Земельні ресурси

Земля як ресурс природи має багато­цільове значення: територіально-просторовий базис, головний засіб виробництва і предмет праці в сільському господарстві, джерело продовольства та ін.

Відповідно до властивостей (якостей) визначається народно­господарська цінність земель та вирізняються їх цільові категорії:

1 — землі сільськогосподарського призначення;

2 — землі жит­лової та громадської забудови;

3 — землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4 — землі оздоров­чого призначення;

5 — землі рекреаційного призначення;

6 — землі історико-культурного призначення;

7 — землі лісового фо­нду;

8 — землі водного фонду;

9 — землі промисловості, транс­порту, зв'язку, енергетики, оборони тощо.

Загальна земельна площа суші України становила 57939,8 тис.га; її сільськогосподарська освоєність - 72,2 %, розораність - 57,1 %; частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь сягала 79,1 %.

Найвищу сільськогосподарську освоєність мають Запорізька (88,9 %), Кіровоградська (85,9 %) та Миколаївська (87,6 %) області. (найменша - Волинська -49%, Закарпатська - 36%, Івано-Франківська - 43%, Рівненська - 46%) (Сумська - 73%).

Сьогодні площа сільськогосподарських угідь на одного меш­канця в середньому по Україні становить 0,85 га, а площа ріллі — всього 0,66 га.

Водні ресурси

Виступають джерелом промислового, сільськогосподарського і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього господарства та життєдіяльності населення.

Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю підземних і морських вод

В Україні налічується 63 119 річок, у тому чис­лі:

- великих (площа водозабору більше 50 тис. км²) — 9;

- середніх (від 2 до 50 тис. км²) — 81;

- малих (менше 2 тис. км²) — 63 029.

Запаси підземних вод, не пов’язаних з поверхневим стоком, становлять 7 куб. км. Крім того, в господарстві України використовується до 1,0 м³ морської води. Найвищий рівень водозабезпечення господарства і жителів – у західних і північних обл. України.

Територіальний розподіл водних ресурсів України є нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких господарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів – Донбас, Криворіжжя, Крим, південні області України.

Основним споживачами води є промисловість (електроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство, комунальне господарство.

Для пом’якшення територіальних відмінностей у забезпеченні поверхневими водами в Україні побудовано 1,1 тис. водосховищ (повний об’єм 55,0 км³), найкрупніші з яких знаходяться на Дніпрі. Створено 29 тис. ставків, 7 крупних каналів тощо.

Важливою складовою водних ресурсів є їх гідроенергоресурси – запаси енергії річкових потоків і водоймищ, що лежать вище рівня моря. Потенціальні гідроенергоресурси України становлять 44,7 млрд. кВт. рік.

Лісові ресурси

Відіграють важливу роль як у збереженні навколишнього середовища, так і в господарській діяльності людей. Свого часу ліси постачали єдиний відомий людині вид палива. Нині основним господарським призначенням лісів є сировинне забезпечення промисловості. Головним сировинним продуктом користування лісовими ресурсами виступає деревина тобто промислова сировина для деревообробної, целюлозно-паперової, лісохімічної промисловості, виготовлення різноманітних конструкційних матеріалів, палива тощо. Україна належить до країн з порівняно невисокою забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду сягає 10,8 млн. га, в тому числі вкрита лісом — 9,4 млн. га. Лісистість території становить усього 15,6%.

Найвищий рівень лісистості (43,2%) в Івано-Франківській області Карпатського району, а найнижчий (1,8 %) - у Запорізькій області Придніпров'я. Багатими на лісові ресурси є Карпатський економічний район і Полісся. Помітне промислове, а особливо охоронне значення мають лісові насадження Лісостепової зони. Наближеним до оптимального для України вважається показник лісистості на рівні 21-22 %, який дає можливість досягти збалансованості між лісосировинними запасами, екологічними вимогами та обсягами лісоспоживання.

Більше половини лісів віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, решту складають експлуатаційні ліси сировинно-промислового призначення.