- •21. Суть та механізм формування пропозиції грошей
- •22. Суть та форми впливу попиту на гроші
- •23.Сучасний монетаризм впливу як альтернативний напрямок розвитку кількісної теорії грошей
- •24. Типи грошових систем та їх еволюція
- •25.Фактори, що визначають зміну попиту на гроші
- •26.Формування пропозиції грошей і його чинники
- •27.Функція засобу платежу: її суть, відмінність від функції засобу обігу, сфера використання
- •28. Функція засобу нагромадження: її суть, сфера використання
- •29.Функція засобу обігу: її суть та сфери використання
- •30.Фунуція міри вартості: її суть та сфера використання
21. Суть та механізм формування пропозиції грошей
Пропозиція грошей - процес створення банківською системою додаткових платіжних засобів, що надходять у канали готівкового і безготівкового грошового обороту.
Загальна величина грошової пропозиції в економіці включає в себе увесь обсяг готівки, випущеної в обіг, тобто грошей поза банками, а також залишки коштів на поточних банківських рахунках (депозитах до запитання), які можуть бути безпосередньо використані у якості засобів обігу і платежу.
Грошова маса (пропозиція) – це сума двох грошових компонентів: М0, (готівка в обігу) і Д (депозити до запитання):
М1=М0+Д.
У розпорядженні центрального банку знаходяться економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг в країні. Серед цих важелів важливе місце належить таким макроекономічним показникам: грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор.
Грошова база — це консолідуючий показник банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Ці гроші не беруть участі у кредитному банківському обороті, не збільшують масу грошей в обігу, а є тільки базою для її збільшення.
Грошова база (гроші центрального банку) характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку.
де
- сума готівки, що перебуває поза банками;
- сума готівки в касах (сейфах) банків;
- сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.
Грошова база (Мh) визначає категорію грошей, яка може безпосередньо контролюватися центральним банком.
Іншими словами, грошова база (Мh) включає гроші готівкою (М0) і банківські резерви (R). Отже:
Мh = М0 + R .
Характерною особливістю банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів. Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який переважно впливає на структуру грошової маси.
Зв'язок між банківськими резервами та грошами в обігу можна визначити за допомогою грошово-кредитного мультиплікатора.
Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створення безготівкових грошей при кредитуванні банками клієнтури на основі вільних резервів, що надійшли до банку ззовні.
Величина (коефіцієнт) грошово-кредитного мультиплікатора визначається за формулою:
m= де m – величина грошово-кредитного мультиплікатора с- відношення суми готівки до депозитів М0/Dr - норма обов'язкового банківського резерву R/D.
Його величина є зворотною величиною до норми обов'язкових резервів: . Це свідчить про те, що із збільшенням резервної норми, величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.
Взаємодія двох величин: грошової бази і грошового мультиплікатора визначає потенційні можливості банківської системи в забезпеченні приросту грошової маси, тобто додаткової пропозиції грошей.
Закон грошового обігу визначає кількість грошей, які необхідні для обігу в певний момент часу:
М =
де, M – кількість грошей, необхідних для обігу; Ц – сума цін товарів, які будуть реалізовані; В – сума цін товарів, плата за які виходе за рамки цього періоду, тобто які продані у кредит; П – сума цін товарів, які продані у минулому періоді, строки сплати за які наступили; ВП – сума платежів, що погашаються взаємозаліком; V – швидкість обігу грошової одиниці.
У спрощеному вигляді це відоме рівняння обміну І. Фішера:
М =
Пропозиція грошей (Мs) прямо пропорційна грошовій базі і залежить від величини грошового мультиплікатора (m). Вона визначається за формулою:
Мs = Мh× , або Ms = Mh×m