25. Інтерфейси atm

З’єднання пристроїв у мережі АТМ здійснюються каналами „точка-точка”. Комутатори АТМ підтримують два основні типи інтерфейсів:

· User-to-Network Interface (UNI) – для з’єднання кінцевих пристроїв з комутаторами

· Network-to-Network Interface (NNI) – для з’єднань між комутаторами

Згідно тому, до кого належить комутатор (приватна особа, корпорація або телефонна компанія, оператор зв’язку), інтерфейси UNI та NNI поділяються на приватні та відкриті. Приватні інтерфейси з’єднують пристрої, що належать єдиному власникові (корпорації). Відкриті інтерфейси використовуються для з’єднання пристроїв кінцевих користувачів та мережі оператора зв’язку.

Інтерфейс з’єднання пристроїв різних операторів визначається специфікацієй B-ICI (Broadband InterCarrier Interface, широкополосний інтерфейс між носіями).

26. Мультиплексування в мережах ATM

27. Інверсне мультиплексування

Інверсне мультиплексування — коли один швидкий канал треба передати через множину повільніших.

28. Протокол маршрутизації PNNI

Для приватних мереж АТМ визначений протокол маршрутизації PNNI (Private NNI), за допомогою якого комутатори можуть будувати таблиці маршрутизації автоматично. У публічних мережах АТМ таблиці маршрутизації можуть будуватися адміністраторами вручну, як і в мережах Х.25, чи можуть підтримуватися протоколом PNNI.

29. Техніка віртуальних каналів

Після створення сеансу взаємодії між парою пристроїв DTE пакети між ними мандрують трасою з каналів та комутаторів у мережі PSN. Цю трасу називають віртуальним каналом (мал. 2). Віртуальний канал є абсолютно прозорим для пристроїв, що взаємодіють через нього, незалежно від того, через скільки комутаторів він проходить, та які особливості передачі даних у каналах між комутаторами. Канали можуть, наприклад, бути мультиплексованими для забезпечення одночасної передачі декількох каналів через спільне фізичне середовище (мал. 3).

Існують два типи віртуальних каналів:

· комутовані (Switched Virtual Circuits, SVC);

· постійні (Permanent Virtual Circuits, PVC).

SVC – тимчасові з’єднання для одноразової передачі даних, які потребують від пристроїв утворення, підтримки та розірвання сеансу.

PVC – постійні з’єднання, які використовуються для частої постійної взаємодії. Створення та завершення сеансу не потрібні. Сеанс є завжди активним і пристрої можуть розпочинати передачу будь-коли.

Робота віртуального каналу X.25 починається тоді, коли DTE джерело відправляє на локальний пристрій DCE пакет, у заголовку якого визначає віртуальний канал для використання. DCE аналізує заголовок пакету та на підставі ідентифікатора віртуального каналу відправляє пакет найближчому PSE по трасі каналу. Пристрої PSE передають пакет згідно маршруту наступному проміжному пристрою, у якості якого може бути інший PSE, або пристрій DCE.

30. Адресація та стек х.25.

Стек протоколів мережі Х.25

Стандарти мереж Х.25 описують 3 рівні протоколів (рис.13.3).

• На фізичному рівні визначені синхронні інтерфейси Х.21 і Х.21 bis до устаткування передачі даних — або DSU/CSU, якщо виділений канал є цифровим, або до синхронного модему, якщо канал виділений.

• На канальному рівні використовується підмножина протоколу HDLC, що забезпечує можливість автоматичної передачі у випадку виникнення помилок у лінії. Передбачено вибір із двох процедур доступу до каналу: LAP чи LAP-B.

• На мережному рівні визначений протокол Х.25/3 обміну пакетами між кінцевим устаткуванням і мережею передачі даних.

Транспортний рівень може бути реалізований в кінцевих вузлах, але він стандартом не визначається,

Протокол фізичного рівня каналу зв’язку не обумовлений, і це дає можливість використовувати канали різних стандартів.

На канальному рівні зазвичай використовується протокол LAP-B. Цей протокол забезпечує збалансований режим роботи, тобто обидва вузли, що беруть участь в з’єднанні, равноправни. По протоколу LAP-B встановлюється з’єднання між призначеним для користувача устаткуванням DTE (комп’ютером, IP- або IPX-маршрутизатором) і комутатором мережі. Хоча стандарт це і не обумовлює, але по протоколу LAP-B можливо також встановлення з’єднання на канальному рівні усередині мережі між безпосередньо зв’язаними комутаторами. Протокол LAP-B майже в усіх відношеннях ідентичний протоколу LLC2, описаному в розділі 7, окрім адресації.

Кадр LAP-B містить одне однобайтове адресне поле (а не два – DSAP і SSAP), в якому указується не адреса служби верхнього рівня, а напрям передачі кадру, – 0Ч01 для напряму команд від DTE до DCE (у мережу) або відповідей від DCE до DTE (з мережі) і 0Ч03 для напряму відповідей від DTE до DCE або команд від DCE до DTE. Підтримується як нормальний режим (з максимальним вікном в 8 кадрів і однобайтовим полем управління), так і розширений режим (з максимальним вікном в 128 кадрів і двобайтовим полем управління).