15. Рівняння Бернуллі. Динамічний та гідростатичний тиск. Часткові випадки

Рівня́ння Берну́ллі — рівняння гідродинаміки, яке визначає зв'язок між швидкістю течії v, тиском p та висотою h певної точки в ідеальній рідині. Динамічний тиск (рос. динамическое давление; англ. dynamic pressure; нім. dynamischer Druck m) – частина тиску всередині рухомої рідини або газу, зумовлена їх рухом; характеризує їх кінетичну енергію.Гідростатичний тиск - Тиск рідини в будь-якій точці об'єму цієї рідини. Тиск у рідині, що перебуває у стані спокою, створений сумою тиску газу на її вільній поверхні і зумовленого силою тяжіння тиску стовпа рідини, розташованого над точкою вимірювання. Г. т. залежить від глибини занурення. Вимірюється в одиницях висоти стовпа рідини або в одиницях тиску.

16. Методи вимірювання в’язкості. Метод падаючої кульки. Віскозиметрія.

Методи вимірювання в’язкості підрозділяються на дві групи:при протіканні середовища через канали:а) метод капілярного витікання (віскозиметри);б) вібраційні;в) ротаційні методи.при русі твердого тіла в середовищі:а) метод падаючої кульки;б) пенетрація;в) пластометрія. Метод падаючої кульки (метод Стокса) заснований на дослідженні падіння кульки радіусу R в рідині, поміщеній в циліндричну скляну посудину. Через деякий час після падіння рух кульки стає рівномірним. Це свідчить про те, що сили, які на неї діяли, врівноважились, а саме:

Віскозиметри Прилади для виміру в'язкості називаються віскозиметрами. У віскозиметрах використовуються два різних принципи: -по швидкості витікання рідини з малого отвору або з капіляра; -по швидкості падіння кульки в грузлому середовищі.Перший принцип заснований на формулі Пуазейля, що дає залежність між об'ємом рідини, що випливає із трубки радіусом R і довжиною I:

другий принцип виміру в'язкості заснований на вимірі швидкості падіння кулі в грузлому середовищу (формула Стокса):

17. Зміна агрегатного стану речовини. Процеси випаровування, конденсації плавлення, кристалізації.

Агрегáтний стан — термодинамічний стан речовини, сильно відмінний за своїми фізичними властивостями від інших станів цієї ж речовини. Переходи між агрегатними станами однієї і тої ж речовини супроводжуються стрибкоподібними змінами вільної енергії, ентропії, густини і інших фізичних властивостей. Як правило, серед агрегатних станів виділяють тверде тіло, рідину, газ та плазму. Відрізняються вони, в першу чергу, характером руху молекул та порядком симетрії. Випаро́вування — процес переходу рідини в газоподібний стан, відбувається при будь-якій температурі (на відміну від кипіння, що відбувається при певній температурі). Конденса́ція — 1) Процес переходу газу або насиченої пари в рідину чи тверде тіло внаслідок охолодження або стиснення їх. Швидкість процесу залежить від зовнішніх умов — тиску, температури, інколи — наявності інших речовин.2) Реакція, при якій два або більше реактантів в межах однакових молекулярних частинок з'єднуються в одно при одночасному виділенні менших молекул, частіше води, амоніаку, воденьгалогеніду. Механізм багатьох таких реакцій включає послідовні реакції приєднання та елімінування. Пла́влення (топлення) — перехід тіла з твердого стану в рідкий. Зворотний процес — тверднення (кристалізація). Плавлення відбувається з поглинанням теплоти і є фазовим переходом першого роду. Кристалізація) — процес виділення з розчину надлишку розчиненої речовини у вигляді кристалів або перехід речовини з газоподібного, рідкого (розчину чи розплаву) або твердого (аморфного) станів у кристалічний.

18. Основні поняття молекулярно-кінетичної теорії. Теплота, робота, термодинамічна система, термодинамічні параметри. Закони ідеальних газів.

Кінети́чна тео́рія або молекуля́рно-кінети́чна тео́рія — фізична теорія, що пояснює термодинамічні явища, виходячи з атомістських уявлень. Теорія постулює, що тепло є наслідком хаотичного руху надзвичайно великої кількості мікроскопічних частинок (атомів та молекул). Теплота це сукупність мікроскопічних процесів передачі енергії не впорядкованим рухом, а робота це макроскопічна форма передачі енергії впорядкованим рухом. Термодинам́ічна сист́ема — об'єкт вивчення термодинаміки, сукупність матеріальних тіл, які перебувають у взаємодії з навколишніми тілами і можуть обмінюватися з ними енергією і частинками. Термодинам́ічні парáметри — це величини, що можуть змінюватися із зміною самої системи внаслідок її взаємовпливу з навколишнім середовищем. Термодинамічні парамтери можна поділити на основні та допоміжні. До основних термодинамічних параметрів належать такі, які легко визначити простими технічними засобами, як-от тиск, температура та питомий обє'м. Зако́ни ідеа́льних га́зів— емпіричні правила, встановлені для ідеальних газів Бойлем та Маріоттом, Гей-Люссаком, Шарлем, Авогадро, Дальтоном; сукупність цих законів описує всі властивості ідеальних газів.Одним з основних є: pV=nRT