17.5. Емалеві фарби

Емалевою фарбою називають композицію з лаку та пігменту. Плівкоутворювальними речовинами в емалевих фарбах є полімери: глифталеві, перхлорвінілові, алкідно-стирольні, синтетичні смоли, ефіри, целюлози. Будівельні емалі з глифталевих смол найчастіше використовують для внутрішніх опоряджувальних робіт по штукатур- й дереву, а також для заводської обробки азбестоцементних листів, їревноволокнистих плит. Нітроглифталеві та пентафталеві емалі іастосовують для внутрішніх та зовнішніх малярних робіт.

Перхлорвінілові емалі та лаки випускають у вигляді дисперсії полімеру в розчиннику. Для утворення захисного лакофарбового покриття наносять 8—10 шарів емалі.

Алкідні емалі — це суспензії тонкодисперсних пігментів у глифта-левому, пентафталевому та інших лаках із додаванням розчинників та сикативу. Алкідно-стирольні емалі мають підвищену хімічну стійкість, водостійкість, високу твердість та блиск.

Епоксидні емалі та лаки одержують на основі епоксидного полімеру в органічному розчиннику (ацетоні, толуолі тощо). їх широко застосо­вують для антикорозійних покриттів металу.

Бакелітовий лак — це розчин різольного фенолформальдегід-ного полімеру, використовуваний для захисту від корозії промислової апаратури, приладів та споруд.

Суспензія пігменту в сечовиноформальдегідних смолах утворюється карбамідними емалевими фарбами, які мають підвищену водостій-[ кість; застосовується для покриття вбудованого обладнання.

Розчиняють емалеві фарби бензином, сольвентом, скипидаром, ксилолом, толуолом та деякими іншими органічними речовинами.

17.6. Лаки

Лаками називають розчини масел, природних чи синтетичних полімерів, бітумів тощо в органічних розчинниках. Лаки, нанесені на оброблювану поверхню, після затвердіння (висихання) утворюють міцну прозору плівку, яка добре зчеплюється з нею.

Лаки поділяють на світлі (масляні чи масляно-смоляні) й чорні (бітумні й пекові). Серед лаків, одержуваних на основі поліконден­саційних полімерів, найпоширенішими є алкідні лаки, на основі по­лімеризаційних полімерів — перхлорвінілові лаки, на основі ефіру целюлози — нітролаки.

Алкідні та масляно-смоляні лаки поділяють на жирні, які містяті. понад 6 % масла, середні — 40...45 %, знежирені та надзнежирені -35 % масла. Жирні лаки використовують звичайно для зовнішнього опорядження, знежирені — для виконання внутрішніх робіт (наприк лад, покриття дерев'яних конструкцій, розбавлення емалей тощо). Нітро- та етилцелюлозні лаки — це розчини ефіроцелюлозних смол в органічних розчинниках. Щоб підвищити якість лаку, до нього додають пластифікатори — натуральні, штучні чи синтетичні смоли. Нітроцелюлозний лак буває жовтого та коричневого кольорів. За­стосовують його для лакування виробів з дерева. Етилцелюлозний лак безбарвний, його використовують для лакування фарбованих та нефарбованих виробів з дерева.

Пентафталеві лаки використовують для опорядження зовнішніх та внутрішніх покриттів по дереву, олійній кроні та металу.

Синтетичні, безмасляні лаки — це розчини синтетичних поліме­рів в органічних розчинниках. Найбільш поширені глифталеві, сечовино- та меламіноформальдегідні, перхлорвінілові, поліакрилатні, полівінілацетатні тощо. Глифталевий лак одержують, змішуючи глифталевий полімер, силікатив та розчинник. Лаки, одержані на основі сечовиноформальдегідного полімеру, широко використовують для покриття паркетних та дощатих підлог.

Бітумні та асфальтові лаки — це розчини бітумів та рослинних олій в органічних розчинниках. Ці лаки мають чорний колір, характе­ризуються високою хімічною та атмосферостійкістю. Бітумні й ас­фальтові лаки застосовують для захисту металевих конструкцій від корозії.

Спиртові лаки та політури одержують із природних чи синтетич­них полімерів розчиненням їх в етиловому спирт-і чи суміші спирту з іншими лаками — розчинниками. Політура (рідкий лак) на відміну від звичайних лаків має в своєму складі значно більшу кількість роз­чинника (10...20 % плівкоутворювальних речовин і 80...90 % спирту). Спиртові лаки застосовують для покриття дерев'яних деталей та ви­робів, а політуру — для остаточного опорядження лакованої поверхні дерева й надання їй рівного блиску.

Силіконові кремнійорганічні лаки одержують на основі кремній-органічних полімерів, часто модифікованих іншими високомолекуляр-ними речовинами. Вони мають підвищену температурну стійкість і здатність витримувати короткочасний вплив високих температур (до 500 °С). їх застосовують звичайно для фарбування димових труб, печей та інших споруд, які під час експлуатації зазнають дії підвище­них температур.