Виробничої практики з догляду за хворими в обсязі обов'язків молодшого медичного персоналу

студент _____ ІІ курсу_______ групи _______медико-психологічного факультету

на базі ___________________________ з ______ 20__р. до 20 р.

Керівник (від бази)

Керівник (від навчального закладу)

Дата, години роботи	Зміст виконання роботи	Підписи керівника
	Працював у палаті №4 терапевтичного відділення. Хворому К. поставив гірчичники на ділянку серця. Провів вимірювання температури тіла чотирьом хворим, роздав ліки (5), забезпечив провітрювання палати(1), провів гігієнічне прибирання ліжок (2). Хворому С. змінив натільну білизну. У палаті №2 годував тяжкохворого. Підпис студента
	Вечірне чергування в реанімаційному відділенні. Виміряв температуру (2), артеріальний тиск(2). Дослідив пульс (3), застосував підкладне судно (1). Брав участь у проведенні штучного дихання (1). Збирав сечу для проби за методом Зимницького (1). Поставив банки на спину хворому Д. Підпис студента.

ЩОДЕННИК

Виробничої практики з психологічного спосгереженвя за хворими

студент ІІ курсу групи медико-психологічного факультету

на базі з 20 р. до 20 р.

Керівник (від бази) _

Керівник (від навчального закладу), _

Дата,

Підписи

години

Мета, зміст та результати спостереження

керівників

роботи

Спостерігав за поведінкою хворих у приймальному відділенні, за

зовнішніми проявами дезадаптації, стресу, фрустрації, іншими

особливостями

поведінки.

Спостерігав

за

поведінковими

проявами пацієнтів під час обіду та відпочинку.

Підпис студента.

Вечірнє чергування. Спостерігав за поведінкою хворих під час

відвідування їх родичами і знайомими, за хворими, яких ніхто не

відвідує. Проводив спостереження за поведінковими проявами

втоми у медперсоналу, за процесом спілкування молодшого та

середнього

медперсоналу

з

хворими

та

їхніми

родичами

(комунікативні стилі, особливості встановлення контакту, надання

емоційної підтримки тощо.)

Підпис студента.

Щоденник виробничої практики з внутрішньої медицини (зразок)

(за цією формою заповнюється щоденник з хірургії, педіатрії, внутрішньої медицини)

Студента ___________________________________________________________

факультету _____________________ курсу ________ групи ________________

Термін практики: з ______________ 20 ___ р. по ___________________ 20___ р.

Місце проходження практики: __________________________ місто _________

Лікарня ____________________________________________________________

Керівник від університету ____________________________________________

Керівник від бази ____________________________________________________

Головний лікар ______________________________________________________

(підпис, печатка)

Дата, час	Зміст виконаної роботи	Виконана навичка
	Працював у маніпуляційному кабінеті. Самостійно виконав п'ять (5) підшкірних і шість внутрішньом'язових ін'єкцій (2), у налагодженні системи для внутрішньовенного крапельного вливання (1). Роздавав ліки хворим для перорального прийому (20), виміряв температуру тіла (14), артеріальний тиск (7), дослідив пульс (12)ю. Провів бесіду (палата №7, 5 хворих) на тему Як запобігти харчовим отруєнням» Рецептурні прописи лікарських засобів, що застосовувались:
	Ознайомився з організацією роботи, структурою та режимом дитячої лікарні. Працював на сестринському посту відділення молодшого дитинства. Брав участь у прийманні та здаванні чергування медичною сестрою поста. Ознайомився з документацією дитячої медсестри на посту, правилами її ведення. Розрахував дози антибіотиків та розводив їх для внутрішньом'язового введення хворим дітям. Виконав чотири (4) внутрішньом'язові ін'єкції антибіотиків. Підготував суміші для годування дітей, які перебувають у лікарні без матерів. Нагодував трьох (3) дітей віком до 1-го року. Працював у фізіотерапевтичному кабінеті. Ознайомився з організацією роботи, обладнання кабінету. Провів інгаляції трьом дітям і електрофорез – двом дітям. Провів бесіду в палаті з матерями на тему «Профілактика гострих респіраторних захворювань»

Орієнтовний перелік питань диференційованого заліку з виробничої практики

1. Психологічні аспекти професійної діяльності лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу.

2. Значення врахування індивідуально-психологічних особливостей пацієнтів

у роботі лікаря.

3. Зовнішньо-поведінкові прояви внутрішньої картини хвороби.

4. Психологічне спостереження як метод психологічного дослідження.

5. Види психологічного спостереження.

6. Етичні аспекти ведення психологічного спостереження.

7. Способи та прийоми фіксації результатів спостереження.

8. Способи подальшої обробки результатів спостереження.

9. Спостереження за проявами темпераментальних особливостей пацієнтів. 10.Спостереження за проявами характерологічних особливостей пацієнтів. 11. Емоційні прояви та їх розпізнавання.

12.Завнішні ознаки стресових та фрустраційних реакцій пацієнтів. 13. Ознаки адаптаційного синдрому.

14. Особливості спостереження за процесом спілкування.

15. Оцінка характеру перебігу групових процесів за допомогою цілеспрямованого спостереження.

16. Оцінка ефективності комунікації між медичним персоналом і пацієнтами в процесі психологічного спостереження.

17. Зовнішньо-поведінкові прояви втоми, стресу та емоційної перенапруженості медичного персоналу.

18. Оцінка стилю взаємодії в сім'ї пацієнта через спостереження за його спілкуванням з рідними.

19. Поняття про санітарно-гігієничний та лікарняний режими, і їх значення в лікувальному процесі.

20.Суть лікувально-охоронного режиму і заходи щодо його забезпечення. 21.Підготовка концентрованого і робочого розчину хлорного вапна і хлораміну,

22.Визначення росту і маси тіла хворого. 2З.Визначення об'єму грудної клітки.

24. Проведення дезінсекції при педикульозі. 25.Визначення частоти і глибини дихання.

26. Транспортування хворого на кріслі-каталці, нотах і ручним способом. 27.Заміна натільної і постільної білизни.

28.Застосування підкладного судна.

29. Умивання хворого.

30.Гігієна порожнини рота.

31. Туалет носа і закапування крапель у носові ходи.

32.ІнгаляціЙна оксигенотерапія за допомогою індивідуального кисневого інгалятора. Техніка користування кисневою подушкою.

33. Промивання шлунка товстим зондом.

34.Введення газовивідної трубки. 35.Застосування очисної клізми. 36.Застосування сифонної клізми.

37.Підготовка і застосування гіпертонічної, олійної і лікувальної клізм. 38.Вимірювання температури тіла.

39.0бробка шкіри дезінфікуючим розчином (етиловим спиртом, йодною настойкою ).

40.Користування шприцом одноразового вживання. 41.Набирання в шприц лікарського розчину із ампули і флакона.

42.Методика і техника внутрішньошкірної, підшкірної, внутішньом'язової, внутрішньовенної ін' єкції.

43.Методи тимчасової зупинки кровотечі. Техніка накладання джгута Есмарха, ускладнення при його накладанні. 44.Перша медична допомога при задусі.

45.Перша медична допомога при приступ і серцебиття.

46. Перша медична допомога при інтенсивному болю у грудній клітці. 47.Перша медична допомога при блюванні.

48.Перша медична допомога при кровохарканні.

49.Перша медична допомога при легеневій та шлунково-кишковій кровотечах. 50.Перша медична допомога при утопленні. .

51.Перша медична допомога при ураженні електричним струмом. 52.Перша медична допомога при обмороженні.

53.Перша медична допомога при тепловому ударі.

54.Перша медична допомога при непритомності.

55.Реанімаційні заходи, непрямий масаж серця, штучне дихання.

56.Ознаки клінічної і біологічної смерті, основні правила поводження з трупом.

,/

Спостереження - цілеспрямоване, обумовлене певними завданнями сприймання психічних явищ. Метод спостереження - найбільш важливий метод у роботі психолога.

Під спостереженням у психологічній практиці прийнято розуміти сприймання поведінки людей з наступною фіксацією подій та змін, що відбуваються. Психолог при цьому жодним чином не втручається в дії людей, за якими він спостерігає. По можливості спостереження варто здійснювати непомітно, бо поведінка людей може змінюватись, якщо їм відомо, що за ними спостерігають.

Запис результатів спостереження повинен бути фактологічним.

Психолог повинен просто фіксувати те, що він бачить і чує, не роблячи жодних висновків і не здійснюючі інтерпретації. Наприклад, якщо хтось плаче, психолог визначає сам факт плачу. При цьому не висувається ніяких припущень щодо причин цього плачу.

Уникайте квапливих висновків, зроблених лише на ОСНОВІ спостережень. Інтерпретація, зроблена вами при аналізі результатів спостережень завжди матиме дещо суб'єктивний характер і тому може розглядатись винятково як припущення, що потребує підтвердження або спростування за допомогою інших методів.

Розрізняють несистематичне та систематичне спостереження. Несистематичне спостереження проводиться під час польового дослідження і широко застосовується в етнопсихології, віковій та соціальній психології для дослідника, що проводить таке спостереження важливим є не фіксація причинних залежностей і опис явища, а створення деякої узагальненої картини поведінки індивіда або групи в певних умовах.

Систематичне спостереження проводиться за певним планом.

Дослідник визначає особливості поведінки, які він реєструє (змінні) і класифікує умови зовнішнього середовища.

Спостереження буває "суцільним" і вибірковим. У першому випадку дослідник (або група дослідників) фіксує всі особливості поведінки, доступні для максимально детального спостереження. В другому випадку він звертає увагу лише на певні параметри поведінки або типи поведінкових актів.

Зовнішнє спостереження - це спосіб збору даних про психологію та поведінку людини шляхом прямого спостереження за нею зі сторони. Особливу роль відіграє особистість спостерігача. Поведінка людини або групи змінюється, якщо вони знають, що за ними спостерігають збоку. Цей ефект посилюється, якщо спостерігач невідомий групі чи індивідові, якщо він авторитетний, значущий і потенційно здатний компетентно оцінити поведінку досліджуваних. В деяких випадках зовнішнє спостереження взагалі не може використовуватись (наприклад, при спостереженні за закритими групами).

Включене спостереження передбачає включеність спостерігача до групи, за поведінкою якої він спостерігає. Таке спостереження буває відкритим і прихованим. У будь-якому випадку надзвичайно важливу роль

відіграє особистість психолога, його професійні якості. При відкритому спостереженні через деякий час люди звикають до психолога і починають поводитись природно. Тому психолог повинен уміти не привертати до себе зайвої уваги, не провокувати "особливого" ставлення до себе.

Внутрішнє спостереження (самоспостереження) - застосовується тоді, коли психолог-дослідник ставить перед собою завдання вивчити явище, що його цікавить, в тому вигляді, в якому воно безпосередньо представлено в його свідомості.

Фіксація результатів спостереження може здійснюватись в процесі спостереження або після його завершення. В останньому випадку зростає значення пам'яті спостерігача, "страждає" повнота і надійність реєстрації поведінки, достовірність отриманих результатів.

Процедура спостереження складається з наступних етапів:

• Визначення предмету спостереження (поведінка), об'єкту (індивід або група), ситуації.

• Вибір способу спостереження та реєстрації даних.

• Побудова плану спостереження (ситуація - об' єкт - час).

• Вибір методу обробки результатів.

• Обробка та інтерпретація отриманої інформації.

Предметом спостереження можуть бути різноманітні особливості вербальної та невербальної поведінки. Дослідник може спостерігати:

• Мовленнєві акти (зміст, послідовність, частоту, тривалість, інтенсивність тощо).

• Виразні рухи, експресію обличчя, очей, тіла тощо).

• Фізичні впливі (доторки, поштовхи, зусилля тощо).