Про Кондратікова 4 і три третіх

Богуш думав, що відправив наших героїв додому, до Львова, але він переплутав своє закляття. Іноді він плутає сметану з майонезом, і його страви виходять паскудні, але все одно він файний малий, тому що він є Богуш. Хоч і єхидний, але файний. Та.

Всі тишілись, що вони нарешті покинуть ту дурну будівлю і що вони вбили маніяка-сновиду, думали, що вони погуляють по центру, підуть ще раз в Пузату Хату. Але доля їм підкинула не те, що вони хотіли. Кондратіков впав з дерева на Бергіно, а той впав на Кузю, а Партікапей був під землею. Вони помітили, що навколо жодної цивілізації, лише густа зелень та великі дерева. І це явно не був Львів. Це все виглядало, як гарячий кефір під нічним небом. Було страшно.

-Ми є в Мезозойській ері! – Мудрував Кондратіков і почав співати караоке.

Всі подумали, що він хорий на голову, що в нього СНІД, але він був правий, коли мимо пробігав динозаврик . «Як то так, як ті тваринки вимерли вже 20 років тому» - гадав собі Автор. Дивно.

І тут зненацька вилазить Партікапей з під землі весь у болотних хробачках. Вони пили його кров до останньої краплі і коли Партікапей знову помер, хробачки вирішили піти на озеро поплавати, але хтось забува купальник…

-І що будемо робити? – Запитав Бергіно. Всі були в паніці, тому що Мезозойська ера, це не є Львів.

І тут до наших героїв підбіг маленький динозавр. Кузя пішов, вийшовши йому на зустріч.

-Тіха! – Кричав він. – Не панікуйте, в мене колись була піщянка, це теж саме, я його усмирю.

Кузі це не получилось зробити, адже динозаврик відгриз йому праву руку і утік геть, шукати щастя.

І тут, збоку, з лівої сторони, чуть посередині перед собою з’являється таймер. І всі всьо одразу і пізніше зрозуміли. Кузю треба врятувати, а то якщо пройде 20 хвилин, він стіче кров’ю і помре.

Всі почали бігти, почали шукати портал у Львів. Позаду біг скелет Партікапея, а лялька Сін плакала і наспівували пісню «Нас не догонят». Ця красива фауна зачаровувала своєї красотою…

-А-а-а-а-а-а. – Почав кричати Кузя. Теліпаючи ногами, він робив дриблінг.

-Що з тобою? Тобі боляче? – Співчутливо говорив Бергіно, дивлячись як його тіло ще більше втрачає крові. Тоді він почав плескати.

-Народ, дивіться! – Закричав Кондратіков.

До наших героїв підбігло дитинча тиранозавра, в лапках у нього була Галіна- Бланка.

-Добрий день. – сказало дитинча. – Мене зовуть Арсен. Я замітив, що ваш друг, стікає кров’ю і що йому потрібна допомога. Я вам допоможу, як ви відгадаєте мою загадку.

Вибору у наших героїв не було, тому вони погодились. Динозаврик загадав загадку.

Коли він їде, то всі хочуть спати, коли назад немає дороги, всі починають кричати.

Лише він знає все, лише вона хоче відчути те, що має сенс понад усе

І зветься все це одним словом…

-Мені погано. – почав говорити Кузя. – я хочу до мами, я зараз вмру тут. Бідний хлопчик стояв у калюжі крові, йому напевне дійсно було погано, адже в нього немає тепер руки.

-Та завалися! – Накричав Кондратіков. – Не мішай відгадувати ребуси.

Всі довго думали, кидали різні ідеї та відповіді, але все було марно. Довго вони думали ще, а на таймері залишилось лише шість хвилин. Партікапею вже було скучно, він хотів вже йти погратися чимось. Кузя був вже весь білий, як пломбір. Всі хотіли залишити його.

-Слухай, може давай його тут залишим, а? – Промовляв Бергіно до Кондри. Вони відійшли в сторону. – Я все розумію, але тепер від нього ніякої користі немає.

-Ні, я не залишу Кузю, в нього немає руки. – Показав той на Кузю.

-Я не про Кузю. – Обидва хлопці подивились на Партікапея.

Вони не могли відгадати цю загадку, це було важко. На таймері залишилось три хвилин.

Дивлячись на це все, Партікапею набридло бєздєйствовать. І він підійшов до Арсена.

-Це щастя. – Тихо та байдужливо промовив він.

І посипались конфеті, у небо взлетіли салюти. Мимо проходив Якубович ніби говорячи «І ета правильний атвєт!!!» Так, це дійсно було щастя, Партікапей мав рацію.

-Гаразд. – Промовляв Арсен. – Це правильна відповідь. Я допоможу Кузі.

І тут Арсен підходить до Кузі і відгризає йому другу і утікає з істеричним сміхом, а на таймері залишилось дві хвилини.

-Ахахаха. Ти так смішно вигладаєш. – Сміючись, промовляв Кондратіков.

Кузя повалився на землю, а всі почали кричати «Вставай давай». Йому було дійсно погано.

І тут зненацька знову приходить Арсен.

-Вибач, я пошутив. Це був прикол. – Тоді Арсен починає грати на баяні.

-Я бачу темне світло , у якому танцюють котики, а я між ними як подоляночка .

Після цих Кузіних слів, його хотіли застрілити, але потім його пожаліли,адже він наш друг.

Не довго думаючи, Автор щолкає пальцями, і в Кузі виростають нові руки. Арсен втішився, і знову відгриз Кузі руки і утік геть. Тоді Автор наказує Арсена, він перетворив його на хробачка. Партікапей сховався за дерево. Але все обійшлось. Наші герої вижили знову. Всі до єдиного.

Автор відриває їм портал у Львів, і вони повертаються на Батьківщину.

Але Богуш знову щось там калдує і наші герої вмирають. Всі, до єдиного.

Тоді Богуш вбиває Байцара, а сам топиться в баняку. Настала тиша. Це кінець.

Мимо пробігав чорно-білий кіт.