Питання для самоконтролю.

1. Назвати форми організації виробництва.

2. Які риси притаманні натуральному виробництву?

3. Особливості товарного виробництва.

4. В чому суть закону вартості?

Тема 4 . Відносини власності та їх місце в економічній системі

Власність – це відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва та результатів праці.

Як економічна категорія відображає економ. відносини з приводу привласнення, володіння, розпорядження та користування засобами виробництва та результатами праці. Власність має економічний, правовий (юридичний), соціальний аспекти.

Економічний – відносини з приводу привласнення, володіння, розпорядження та користування.

Правовий – власність, закріплена законом.

Соціальний – з приводу розподілу результатів праці.

Об’єкти власності – засоби виробництва і результати праці, земля, її надра (корисні копалини), ліса, води, повітряний простір, інтелектуальна власність, рухоме та нерухоме майно.

Суб’єкти власності – громадяни даної країни, особи без громадянства. Власниками можуть бути фізичні і юридичні особи.

На І етапі проходила приватизація торгівлі і сфери обслуговування. На ІІ етапі – об’єкти важкої промисловості.

В розвинених цивілізованих країнах державна форма власності – 25-30%.

На них створюється 65% ВНП, 55% - зайняте населення.

В Україні державна форма складає до 12%, а в Японії – 40%, в США – 30%.

Форми власності

Згідно закону України основними формами власності являються:

- приватна власність,

- державна форма, яка складається з державної та комунальної (муніципальної),

- кооперативна (колективна),

- трудова (сімейна),

- індивідуальна.

До 1991 р. в Україні державна форма власності складала 90%. Внаслідок демонополізації, роздержавлення, приватизації створені різні форми власності.

Демонополізація – ліквідація монополії держави на власність.

Роздержавлення – скорочення державного сектору економіки.

Приватизація – присвоєння. Присвоєння проходило внаслідок прямого викупу, акціонування. Приватизація проходила в два етапи. На І етапі проходила приватизація торгівлі і сфери обслуговування. На ІІ етапі – об’єкти важкої промисловості.

В розвинених цивілізованих країнах державна форма власності – 25-30%.

На них створюється 65% ВНП, 55% - зайняте населення.

В Україні державна форма складає до 12%, а в Японії – 40%, в США – 30%.

Питання для самоконтролю.

1. Охарактеризуйте суть власності.

2. Які аспекти має власність?

3. Які існують форми власності?

Тема 5. Сучасний ринок, його сутність, структура, функції

Ринок — це певна сукупність економічних відносин між фізичними та юридичними особами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг відповідно до законів сучасного товарного ви­робництва.

Ринок - місце, де покупці та продавці взаємодіють, щоб визна­чати ціни та кількості певного товару або послуги, ринок, де відбувається купівля-продаж фінансових ре­сурсів (грошей, цінних паперів).

Ринок - це сфера обміну, який здійснюється за законами товарного виробництва

Ринок вирішує три основні економічні завдання : що, як і для кого виробляти.

Які товари та послуги виробляти визначають продавці та покупці.

Як виробляти товари визначає конкуренція між виробниками.

Отже, конкуренція спонукає всіх товаровиробників зменшувати ви­трати виробництва через запровадження нової техніки, технології, орга­нізації виробництва тощо

Для кого виробляти товари визначає попит

Які товари і послуги виробляти визначають не парламент чи уряд, а покупці та продавці.

Отже, ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, про­порційність процесу відтворення, його цілісність, суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому.

Поняття «вільний ринок» — це не стихія та анархія, як інколи думають. Він має зовсім інше трактування: надання права вільного вибору спожи­вачеві того чи іншого блага у межах його доходів і рівня цін, що склали­ся.

Це має забезпечити:

• по-перше, незалежність економічного суб'єкта від владних структур;

• по-друге, вільний вибір товару; по-третє, диктат на ринку споживача, а не виробника.

Ринок є складним утворенням, яке, з одного боку, є сферою обміну, су­купністю процесів купівлі-продажу, баланс між якими досягається за раху­нок цін, а з другого — забезпечує зв'язок між виробництвом і споживан­ням.

Існують такі основні принципи ринкової економіки:

1. Принцип вільної економічної діяльності (підприємницької),

2. Принцип державного регулювання ринку та ринкових відносин,

3. Принцип примата споживача,

4. Принцип ринкового вільного ціноутворення,

5. Принцип договірних контрактних відносин,

6. Принцип відкритості економіки,

7. Принцип конкуренції.

Для нормального функціонування реального ринку потрібні певні

умови. До них належать:

1. наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юри­дично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відно­сини з приводу купівлі-продажу.

2. еквівалентний обмін товарів. Ринок не передбачає економічної допо­моги, пільг;

3. конкуренція, яка надає усім господарюючим суб'єктам можливість вільної підприємницької діяльності, свободи вибору покупців, , примушує підприємців використовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат ви­робництва, підвищенню ефективності економіки;

4. вільне ціноутворення, яке, будучи елементом конкуренції та головним механізмом регулюючої функції ринку, сприяє поєднанню інтересів гос­подарюючих суб'єктів, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;

5. реальна інформація про ринок і його суб'єктів

Ринкова інфраструктура це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів і послуг, грошей цінних паперів, робочої сили.