ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ (УМПС)

1. Предмет і структура курсу «Українська мова (на професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами.

2. Мова як засіб професійного спілкування.

3. Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови..

4. Поняття усного та писемного мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.

5. Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Су­дові промови відомих адвокатів.

6. Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.

7. Функціональна диференціація сучасної української мови.

8. Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучас­ної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю. Кліше.

9. Сучасна українська ділова мови: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.

10. Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документа.

11. Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних ви­дів діяльності людини.

12. Культура мови і мовлення. Основні ознаки культури мовлення юриста.

13. Мовленнєвий етикет - невід'ємний етикет професійної культури юриста.

14. Правила культури спілкування (за І.Томаном).

15. Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.

16. Сутність і зміст етики спілкування правознавців.

17. Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.

18. Правові та етичні обмеження під час діяльності правочинців.

19. Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках.

20. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.

21. Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: мо­ральність, повага до інших людей, раціональність, правила кри­шки та самокритики. Культура телефонного діалогу.

22. Психологічні особливості професійного спілкування.

23. Герменевтика як наука тлумачення текстів.

24. Закон про мови в Українській РСР - нормативно-правова основа утвердження української мови як державної в Україні.

25. Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.

26. Державна мова та її функції.

27. Функції мови в суспільстві.

28. Синтаксичні структури у професійному мовленні.

29. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, ді­єприслівникових та дієприкметникових зворотів.

30. Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.

31. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.

32. Просте і складне речення у юридичному документі.

33. Документ - основний вид ділового мовлення.

34. Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити.

35. Види документів та їх класифікація.

36. Документи юридичного фаху.

37. Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.

38. Реквізити документів та вимоги до їх написання.

39. Документи щодо особового складу: автобіографія, характерис­тика, резюме, заява.

40. Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Лист запит, нагадування, відповідь, прохання

41. Етикет ділового листування.

42. Кореспонденція за характером інформації.

43. Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні і пояснювальні записки, виробничі звіти.

44. Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.

45. Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.

46. Позовна заява.

47. Протокол слідчої дії.

48. Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін та термі­нологію.

49. Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.

50. Лексика сучасної української мови з погляду її походження.

51. Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика.

52. Канцеляризми та штампи.

53. Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.

54. Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права

55. Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.

56. Запозичення в юридичній термінології.

57. Трудноті, що виникають при перекладі з російської на україн­ську мову. Синоніми, омоніми та пароніми в юридичній термі­нології.

58. Міжмовні пароніми.

59. Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні

60. Іменники на позначення професій, посад, звань, їх рід та пра­вильність вживання. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.

61. Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв.

62. Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.

63. Рід, число невідмінюваних іменників.

64. Нормативність уживання граматичних форм прикметника.

65. Нормативність уживання граматичних форм числівника, напи­сання цифрових даних у професійних текстах.

66. Особливості використання займенників у діловому мовленні.

67. Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслів­них форм.

68. Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по в ді­ловому мовленні.

69. Особливості українського правопису.

70. Орфоепічні норми.

71. Систематизація правил орфографії.

72. Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові.

73. Правопис складних іменників та прикметників.

74. Правопис прислівників.

75. Написання слів з великої літери.

76. Особливості доречного слововживання.

77. Словники енциклопедичні, перекладні, тлумачні та інші типи словників.

78. Багатозначні слова та омоніми.

79. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціальні у юридично­му тексті.

80. Доручення, оголошення, запрошення

81. Доповідна записка

82. Вербальне і невербальне спілкування

1 Предмет і структура курсу «Українська мова (на професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами.

Українська мова професійного спрямування – це нормативна навчальна дисципліна, яка вивчає норми сучасної української літературної мови з метою подальшого їх застосування у професійній діяльності юриста.

Українська мова професійного спрямування є обов’язковою для вивчення студентами вищих навчальних закладів. Вона входить до нормативної частини навчального плану, а це означає, що її обсяг та зміст повинні визначатися відповідними державними стандартами освіти.

Спілкування – це обмін інформацією. Мета проф. спілк. – це регул. дилов. стосунків у державно-правов. сфері життя.

Володіння мовою проф. спілк.: - це мовна компетенція; - це комунікативні навички.

Зв'язок з правовими дисциплінами: 1. Конституційне права (правовий статус держ. мови); 2. Кримінальний процес; 3. Криміналістика.

Курс “Українська мова з професійним спрямуванням” пов’язаний із правовими дисциплінами. Зокрема, вивчення питання про правовий статус державної мови в чинному законодавстві України, обговорення таких важливих понять, як взаємозалежність нації, держави, мови массових зв’язок із конституційним правом. Залучення до аналізу ст. 19 Кримінально-процесуального кодексу, яка регламентує застосування державної мови в кримінальному судочинстві, розгляду питань, пов’язаних з мовними особливостями створення текстів процесуальних документів, має зв’язок з дисципліною ”Кримінальний процес”.

2 Мова як засіб професійного спілкування.

1 Зміст мови - це обсяг думок, що міститься у повідомлені. 2 Зрозумілість – це добір матеріалу та доступна форма його передачі 3 Виразність - це емоційна насиченість, інтонація. 4 Дієвість – це вплив на думки, почуття, поведінку.

Мова - це скарбниця духовних надбань нації, досвіду співжиття, праці і творчості багатьох поколінь.

Мова – універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності: виробництва, побуту, культури, освіти, науки тощо.

Українська мова – єдина національна мова українського народу. Нею також послуговуються українці, які проживають за межами України: в Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Канаді, США й ін.

Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року, українська мова є державною мовою в Україні.

Професія інженера, економіста, фінансиста, аудитора, менеджера та ін. потребує засвоєння фахової термінології як власне української, так й

іншомовної, але доступної, зрозумілої для всіх, хто працює в цій галузі.

Мова й професія – дві важливі суспільні категорії, що визначають глибину пізнання світу, оволодіння набутками цивілізації, рівень мовленнєвої культури.

Мова й професія – немов партнери, які не можуть існувати один без одного, бо обидва покликані обслуговувати потреби суспільства, окремих

груп його й кожної людини.

Мова з багатьма її функціями забезпечує належний рівень грамотності носіїв певної професії, формує їх уміння спілкуватися у всіх сферах комунікації – у ділових відносинах, у науці, в освіті, культурі, економіці тощо.

Знати мову професії – це означає дотримуватись граматичних, лексичних, стилістичних, акцентологічних норм професійного спілкування, якого люди вчаться впродовж усього життя.