[Править] ремко

РЕМКО (REMCO — Committee on reference materials) оказывает методическую помощь ISO путем разработки соответствующих руководств по вопросам, касающимся стандартных образцов (эталонов). Так, подготовлен справочник по стандартным образцам и несколько руководств: «Ссылка на стандартные образцы в международных стандартах», «Аттестация стандартных образцов. Общие и статистическое принципы» и др. Кроме того, РЕМКО — координатор деятельности ISO по стандартным образцам с международными метрологическими организациями, в частности, с МОЗМ — Международной организацией законодательной метрологии.

[Править] Порядок разработки стандартов

Международный стандарт является результатом консенсуса между участниками организации ISO. Он может использоваться непосредственно или путём внедрения в национальные стандарты разных стран.

Международные стандарты разрабатываются техническими комитетами ISO (ТК) и подкомитетами (ПК) в ходе шестистадийного процесса:

• Стадия 1: Стадия предложения

• Стадия 2: Подготовительная стадия

• Стадия 3: Стадия комитета

• Стадия 4: Стадия вопросов

• Стадия 5: Стадия одобрения

• Стадия 6: Стадия публикации

16. Правове забезпечення підприємництва

Вся система інституціональної ринкової організації будується на принципах чіткого визначення прав власності та впевненості у їх дотриманні. Вони ж є вихідними передумовами здійснення підприємницької діяльності. Оскільки прийняття рішень в ринковій економіці децентралізоване, а економічні відносини грунтуються на засадах добровільного обміну, влада закону є найважливішою умовою розвитку підприємництва.

Законодавство, що регулює господарську сферу, має, отже, визначати і захищати права власності; встановлювати правила обман, забезпечуючи свободу укладення угод і регулюючи умови їх призупинення; визначати порядок виходу фірм на ринок та припинення їх діяльності; підтримувати конкуренцію.

Відповідно до цих функцій правове регулювання підприємницької діяльності охоплює чотири типи стосунків:

усередині суб'єкта підприємництва – між самими власниками, власниками й адміністрацією, адміністрацією та працівниками;

суб'єктів підприємництва з органами державної та територіальної влади;

суб'єктів підприємництва зі установами фінансової сфери – банками, органами валютного регулювання та контролю, митної служби;

суб'єктів підприємництва зі своїми партнерами – постачальниками, покупцями, страховиками, перевізниками та ін

Правова база, яку успадковує перехідна економіка від попередньої системи, не може бьпь використана, тому що вона була орієнтована по суті на протидію підприємництву. Внаслідок цього першочерговим завданням перетворень є створення нового законодавства. З моменту проведення активних ринкових перетворень (1992 р.) У Росії пророблена значігель-ва робота з правового забезпечення підприємницької діяльності, інституція РФ 1993 року зафіксувала легітимність приватної власності і підприємництва. Новий Цивільний кодекс РФ (1996 р.) Встановив принципи і норми взаємодії суб'єктів господарювання, а також форми підприємницької діяльності. Була створена правова база для антимонопольного регулювання і прийнятий пакет законодавчих документів, що регулюють діяль-ність різних сфер підприємництва, а також правомочності і відповідальність його учасників.

Хоча правова база для здійснення підприємництва вже створена, про ефективну систему його правового регулювання говорити поки рано внаслідок неповноти та низької якості законодавства. Численні прогалини в нормативному регулюванні і його внутрішня суперечливість ведуть до поширення спекулятивних форм підприємництва та господарським зловживань. Недостатня чіткість правових актів створює сприятливі умови для раз-гута відомчого нормотворчості. Відсутність механізмів реалізації багатьох законів позбавляє можливості їх застосування, а слабкість інститутів правової системи зумовила нездатність контролювати їх виконання. Це призвело до широкого поширення в середовищі російського підприємництва правового нігілізму і використання неправових методів.

Серед основних напрямків вдосконалення правового забезпечення підприємництва на сучасному етапі слід виділити: забезпечення єдності правового поля, розвиток системи правових норм; створення надійних механізмів реалізації законів

14. Поняття „криза" - одне з найбільш складних, яке має багато змістових відтінків інтерпретацій та сутнісних характеристик. Даний термін походить від грецького Krisis — різкий перелом, тяжкий перехідний стан, крайня точка падіння, гостра нестача, невідповідність. В сучасній економічній літературі існують різноманітні пояснення сутності, феномену їх виникнення та розгортання кризових явищ. Визнано, що розвиток підприємства можливий лише за умови подолання кризових явищ, що виникають на відповідному етапі розу діяльності підприємства витку, шляхом необхідного корегування системи управління підприємством. Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи між собою та із зовнішнім оточенням. Такі суперечності виникають між:... У кризових умовах винятково важлива надійність партнерів і постачальників, формування нових і підтримка діючих зв'язків і контактів зі споживачами. Ключовою функцією антикризового маркетингу виступає моніторинг зовнішнього середовища організації для уловлювання сигналів, що свідчать про погрозу погіршення становища організації на ринку... Маркетингова інформація і маркетингові рекомендації розглядаються як базова інформація до прийняття антикризових управлінських рішень, спрямованих на стабілізацію і вихід організації з кризи. ... 2.Стратегія організаційного розвитку підприємств та їх документальне оформлення Економічна криза народного господарства України зумовлюється багатьма факторами, серед яких важливе місце займає недосконалість системи управління. Стратегічне управління організаційним розвитком підприємства як визначена різновидність менеджмента сформулювалась відносно недавно. Найчастіше стратегію ототожнюють з позицією на ринках, із заходами, що дають змогу зміцнити конкурентну позицію та збільшити частку на «своїх ринках», вести боротьбу за завоювання нових ринків та ін. За більш широким визначенням стратегія — це конкретизована у певних показниках позиція в середовищі, яку займає підприємство. Стратегія організаційного розвитку підприємств розглядається як зразок, до якого прагне наблизитись організація (підприємство). З іншого боку, стратегію як мету управління можна визначити як ідеальну модель підприємства, в якій реалізується «бачення» його керівників і власників і яка побудована з використанням SWOT-аналізу. Стратегію організаційного розвитку підприємств можна визначити як шаблон логічної, послідовної поведінки, яка складається на підприємстві свідомо чи стихійно.