Рекомендована література

1. Закон України «Про Національний банк України».

2. Закон України «Про банки й банківську діяльність».

3. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. — К.: Либідь, 2010.

4. Гроші та кредит: Підручник / Івасів Б. С. — Тернопіль, К.: КонДор, 2011.

5. Гроші та кредит: Підручник / Демківський А. В. — К.: Дакор, 2009.

6. Гроші та кредит: Підручник /Щетинін А. І. — К.: Центр учбової літератури, 2010.

7. Рябинина Л.Н. Деньги и кредит: учебное пособие. – К.: Центр учебной литератури, 2011.

8. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. Й. Кравцовой. — Минск: Меркованне, 2006.

9. Національний банк і грошово-кредитна політика / За ред. А. М. Мороза та, М. Ф. Пуховкіної. - К.- КНЕУ, 2011.

10. Долан Дж, Кемпбел Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — Ленинград, 1991.

11. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — К.: Знання, 2009.

12. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: Підручник. — К.: КНЕУ, 2011.

13. Габбард Г. Р. Гроші, фінансова система та економіка. К.: КНЕУ, 2004.

14. Мишкін Ф. С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К.: Основи, 2008.

15. Туган-Барановський М. І. Паперові гроші та метал. — К.: КНЕУ, 2004.

16. Вступ до банківської справи: Навч. посібник / За ред. М. І. Савлука — К.:Лібра,2009.

Тема 8. Центральні банки

План семінарського заняття

1. Необхідність та сутність кредитної системи.

2. Сутність та призначення фінансового посередництва як виду діяльності.

3. Банки як провідні фінансові посередники. Сутність і функції банків, переваги банків перед іншими фінансовими посеред­никами. Дискусії щодо сутності банків.

4. Банківська система в механізмі фінансового регулювання. Принципи побудови банківської системи.

5. Призначення та роль центральних банків.

6. Основи організації центрального банку. Незалежний статус центрального банку та способи його реалізації.

7. Походження та розвиток центральних банків.

8. Створення Європейської системи центральних банків.

9. Створення та розвиток центрального банку в Україні.

10. Функції центрального банку, їх сутність та зв'язок з функціями банківської системи.

11. Операції центрального банку: сутність та характеристика.

12. Цілі грошово-кредитної політики центрального банку та способи їх досягнення. Проблема вибору проміжних цілей та механізм таргетування інфляції.

13. Інструменти грошово-кредитної політики.

14. Місце центрального банку в системі регулювання і контролю за банківською діяльністю.

Методичні вказівки

Слід засвоїти поняття банківської системи, звернувши увагу на те, що вона не є тільки сукупністю банків. Особливу ува­гу потрібно звернути на те, чим функції банківської системи від­різняються від функцій банків.

Потрібно розібратись зі структурою банківської системи і прин­ципами її побудови. Найвищою ланкою банківської системи, її першим рівнем є центральний банк. В Україні ним є Національ­ний банк України. Другий рівень банківської системи — комер­ційні, кооперативні та спеціальні банки. Діяльність перших двох видів регламентована Законом України «Про банки і банківську діяльність». Так, у ст. 8 цього закону передбачені основні засади створення і діяльності кооперативних банків, що підрозділяються на центральний і місцеві. Центральний кооперативний банк кон­тролює місцеві банки, а його контролює Національний банк України. Місцеві кооперативні банки діють у межах однієї обла­сті. У цьому самому законі перелічені ознаки універсальних і спе­ціалізованих банків. Зокрема, спеціалізованими називаються бан­ки, у яких більше 50 % активів є активами одного виду, а якщо понад 50 % пасивів становлять вклади населення, то такий банк вважається спеціалізованим ощадним банком.

У деяких виданнях, переважно зарубіжних, в окрему групу Виділяють спеціальні банки, на які зазвичай покладається надан­ня за рахунок державних коштів дотацій, субсидій та іншого ці­льового фінансування окремих видів діяльності, галузей економі­ки чи навіть певних підприємств, які фінансово підтримуються державою.

Щоб отримати максимальний дохід на заощадження і капітал, ринкова ситуація вимагає від учасників грошового ринку постійно перебувати у творчому пошуку. Унаслідок цього на ньому з'являються нові інноваційні продукти. Ними у свій час були уже звичні сьогодні факторинг, форфейтинг, лізинг та ін. Фахівців, які проектують, розробляють і реалізу­ють фінансові інновації, здійснюють пошук нових підходів до вирішення проблем у сфері фінансового посередництва, називають фінансовими інженерами. Зазвичай вони виконують три ролі: посередників, генераторів ідей (інноваторів) і фахівців з ви­шукування законодавчих лазівок (наприклад, уникнення сплати податків без порушення законодавства).

Вивчення цієї теми дає можливість студентам зрозуміти особ­ливе призначення і роль центрального банку в ринковій еко­номіці. Він відіграє провідну роль на грошовому ринку, в управлінні грошовим оборотом, є одним із двох механізмів дер­жавного регулювання економіки (поряд з фіскально-бюджетною системою). Він впливає на розвиток економіки через регулю­вання пропозиції грошей та через регулювання і контроль діяль­ності комерційних банків.

Особливе призначення центральних банків визначає його спе­цифічний статус та організацію діяльності. Світова практика до­вела, що найуспішнішими є центральні банки з найбільш незалеж­ним статусом, який проявляється в повній чи майже повній само­стійності в прийнятті рішень, пов'язаних з їх функціями. Дотриманню цього статусу підпорядковуються основні вимоги щодо організаційної структури та діяльності центральних банків: в управлінні пропозицією грошей, у визначенні обсягів та розміщенні емісійних ресурсів, в управлінні процентною ставкою та валютним курсом та ін. Проте незалежність центрального банку не може бути абсолютною. Установлення суспільного контролю за його діяльністю є надзвичайно складним і відповідальним зав­данням.

Центральні банки є відносно молодими порівняно з комерційними банками. Проте пройдений ними історичний шлях розвитку довів закономірний характер централізації, одержавлення та ви­ведення з-під впливу окремих політичних сил механізму емісії грошей, управління пропозицією грошей та регулювання банківської діяльності. Ці закономірності проявилися і в процесі розвит­ку центрального банку України.

Для кращого розуміння призначення та особливої ролі сучасних центральних банків важливе значення має ознайомлення з історією походження та розвитку центробанків провідних країн світу та Європейського центрального банку.

Для реалізації свого призначення центральні банки виконують кілька функцій:

- регулятивну, у процесі якої центробанки регулюють пропозицію грошей та забезпечують відповідний вплив на економічний розвиток;

- функцію управління банківською системою країни;

- функцію організації та управління грошовим оборотом (готівковим чи безготівковим);

- функцію банківського обслуговування загальнодержавних потреб країни.

Для виконання кожної зі своїх функцій центральні банки виконують цілий ряд окремих операцій, кожна з яких являє собою певну економічну, фінансову чи адміністративно-організаційну дію. Так, для виконання регулятивної функції Національний банк України виконує такі операції: розробляє і реалізує Основні засади грошово-кредитної політики, регулює валютний курс гривні, розробляє і контролює формування платіжного балансу, здійснює формування та управління золотовалютним резервом країни та ін.

У межах функції управління банківською системою НБУ ви­конує цілий ряд операцій, завдяки яким його ще називають банком банків (зберігання резервів комерційних банків, розрахунково-касове та кредитне обслуговування банків), та ряд інших операцій з комерційними банками (державна реєстрація, ліцензування, нормування діяльності, нагляд і контроль, ліквідація банків та ін.). Хоча всі функції центробанків дуже важливі, центральне місце серед них займає регулятивна функція, оскільки через неї держава може активно впливати на темпи економічного зростан­ня як ключовий макропоказник стану економіки та перспектив розвитку суспільства. У зв'язку з цим в даній темі значна увага приділена вивченню грошово-кредитної політики Національного банку України.

Питання для самоконтролю

1. Що таке «кредитна система»? У чому полягає її необхідність?

2. Назвіть причини виникнення банків.

3. Яке визначення можна дати банку?

4. Які банки належать до універсальних?

5. Які ознаки передбачає українське законодавство щодо віднесення банку до спеціалізованих?

6. Чому українські банки намагаються залучити якомога більше вкладів населення і водночас уникають можливості стати ощадними?

7. Для чого потрібні спеціальні банки? Які спеціальні банки є в Україні?

8. Що таке банківська система?

9. За якими принципами будується дворівнева банківська система?

10.Яка структура сучасної банківської системи? Які основні ланки її утворюють?

11. Які функції виконує банківська система і чи відрізняються вони від функцій банків?

12. Економічне призначення центрального банку у ринковій економіці.

13. Обґрунтувати, чому центральні банки виникли пізніше, ніж комерційні.

14. Наведіть аргументи «за» і «проти» незалежного статусу центрального банку.

15. У чому полягає відмінність між функціями і операціями центрального банку?

16. Відносини НБУ з органами державної влади.

17. Європейський центральний банк та мета його створення.

18. Які операції виконує центральний банк як банк банків?

19. Кредити центрального банку комерційним банкам, мета цього кредитування.

20. Назвіть усі функції центробанків і охарактеризуйте кожну з них.

21. Чому у світовій практиці центральному банку заборонено купувати цінні папери на первинному ринку?

22. Назвіть цілі грошово-кредитної політики центробанку. Чому ці цілі діляться на три рівні?

23. Які операції виконує НБУ в межах своєї функції управління банківською системою?

Розв'яжіть задачі

Задача 1. Комерційний банк звернувся до НБУ за отриманням кредиту овернайт на суму 95 тис. грн. Як забезпечення кредиту були надані державні цінні папери вартістю 100 тис. грн.

Завдання:

Яким критеріям повинен відповідати комерційний банк, що звернувася за кредитом овернайт до НБУ?

Як визначити достатність забезпечення кредиту?

Які документи необхідні для отримання кредиту овернайт?

Задача 2. НБУ надає кредити на тендерній основі. На тендер виставлені ресурси на суму 140 тис. грн. Заявки банків на тендер наведені у таблиці.

Банк	Сума заявки, тис. грн	Запропоновані процентні ставки
А	20	12,5
Б	70	12,6
В	30	12,4
Г	40	12,3
Д	50	12,7

НБУ проводить процентний тендер.

Завдання:

1. Які заявки будуть задоволені і за якою процентною ставкою?

2. Як оформляється видача тендерного кредиту?

Задача 3. НБУ проводить кредитний тендер. На тендер вистав­лені ресурси на суму 150 тис. грн. Заявки банків на кредит наведені у таблиці. НБУ проводить кількісний тендер.

Банк	Сума заявки, тис. грн
А	100
Б	40
В	60
Г	80
Д	20

Завдання:

Які заявки будуть задоволені, в якій сумі та за якою процент­ною ставкою?

У який спосіб здійснюється погашення кредитів, отриманих на тендері НБУ?

Задача 4. На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахуйте грошовий мультиплікатор.

Показник	млн. грн
Грошова маса М1	23 824
Строкові кошти у національній валюті	4 668
Грошова маса М2	36 404
Валютні кошти на рахунках	7 912
Кошти на поточних рахунках у національній валюті	9 337
Кошти клієнтів за трастовими операціями банків	553
Резерви банків	4 508

Задача 5. На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахуйте грошовий мультиплікатор:

Показник	сума, умов. од.
Готівка (гроші поза банками)	7150
Грошовий агрегат (М1)	10 300
Валютні заощадження	3560
Кошти клієнтів за трастовими операціями банків	270
Резерви комерційних банків	1 450
Строкові депозити в національній валюті	1 850
Кошти на поточних рахунках у національній валюті	3 150

Задача 6. На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахуйте грошову базу.

Показник	млн. грн
Грошова маса М1	20 735
Кошти клієнтів за трастовими операціями банків	66
Цінні папери власного боргу банків	631
Строкові кошти в національній валюті та валютні кошти	10 655
Грошовий мультиплікатор	1,8

Задача 7. На підставі інформації, що наведена в таблиці, визначте рівень монетизації економіки.

Показник	млн. грн
Маса грошей М3 на початок року	15 705
Маса грошей М1 на початок року	10 331
Маса грошей М3 на кінець року	22 070
Номінальний ВВП за рік	130 442
Грошова база на кінець року	11 988

Задача 8. На підставі інформації, що наведена в таблиці, визначте рівень доларизації економіки.

Показник	млн. грн
Номінальний ВВП за рік, млн грн	93 365
Грошова база на кінець року, млн грн	7 058
Індекс споживчих цін,  %	110,1
Маса грошей М3 на кінець року, млн грн	12 541
Валютні кошти клієнтів на рахунках у банках на кінець року, млн грн	1 672
Готівка на початок року, млн грн	6 132

Задача 9. Обсяг грошової маси в країні на кінець року становить 45 млрд грн. На початку наступного року центральний банк купив цінні папери у дилерів фондового ринку на суму 100 млн грн (розрахунки безготівкові) і встановив норму обов’язкових резервів у розмірі 20  %. Як зміниться обсяг грошової маси в країні?

Задача 10. Обсяг грошової маси в країні на кінець року становить 305 млрд грн. На початку наступного року центральний банк надав комерційним банкам кредит у розмірі 2 млрд грн. і встановив норму обов’язкових резервів у розмірі 10 %. Як зміниться обсяг грошової маси в країні?

Задача 11. Проводячи політику грошово-кредитної рестрикції, центральний банк продав державні цінні папери на суму 1 млрд дол. Відомо, що облігації на суму 100 млн дол. були сплачені готівкою, а решта — за рахунок коштів, що зберігаються в комерційних банках. Норма обов’язкових резервів становить 20 %. Як зміниться грошова маса?

Задача 12. Депозити комерційного банку становлять 250 млн грн. Сумарні резерви (обов’язкові та надлишкові) дорівнюють 40 млн грн. Норма обов’язкових резервів — 10 %. Як може змінитися маса грошей в обігу (пропозиція грошей), якщо банк використає усі надлишкові резерви для надання позичок?

Задача 13. Обсяг грошової маси на кінець року становить 65 млрд грн. На початку наступного року центральний банк надав комерційним банкам кредит у розмірі 0,5 млрд грн і встановив норму обов’язкових резервів у розмірі 20 %. Як зміниться обсяг грошової маси в країні?

Задача 14. Проводячи політику грошово-кредитної рестрикції, центральний банк продав державні цінні папери на суму 100 млн дол. Відомо, що облігації на суму 1 млн дол. були сплачені готівкою, а решта — за рахунок коштів, що зберігаються в банках. Норма обов’язкового резервування становить 10 %. Як зміниться грошова маса?

Теми доповідей

1. Банки як провідна ланка фінансового посередництва, їх взаємодія з небанківськими посередниками.

2. Дискусії щодо сутності банку та банківської системи.

3. Стан та перспективи розвитку кредитних спілок в Україні.

4. Роль страхових компаній у фінансовому посередництві та їх взаємодія з банками.

5. Роль банківської системи в регулюванні фінансового посередництва.

6. Походження центральних банків та їх розвиток.

7. Операції Національного банку України як банку банків.

8. Функції центрального банку та їх зміст.

9. Незалежність центрального банку та чинники, що її визначають.

10. Сутність і цілі грошово-кредитної політики НБУ.

11. Інструменти грошово-кредитної політики НБУ.

12. Курсове та інфляційне таргетування як альтернативні проміжні цілі монетарної політики.

13. Діяльність НБУ як фінансового агента уряду.

Термінологічний словник

Банк — фінансовий посередник, який виконує три базові функції: залу­чення вкладів і депозитів, надання кредитів та розрахунково-касове обслуго­вування своїх клієнтів, і на цій підставі приймає участь в емісії грошей.

Державний банк — банк, 100% статутного капіталу якого належить державі.

Інвестиційний банк — банк, який спеціалізується на здійсненні ре­альних і портфельних інвестицій на первинному фондовому ринку та надає консультаційні послуги з реорганізації підприємств та їх об'єд­нань. Він не є банком у звичному розумінні слова, бо не приймає депо­зитів і не надає позичок.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який емітується та розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, ком­панією з управління активами пайового інвестиційного фонду, та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді, а також на отримання доходу.

Інституційні інвестори — інститути спільного інвестування пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхо­ві компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за ра­хунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Іпотечний банк — банк, що спеціалізується на наданні кредитів, забезпечених іпотекою.

Іпотечний кредитор — фінансова установа, крім спеціалізованої іпотечної установи, яка має право надавати кредити (позики), виконан­ня зобов'язань боржників за якими забезпечене іпотекою, та/або яка набула право вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками) від інших осіб.

Комерційний банк — банк, що надає банківські послуги своїм клієнтам з метою отримання прибутку в інтересах своїх власників, самого банку і його персоналу.

Кооперативний банк — банк, який перебуває у спільній власності своїх членів, може приймати депозити, надавати позички і здійснювати розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів та надавати їм інші послуги в межах отриманої від центрального банку ліцензії.

Кредитна система — сукупність кредитних інституцій і пов'язаних з ними кредитних відносин. Складається із банків і кредитних установ небанківського типу.

Кредитна спілка — неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за раху­нок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Похідні цінні папери (деривативи) — цінні папери, механізм випус­ку та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, установленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку — неприбуткове об'єднання, що створене більш ніж 50 % професій­них учасників фондового ринку за одним із видів професійної діяльно­сті, що об'єдналися з метою забезпечення провадження діяльності, затвердження правил, стандартів професійної поведінки та захисту прав своїх членів. Державні органи управління можуть делегувати цим орга­нізаціям певні повноваження.

Оціон — контракт, що дає його власнику право, але не зобов'язання купити або продати певну кількість базового активу (цінних паперів, товарів або коштів) на тих самих умовах, що й за попереднім контрак­том, за встановленою ціною протягом періоду.

Проспект емісії іпотечних облігацій — документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) або закрите (приватне) розміщення іпотечних облігацій.

ПФТС-індекс — офіційний показник позабіржової фондової торго­вельної системи (ПФТС) України. Розраховується щоденно і щотижне­во на основі простих акцій підприємств, що пройшли лістинг у ПФТС. Офіційною датою початку розрахунків ПФТС-індексу вважається 1 жовт­ня 1997 р.

Своп — контракт між двома учасниками фінансового ринку, що пе­редбачає обмін грошовими потоками — двома різними валютами (ва­лютний своп), процентними платежами (процентний своп) чи облігаці­ями (облігаційний своп) з метою страхування (хеджування) від збитків. Спеціалізована іпотечна установа — фінансова установа, виклю­чним видом діяльності якої є придбання іпотечних активів (їх продаж у випадках, передбачених чинним законодавством і проспектом емісії) та випуск структурованих іпотечних облігацій. У 2004 р. в Україні ство­рена Державна іпотечна установа.

Спот — вид угоди, що передбачає оплату протягом часу, який потрібен для здійснення розрахунків, як правило, 48 год.

Фінансові інструменти — цінні папери, строкові контракти (ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контрак­ти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбут­ньому) у разі залежності ціни від процентної ставки, валютного курсу чи фондового індексу (процентні, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінан­сових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та процентні опціони).

Фондова біржа — організатор торгівлі на фондовому ринку, що створює організаційні, технологічні, інформаційні, правові та інші умо­ви для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропози­цій, проведення котирування і регулярних торгів фінансовими інстру­ментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здій­снення клірингу та розрахунків за ними та розв'язання спорів між чле­нами біржі.

Форвардний контракт — угода про купівлю-продаж будь-якого активу (реального чи фінансового) у завчасно визначений майбутній момент часу за завчасно погодженою ціною.

Ф’ючерс — значною мірою стандартизований контракт, який вима­гає або відстроченої поставки якого-небудь із базових активів, або остаточного розрахунку наявними грошима відповідно до чітко встанов­леного правила.

Хеджування — страхові операції з деривативами, що проводяться з метою зниження ризику несприятливих цінових коливань.

Активи центрального банку — напрями та обсяги розміщення центробанками наявних у них грошових ресурсів: запаси цінних папе­рів, золотовалютні запаси, кредити банкам та ін.

Валютна інтервенція — втручання центрального банку в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти через операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Грошове сховище — запаси банкнот і монет в установах НБУ в спеціально обладнаних приміщеннях та сейфах для оновлення готівко­вої маси в обігу та забезпечення зростаючих потреб обороту в готівковій масі. Розрізняють центральне сховище НБУ і сховища його терито­ріальних установ.

Грошовий передавальний механізм — механізм впливу монетарної політики на обсяги виробництва через чутливе до процентної ставки споживання.

Емісія грошей — випуск в оборот грошей у готівковій (банкнотна емісія) та безготівковій (кредитна емісія) формах.

Емісійний банк — банк, якому надано право випуску грошей в обо­рот. Звичайно це центральний банк країни, якому монопольно належить таке право.

Європейський центральний банк — загальноєвропейська грошово-кредитна інституція для проведення єдиної монетарної політики та контролю над обігом євро.

Зобов'язання НБУ— сукупність коштів, мобілізованих НБУ на відповідні рахунки (кореспондентські, бюджетні, поточні, депозитні) від комерційних банків, урядових структур і кредиторів.

Золотовалютний резерв — офіційний запас золота (у зливках та монетах) і валютний запас, що зберігаються в центральному банку дер­жави з метою забезпечення регулятивної функції, проведення валют­них інтервенцій на внутрішньому та зовнішньому валютних ринках, отримання іноземних кредитів під забезпечення цим резервом, підтри­мання платоспроможності країни на світовому ринку та ін.

Касове виконання державного бюджету — включає операції з ведення рахунків урядових установ, акумулювання податків, що надхо­дять на ці рахунки, і здійснення платежів з цих рахунків. Існують різні системи касового виконання державного бюджету: банківська (усі пе­релічені операції здійснюють банківські установи), казначейська (усі операції здійснюють підрозділи спеціально створеного органу в системі Міністерства фінансів) та змішана (операції розподілені між банківсь­кими установами й органами Мінфіну).

Кореспондентський рахунок — рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої бан­ківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

Кредитна політика — інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання обсягами кредитів, що на­даються центральними банками комерційним банкам і уряду з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Ліцензія НБУ — оформлений у встановленому порядку дозвіл на здійснення банківської діяльності в межах певного переліку операцій.

Ломбардний кредит — короткостроковий кредит під заставу май­на, яке швидко реалізується. Що ж до вітчизняних комерційних банків, то це кредити, що їх надає НБУ під заставу облігацій внутрішньої дер­жавної позики.

Міжбанківські розрахунки — система здійснення і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які мають місце між банківськими установами в процесі їхньої діяльності. В Україні міжбанківські розрахунки можуть здійснюватись, через:

а) систему електронних платежів НБУ;

б) внутрішньобанківську платіжну систему комерційного банку

в) прямі кореспондентські відносини

Норма обов'язкових резервів — установлене юридичним актом (за­коном чи рішенням центрального банку) процентне співвідношення суми обов'язкових резервів, що утворюються за окремими статтями банківських пасивів, до обсягу зобов'язань за відповідними статтями.

Обов’язкові резерви — це резерви комерційних банків, сформовані відповідно до норм обов'язкових резервів. Можуть зберігатись як на окремих депозитних рахунках, так і на кореспондентському рахунку комерційного банку в центробанку, а також у касах банку.

Оборотна каса — підрозділ установи НБУ, створений для приймання та видачі готівки комерційним банкам та державним установам, що пере­бувають на розрахунково-касовому обслуговуванні в НБУ. До оборотної каси надходять надлишки готівки з операційних кас установ комерційних банків та з кас юридичних осіб, що обслуговуються в НБУ. З оборотних кас проводиться підкріплення операційних кас комерційних банків.

Пасиви центральних банків — джерела та обсяги залучення ресурсів. Включають банківський капітал, гроші в обігу (емісію), резерви банків, що зберігаються на кореспондентських і депозитних рахунках, та ін.

Підкріплення оборотної каси — поповнення каси установи НБУ банкнотами та монетами у разі їх недостатності для нормального про­ведення касових операцій. Підкріплення оборотної каси здійснюється із резервного фонду банкнот і монет.

Політика відкритого ринку — інструмент грошово-кредитної по­літики, який полягає в можливості впливу на обсяг грошової маси в обігу через операції купівлі-продажу державних цінних паперів на вто­ринному ринку.

Політика «дешевих грошей» — система заходів грошово-кредитної політики, спрямованих на збільшення грошової маси в обігу. Реалізу­ється через зниження процентних ставок та розширення обсягів креди­тів, що їх надають центральні банки банкам другого рівня, зниження норм обов'язкового резервування, купівлю цінних паперів центральни­ми банками у комерційних банків та інших заходів, що роблять гроші легкодоступними.

Політика «дорогих грошей» — система заходів грошово-кредитної політики, спрямованих на скорочення грошової маси в обігу, що дося­гається використанням інструментів протилежних політиці «дешевих грошей» (скорочення обсягів кредитів, підвищення процентних ставок за кредитами, підвищення норм обов'язкових резервів продаж держав­них цінних паперів банкам другого рівня).

Політика обов’язкових резервів — інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість зміни норми обов'язкового резе­рвування для комерційних банків з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Процентна політика — інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання процентними ставками, що їх установлює центральний банк за кредитами рефінансування, з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

РЕПО — операція з цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ і комерційним банком про продаж-купівлю державних цінних па­перів на певний термін із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумов­леною ціною.

Ресурси НБУ— грошові кошти на рахунках юридичних осіб, що мають рахунки в установах НБУ; готівкові кошти в обігу та кошти внутрішньобанківського походження (капітал банку).

Система електронних платежів (СЕП) — комплекс програмно-технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розра­хунків між її учасниками.

Центральна розрахункова палата — підрозділ Національного банку України, який організовує роботу системи електронних платежів у цілому, а також виконує функції регіональних розрахункових палат для банків та їх установ по м. Києву та Київській області.