5. Особливості поверхні креслення

Робоче креслення - це конструкторський документ містить зображення деталі та іншу необхідну інформацію для виготовлення і контролю деталі.

Поверхні деталей мають сліди обробки. Нерівності, що формують рельєф поверхні, називають шорсткістю поверхні. Величину шорсткості, а також іноді і напрямок нерівностей для кожної поверхні деталі вибирають в залежності від експлуатаційних (конструктивних), технологічних і естетичних вимог.

Шорсткість поверхні характеризується наступними параметрами (ГОСТ 2789-73):

Ra - середнє арифметичне відхилення профілю, мкм;

Rz - висота нерівностей профілю по 10 точкам, мкм;

R _max - найбільша висота нерівностей профілю, мкм;

Sm - середній крок нерівностей, мм;

S - середній крок нерівностей по вершинах, мм;

tp-відносна опорна довжина профілю,%, де р - числове значення рівня перетину профілю.

Під шорсткістю поверхні розуміють сукупність нерівностей на базовій довжині, що утворюють рельєф поверхні.

Базова довжина - довжина базової лінії, на якій виділяються нерівності, що характеризують шорсткість поверхні, яка використовується для кількісного визначення її параметрів.

Середнє арифметичне відхилення профілю R а - середнє значення відстаней точок виступів і западин від середньої лінії т профілю в межах базової довжини.

Висота нерівностей профілю по 10 точкам Rz - середня відстань між п'ятьма вищими точками виступів Η _{i min} і п'ятьма нижчими точками западин у межах базової довжини l.

Найбільша висота нерівностей профілю R _max - відстань між лінією виступів і лінією западин профілю в межах базової довжини l.

Крок нерівностей профілю - довжина відрізка середньої лінії, що перетинає профіль в трьох сусідніх точках і обмеженого двома крайніми точками.

Середній крок нерівностей профілю по вершинах S - середнє арифметичне значення кроку нерівностей профілю по вершинах в межах базової довжини.

Середній крок нерівностей профілю Sm - середнє арифметичне значення кроку нерівностей профілю в межах базової довжини.

Відносна опорна довжина профілю tр - відношення опорної довжини профілю до базової довжини.

Шорсткість поверхні класифікується за числовим значенням параметрів Ra і Rz.

Стандартом передбачені варіанти запису параметрів шорсткості: діапазони значень, номінальні значення з граничними відхиленнями двох і більше параметрів одночасно.

На полиці знака і під нею роблять записи, якщо це необхідно; при їх відсутності застосовують знак без полиці.

Товщина знаків повинна бути приблизно дорівнює половині товщини суцільної основної лінії, що застосовується на кресленні. Розміри цифр, що характеризують значення параметрів шорсткості, і шрифту словесної написи на полі знака повинні відповідати розміру чисел на зображенні деталі.

Позначення шорсткості поверхонь на кресленнях деталей або складальних одиниць розташовують на лініях контуру, виносних лініях (по можливості ближче до розмірної лінії) або на полицях ліній-виносок.

Допускається при недоліку місця розташовувати позначення шорсткості на розмірних лініях або на їх продовження, а також розривати виносну лінію.

Позначення шорсткості поверхні, в яких знак має полицю, розташовують щодо основного напису креслення.

При вказівці однаковою шорсткості поверхні для всіх поверхонь вироби позначення шорсткості поміщають в правому верхньому куті креслення і на зображенні не завдають. Розміри і товщина ліній знаку в цьому позначенні повинні бути приблизно в 1,5 рази більше, ніж у позначеннях, що наносяться на зображенні.

Якщо частина поверхонь вироби мають однакову шорсткість поверхні, то їх позначення поміщають у верхньому правому куті з додаванням знака.