Соціально-демографічні фактори
Демографічний фактор. На характер розміщення і розвитку продуктивних сил істотно впливають:
різке падіння показників народжуваності та зростання смертності (від’ємний природний приріст населення);
погіршення показників шлюбності;
порівняно низька тривалість життя;
несприятлива вікова структура населення;
зростання економічного навантаження на працездатне населення з боку осіб пенсійного віку.
Фактор робочої сили (трудовий). Вплив цього чинника на розміщення виробництва визначається кількістю затраченої праці на виробництво однієї одиниці продукції, кількістю робітників, потрібних для виробництва певної кількості продукції.
Трудомісткість – показник частки заробітної плати у собівартості виробленої продукції.
Всі види виробництв можна розділити:
високотрудомісткі (великі затрати праці на випуск одної продукції);
Найбільш трудомісткими виявляються такі галузі: електроніка (виробництво ЕОМ, телевізорів, радіоприймачів, побутової електроніки), автомобілебудування, верстатобудування, бавовняна, взуттєва промисловість. Паливна промисловість не є трудомісткою. Трудомісткі види виробництва розміщуються у містах, які мають вільні трудові ресурси.
Невеликі міста, які виросли біля шахт, змушені міняти свій профіль через вичерпання мінеральних ресурсів (подібні міста є в Донбасі). Для раціонального використання трудових ресурсів тут доцільно розміщувати трудомісткі виробництва (текстильні, взуттєві фабрики, електронне виробництво). В індустріальному Луганські побудована взуттєва фабрика.
середньї трудомісткості ( менші затрати праці, і відносно більший випуск продукції);
нетрудомісткі ( мінімальні затрати праці на одиницю продукції).
До фактора трудомісткості належить фактор наукомісткості виробництва. До наукомістких виробництв належать ті, що потребують:
висококваліфікованих робітників;
великих вкладень в науково-дослідну роботу.
Наукомісткі виробництва: виробництво ЕОМ, ракетобудування, літако- й автомобілебудування, виготовлення озброєння тощо. Такі виробництва треба розміщувати в великих містах, які мають кваліфіковану робочу силу, декілька науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів. В Україні до таких міст належать Київ, Харків, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів.
Соціальний фактор включає соціальну інфрастуктуру, що задовольняє потреби населення в освіті, охороні здоров’я, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні. З розвитком продуктивних сил роль соціального чинника постійно зростає. Тому дуже важливо досягти збалансованості в економічному й соціальному розвитку (і в сільських і в міських поселеннях).
Споживчий фактор. До районів споживання тяжіють галузі, що зайняті обслуговуванням населення (виробництво товарів народного споживання та послуг) або ж виробляють малотранспортабельну продукцію. Роль споживчого чинника часто посилюється чинником робочої сили, адже місця зосередження населення – це не тільки джерела трудових ресурсів, а й райони споживання промислової і сільськогосподарської продукції.
Тяжіння до споживчого фактору виникає у таких випадках:
готовий продукт не може перевозитися на великі відстані через певні споживчі властивості (хлібобулочні вироби, борошно, кондитерські вироби (торти, тістечка, молочні продукти, сірчана кислота);
коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані може збільшити його вартість (цегла, будівельні матеріали, залізобетон);
коли масове споживання готової продукції локалізується у певних центрах, наприклад великих містах, а сировина транспортується легко (виробництво пластмас, меблів, цукру-рафінаду, сталі з металобрухту, виробництво технологічного обладнання).
Споживчий фактор є вирішальним при виробництві товарів масового споживання.
Хлібопекарське виробництво: кожен хлібозавод обслуговує територію з порівняно обмеженим радіусом дії – до 10 км.
Радіус транспортування свіжого молока становить 25-30 км, тому молочні господарства розташовують у приміській зоні, а якщо такі ферми розташовані далі, то молоко йде на виробництво сиру, масла (більш транспортабельної продукції).
Виробництво сірчаної кислоти. Для її транспортування потрібна особлива тара, що зумовлює подорожчання перевезення. Тому виробництво кислоти доцільно розміщувати у місцях її масового споживання (наприклад на заводах фосфорних добрив), незалежно від того де розташована сировина (Одеса, Суми, Вінниця, Костянтинівка) завжди є виробництво сірчаної кислоти.
Радіус подання тепла від ТЕЦ не перевищує 30 км, тому ТЕЦ споруджуються у великих містах і не обслуговують периферію.
У великих машинобудівних центрах створюється металургія, яка працює не на руді а на металобрухті, який у вигляді відходів дають машинобудівні заводи. Виробництво пластмас тяжіє до споживчого фактору (до машинобудування).
ВИСНОВОК: Безумовно дуже важливим є сировинний, транспортний фактори, але все більше в останній час на перше місце виходить споживчий фактор. Навіть ті галузі, що залежать від сировини – максимально наближені до споживача, щоб швидко відреагувати новою продукцією на зміну попиту. Головним суддею і вирішальним фактором розміщення продуктивних сил стає споживач.