- •Арійський стандарт
- •1. Український характер 13
- •2. Генеалогія України 27
- •3. Війна за розум 68
- •4. Основи расології 113
- •5. Арійська ідея 205
- •6. Локомотиви еволюції 252
- •7. Єврейський міф 271
- •8. Війна за майбутнє 321
- •Арійська хода України
- •1.Український характер
- •1.1.Народ, етнос, нація
- •1.2.Психіка та етнопсихіка
- •1.3.Типологія національних характерів
- •1.4.Тип української душі
- •1.5.Лицарська культура
- •1.6.Психоінформаційна структура нації
- •1.7.Варни I “чистi групи”
- •1.8.Система “Україна” та її підсистеми
- •1.9.Повернення до природного порядку
- •Перехід-IV — до нової екологічної ніші
- •2.Генеалогія України
- •2.1.Етногенетика
- •2.2.Пульс України
- •Микола Чмихов
- •2.2.1. Анти
- •2.2.2.Русичі
- •Велика княгиня Олена-Ольга
- •Церква на Аскольдовій могилі.
- •2.2.3.Козаки
- •Запорожець.
- •2.3.Батьківський етнотворчий фермент
- •2.3.1.Галілеяни
- •Переселення галів у Палестину
- •2.3.2.Етнічна основа християнства
- •2.3.3.Селекція “екстраверсія—інтроверсія”
- •2.3.4.Вихід галілеян з Палестини
- •Повернення галілеян на Україну
- •2.3.5.Тивер — серцевина Держави антів
- •2.3.6.Слов’яни — гали нової епохи
- •2.3.7.Варяги
- •Лучники XII—XIII століть
- •2.3.8.Литовське лицарство
- •2.4.Геосоціальний організм “Україна”
- •2.4.1.Українські етноси та їхні держави
- •Генеалогія українських етносів християнської ери
- •2.4.2.Фізіологія етнотворення
- •Етносистемна криза та її подолання
- •Подібність людського і етнічного зачаття
- •2.4.3.Формула українського Фенікса
- •2.4.4.Четверта хвиля
- •3.Війна за розум
- •3.1.Тихо! Іде війна!
- •3.1.1. Технологічно-силова війна
- •3.1.2.Економічна війна
- •3.1.3.Прихований геноцид
- •3.1.4.Організаційна війна
- •3.1.5.Інформаційна війна
- •3.1.6.Хронологічна війна
- •3.1.7.Духовна війна
- •3.2.Спокійно, ви в руках Матриці!
- •3.2.1.Мислення воїна
- •3.2.2.Стань незрозумілим для ворога
- •3.2.3.Масква і масквічі
- •3.2.4.Атакуй першим!
- •3.2.5.Мова Третього Гетьманату
- •3.3.Війна за Христа
- •3.3.1.Галілеянин чи юдей?
- •3.3.2.А чи було “обрізання Господнє”?
- •3.3.3.Пасха чи Таємна вечеря?
- •Таємна вечеря
- •3.4.Метафізичні архетипи
- •3.4.1.Соціокультурна динаміка
- •3.4.2.Невблаганна циклічність
- •3.4.3.Музей патології
- •3.4.4.Принцип чотирьох фаз
- •3.4.5.Архетип “Біоробот”
- •3.4.6.Архетип “Надлюдина”
- •3.4.7.Архетип “Матерія”
- •3.4.8.Архетип “Боголюдина”
- •3.4.9.Системна альтернатива
- •4.Основи расології
- •4.1.Дещо про расові забобони
- •4.1.1.Небезпека змішаних шлюбів
- •Ця ліберальна пропаганда вже дістала!
- •4.1.2.Телегонія — заборонена наука
- •4.1.3.Приховані потенції націотворення
- •4.1.4.Шлях до перетворення душі
- •4.1.5.Жаба в казані
- •4.2.Принцип расоутворення
- •4.2.1.Палеоантропи — неоантропи — великі раси
- •Негроїд, монголоїд, європеоїд
- •4.2.2.Літосферне зміщення
- •Межі Валдайського льодовика
- •4.2.3.Формування великих рас
- •4.2.4.Головний індекс
- •4.2.5.Негроїди
- •Негроїди
- •4.2.6.Монголоїди
- •4.2.7.Європеоїди
- •Європейці
- •4.2.8.Великі раси та еволюція Homo sapiens
- •4.3.Психологія великих рас
- •4.3.1.Спостереження Гюстава Лебона
- •4.3.2.Хроніка Ура-Лінда
- •4.3.3.Психоінформатика і вертикальна типологія
- •1. Рівень особистого досвіду
- •2. Рівень колективного досвіду
- •3. Людина творчості
- •4. Людина мудрості
- •4.3.5.Типологія великих рас
- •Негри і білі: хто швидше?
- •Китайське ідеографічно-фонетичне письмо
- •Це може відбутися лише одним єдиним способом через народження раси четвертого рівня — раси-IV.
- •4.3.6.Універсальний механізм расоутворення
- •4.4.Раса-I Неоантропи
- •4.5.Раса-II: Європеоїди-бореали
- •4.5.1.Раса, тобто “чиста”
- •Еволюція черепа від шимпанзе до людини
- •4.5.2.Бореальна мова
- •4.5.3.Культурна однорідність
- •Зразки верхньопалеолітичного мистецтва
- •4.5.4.Расова чистота і міжрасові змішування
- •4.5.5.Примордіальна Традиція
- •4.5.6.Перша і друга хвилі “русявої діаспори”
- •4.5.7.Бореальний духовний центр
- •4.5.8.Духовний імпульс і його розгортання
- •4.6.Раса-III: Арії
- •4.6.1.Глобальна криза та її подолання
- •9 Запитань і відповідей
- •4.6.2.Велика неолітична революція
- •Арійські воли
- •4.6.3.Хронологія Арійського циклу
- •Хронологія розвитку арійської раси
- •5.Арійська ідея
- •5.1.Діаспора, яка не повернулася
- •5.1.1.Ці фантастичні сумери
- •Сумерський сажень
- •5.1.2.Література сумерів
- •5.1.3. Свята Трійця і Небесна Діва
- •Сумерський ангел-охоронець
- •5.1.4.Спадкоємці Примордіальної традиції
- •5.2.Друга арійська хвиля
- •5.2.1.Богосвітла діаспора
- •Лелеки — символ української діаспори
- •5.2.2. Світогляд свободи
- •5.2.3. Природовідповідна соціальна організація
- •5.2.4.Брахмани
- •5.2.5.Священна мова санскрит
- •5.2.6.Земля Вепра
- •Символ варни брахманів.
- •5.2.7.Кшатрії
- •Кшатрій — священний воїн
- •5.2.8.Вайш’ї
- •5.2.9.Шудри
- •5.2.10.Честь варни. Арійська пропорція
- •5.2.11.Технологічний прорив
- •6.Локомотиви еволюції
- •Арії — це передова лінія розвитку людського роду, це авангард його еволюційного зростання.
- •6.1.Нові люди
- •6.1.1. Напочатку було Слово. Біла раса
- •6.1.2.Лідери післяпотопного циклу
- •6.2.Антропологічні параметри раси-IV
- •6.2.1.Расотворче ядро
- •Брахікефальність,
- •Високий зріст,
- •Русяві діти; темноволосі дорослі; жінки, світліші за чоловіків.
- •Чисельне населення з достатньою генетичною різноманітністю.
- •Незабруднена мова і розвинена пісенність.
- •6.2.2.Расотворчий казан
- •6.2.3.Високотехнологічна периферія
- •6.2.4. Свіжа кров
- •6.2.5.Еволюційна криза
- •6.3.Арійський стандарт і Україна
- •6.3.1. Антропометрія
- •Козацький расовий тип.
- •6.3.2.Сенсар — мова Великого Переходу
- •6.3.3.Територіальна ізольованість
- •6.3.4.Діаспора — генетичний скарб
- •6.4.Расова доктрина Третього рейху
- •7.Єврейський міф
- •7.1.Прабатьківщина семітів
- •7.2.Загадковий Ханаан
- •Ханаан, Фінікія, Сурія
- •7.2.1.Баал, тобто Син Божий
- •7.2.2.Кінахи, самари, гіксоси
- •Інанна-Діванна-Астарта-Артеміда
- •7.2.3.Пелазги-филистимляни
- •7.2.4.Розсекречений алфавіт
- •7.2.5.Лінгвістична містифікація
- •7.3.1.Зіткнення світоглядів
- •Карта давньої Палестини
- •7.3.2.Перша расова доктрина
- •Тора, тобто сувій
- •Карта Ханаану
- •7.3.3.Етнотворча безплідність
- •7.3.4.Арійська теза і єврейська антитеза
- •7.3.5.Русявий Давид і його імперія
- •Танець арійських воїнів (малюнок Олеся Бадьо “Гопак”)
- •7.3.6.Салимон. Кінець імперії
- •7.3.7.Про комплекси “молодших братів”
- •7.4.Галілеяни і юдеї
- •Євреї Ізраїлю (центрального і північного Ханаану) асимілювались поміж індоєвропейцями-ханаанцями
- •Назва “Ізраїль” стала позначати індоєвропейський край на противагу переважно семітській Юдеї.
- •7.4.1.Протистояння “Північ” — “Південь”
- •7.4.2.Юдея проти Ізраїлю
- •7.4.3.Імперський архетип: Московія і Юдея
- •7.4.4.Расова пружина
- •8.Війна за майбутнє
- •8.1.Чи належала Марія до роду Давида?
- •Українська Богородиця.
- •8.2.Обережніше з апокрифами
- •8.3.Спецоперація “Книга Якова”
- •8.4.Таємниця архангелів Гаврила та Михайла
- •8.5.Свідомо і добровільно
- •8.6.Чи були “східні мандри”?
- •8.7.Чи були в Ісуса рідні брати?
- •8.8.Про що не знав святий Матвій
- •8.9.Повнота Чотириєвангелія
- •8.10.Погиблі овечки дому Ізраїлевого
- •Оздоровлення хворих
- •8.11.Спасіння від юдеїв
- •8.12.Притча про інформаційну війну
- •8.12.1.Символічна мова Євангелія
- •8.12.2.Реконструкція первинного тексту
- •8.12.3.Плач і скрегіт зубів
- •Запрошення до Великого переходу
- •8.13. Як виглядав Христос
- •8.14.Істинний арієць
- •8.14.1.Хрест, Христос, Месія
- •8.14.2.Одкровення Марії Вальторти
- •8.14.3.Він здійснив усе, що запланував
- •8.14.4.Таємна мова галілеян
- •8.15.За два тисячоліття до Переходу
- •Істинний арієць.
- •В ін сказав “я дорога, і правда, і життя”. Він для нас є найкращим орієнтиром в хаосі, небезпеках і безпрецедентних можливостях нинішньої трансформаційної кризи.
- •8.16.Християнство нового циклу
- •Український геосоціальний організм сьогодні народжує нову арійську державу.
- •Головний принцип її утворення — арійський стандарт.
- •Ідеал його реалізації — ісус христос, істинний арієць.
- •Покажчик основних понять, назв і персоналій
- •Список ілюстрацій
7.4.2.Юдея проти Ізраїлю
Тисячолітня ворожнеча між юдеями і самарянами як “істинними ізраїльтянами” викликає запитання, яке на перший погляд видається парадоксальним: “А чи були євреї ізраїльтянами?”
Розповідаючи про юдеїв, “Єврейська енциклопедія” стверджує: “Судячи з усього, це було неізраїльське плем’я”482. На думку Дугласа Ріда, головною причиною розколу між юдеями і ізраїльтянами було несприйняття останніми доктрини богообраності: “Ізраїль відкинув юдейську доктрину вибраного народу і пішов своїм власним шляхом (назва “Ізраїль”, надана сіоністській державі, заснованій у Палестині в 1948 році, — облудна претензія на чуже ім’я)”483. Відповідно, “ізраїльтяни не були євреями”, — стверджує той же автор, посилаючись на Британську енциклопедію, і продовжує: “Коротка спільна історія Ізраїлю та Юдеї прийшла до кінця в 937 р. до Р. Х. Після смерті Соломона ця неміцна асоціація розпалася остаточно. Кастейн (відомий єврейський історик. — І. К.) так описує цей період: «У цих країн було не більше спільного, ніж у будь-яких двох країн зі спільним кордоном. Час від часу вони воювали одна з одною, потім мирилися й укладали угоди, але завжди лишалися абсолютно відокремленими. Ізраїльтяни втратили віру у будь-яке особливе призначення, і за царя Єровоама (тобто відразу ж після смерті Соломона. — І. К. ) Ізраїль як політично, так і релігійно повністю розірвав з Юдеєю» ”484.
Так були євреї ізраїльтянами чи ні?
Схоже, що перед нами ще одна історична фальсифікація — цілком у дусі хронологічної війни (див.: 3.1.6. “Хронологічна війна”). На основі сучасних уявлень можна зробити таку історичну реконструкцію.
1. У квітучий індоєвропейський Ханаан протягом багатьох століть проникали семітські кочові племена і асимілювалися в ньому.
2. У 13 ст. до н. е. в Ханаан вторглася нова група семітських племен євреїв (хабіру) — з метою його завоювання. Можливо, навіть було розроблено масштабний план розподілу “обітованої землі” між цими племенами. Проте задум завжди гарніший, ніж його втілення: насправді вторгнення відбувалося хаотично, племена самостійно вирішували, чи будуть вони брати участь у тих чи інших бойових діях. Завоювати вдалося лише південну частину Палестини — здебільшого гористу, з пустелями, напівпустелями й окремими оазами. Тобто описані в старозавітних текстах грандіозні перемоги були або перебільшені, або вигадані. Наприклад, оповите масою героїчних легенд взятття Єрихону виглядає сумнівним, оскільки “за даними розкопок, в той час там не існувало ніякого міста (останнє місто було зруйноване до 1300 р.)”485. Частина ж племен взагалі не брала участі у боях, натомість мирно змішалася з місцевим населенням. “Сама Біблія у деяких своїх фрагментах не приховує, що місцеві правителі іноді вітали прибульців (можливо, як потенційних підданих) за умови, що ті можуть пожертвувати великі стада худоби і готові освоїти необроблювану територію”486.
3. Станом на 12 ст. до н. е. південні гористі території Палестини були контрольовані єврейськими племенами, де головну роль відігравало плем’я Юди. Території північніше Єрусалима і морське узбережжя контролювалися пелазгами-филистимлянами та ханаанськими правителями.
4. Давид силоміць об’єднав семітський Південь та індоєвропейську Північ в одне царство під назвою “Ізраїль” (вірогідно, “від сонячного Бога” або “іскра Божа”) зі столицею в Єрусалимі і новою державною релігією. “Вибір Єрусалима столицею став майстерним кроком: дотикаючись до територій ізраїльських (тобто північних. — І. К.) племен, місто не входило до них і не було об’єктом суперництва. Зручним було і розташування міста між північними племенами і Юдеєю, чию взаємну ворожість лише тимчасово і ненадійно вгамовувала та обставина, що цар мав особисті зв’язки як з північчю, так і з півднем”487. “Давидове царство не було, принаймні на початку, об’єднаною нацією, а двома осібними національними утвореннями, кожне з яких мало свій окремий договір із Давидом”488.
5. Після смерті Соломона імперія Ізраїль відразу ж розпалася на дві ворогуючі частини — порівняно невелику Юдею і вчетверо більший Ізраїль. В Юдеї після кількох століть кривавої боротьби переміг культ Яхве. Релігія ж Ізраїлю розвивалася на базі універсальної релігії Давида і прадавніх місцевих традицій, майже всі пророки були ізраїльтянами489. Це і давало підстави самарянам вважати себе “істинними ізраїльтянами”, а юдеїв — “відступниками”, оскільки останні обрали свій, цілком обособлений шлях. Описуючи юдеїв, Кастейн пише: “Вони вирішили, що їм призначено стати особливою расою... що їхній спосіб життя має бути зовсім іншим, ніж в оточуючих їх народів. Відмінність, яка вимагалася, не допускала навіть думки про зливання їх з сусідами. Вони хотіли бути відокремленими, абсолютно відмінними від усіх”490.
6. Арійське походження імені “Ізраїль” підтверджується тим, що воно було цілком сприйняте індоєвропейським населенням Ханаану-Палестини і категорично відкинуте юдеями.
7. Пізніше поширення назви “ізраїльтяни” на євреїв дозволяло останнім долучитися до слави імперії Давида і Соломона з відповідними політичними, соціальними, морально-психологічними та бізнесовими наслідками. З цією метою індоєвропейське ім’я Ізраїль було прив’язано до патріарха Якова (з вигаданою історією про його “богоборство”) і до начебто консолідованої групи єврейських племен, які вторглися на територію Ханаану-Ізраїлю.
Чи це не дивно, що спочатку ворогували, а потім взяли собі вороже ім’я?
Нічого дивного. Якщо говорити сучасною мовою, то назва “Ізраїль” була добре розкрученим брендом, тож гріх було цим не скористатися. Так само Московія взяла на щит бренд “Росія”, а Чечня — “Ічкарія” (“Країна аріїв”). У давнину не гірше нас розуміли, що “як назовеш корабель, так він і попливе”. Звідси Арта-Аратта (“сонячна земля”), Яригон (“сонячна сила”), Ярусалим (“сонячне місто”), Ганаан (“сила небес”) тощо. Якщо слідувати історичній логіці, то нинішня єврейська держава мала б називатися Юдеєю, але до неї прив’язано стільки негативу, що батьки-засновники не зважилися на такий ризикований крок.