N 34.- Ст. 268; 1999. – №50. – Ст.434; 2000. – №10. – Ст. 79. (Із змінами, внесеними Законом N 1459-III ( 1459-14 ) від 17.02.2000 )

4. Закон України “Про судоустрій в Україні” від 7 лютого 2002 року. //Відомості Верховної Ради України 2002.

5. Закон України від 5.11.1991 року "Про прокуратуру". //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №53. – Ст.793; 1993. – №22. – Ст.229; 1993. – №50. – Ст.474; 1995. – №11. – Ст.71; 1995.- №34. – Ст. 268.

6. Закон України від 19.12.1992 року "Про адвокатуру". //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №9. – Ст.62.

7. Закон України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11. – Ст. 50.

8. Закон України від 23.12.1993 року "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві". //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11. – Ст. 296.

9. Закон України від 20.12.1990 року "Про міліцію". //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №4. – Ст. 20; 1992. – №36. – Ст. 526; 1993. – №11. – Ст. 83; 1993. – №22. – Ст. 234; 1994. – №26. – Ст.216; 1995. – №15. – Ст.102; 1999. – №4. – Ст. 35; 2000. – №10. – Ст. 79

10. Закон України від 18.02.1992 року "Про оперативно-розшукову діяльність". //Відомості Верховної Ради України. 1992. – №22. – Ст.303; 1992. – №39. – Ст. 527; 1993. – №11. – Ст. 83; 1994. – №11. – Ст. 52; 1998.- №26.- Ст.149; 1999. – №4. – Ст. 35; 2000. – №10. – Ст. 79.

11. Закон України “Про Конституційний суд України” від 16 жовтня 1996 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №4. – Ст.272.

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 1995 року №457 «Про порядок вирішення питань переселення в інше місце проживання, надання житла, матеріальної допомоги і працевлаштування осіб, узятих під державний захист».

13. Рішення IV з'їзду суддів України 15 грудня 1999 рку // Вісник Верховного Суду України. – 2000. -№1. – С. 19;

14. Тимчасова інструкція про спеціальні підрозділи міліції для забезпечення безпеки робітників суду, правоохоронних органів, осіб які приймають участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів і для охорони закладів судових експертиз //Наказ МВС України № 467 від 23.07.1997 зі змінами, внесеними Наказом МВС № 360 від 06.05.1999;

15. Тимчасова інструкція та Порядок супроводження осіб, узятих під державний захист, під час забезпечення заходів особистої охорони //Наказ МВС України №130 від 26 лютого 1998 року.

16. Інструкція про проведення дізнання в Збройних Силах України. Затверджена наказом Міністра оборони України від 20 серпня 1995 р. №235. //Юридичний вісник України. – 1996. – №18-19.

17. Наказ МВС України від 31.10.2002 р. № 1100 “Про вдосконалення організації діяльності органів досудового слідства МВС України”.

18. Наказ МВС України № 1600 від 25 грудня 2003 року “Про організацію діяльності органів досудового слідства в системі МВС України”

19. Наказ МВС України від 3.11.2003 р. № 1288 “Про заходи щодо забезпечення законності при розслідуванні злочинів органами внутрішніх справ України”.

20. Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992р. зі змінами, внесеними постановою Пленуму № 12 від 3 грудня 1997 р.)

21. Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 18 червня 1999 р.