1.Визначення поняття “організація”.“Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей”.

2.Загальні характеристики організацій: 4 основні види ресурсів, відкрита система, розподіл праці.

3.Визначення поняття “горизонтальний поділ праці”.“Горизонтальний поділ праці”- розподіл загальної роботи в організації на її складові частини. Результат формування окремих підрозділів орг.

4.Визначення поняття “вертикальний поділ праці”- діяльність з координації роботи підрозділів та окремих виконавців в середині підрозділів.

5.Ознаки діяльності успішної організації ( виживання, тобто можливість існування якомога довше; ефективність, результативність).

6.Визначення менеджменту у широкому розумінні- це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, та втілених в діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.

7.Визначення менеджменту у вузькому розумінні- це процес планування, організації, керування та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.

8.Послідовність виконання функцій управління в циклі менеджменту (планування- організація- керівництво- контроль).

9.Ознаки діяльності менеджера.керує роботою одного або кількох співробітників організації;управляє частиною або всією організацією, в якій він працює; менеджер отримує певні повноваження та приймає в межах цих повноважень рішення, які будуть мати наслідки для інших співробітників організації.

10 Сфера компетенції менеджерів вищого рівня. На вищому рівні формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямків досліджень та розробок тощо.

11. Сфера компетенції менеджерів середнього рівня. Середній рівень менеджменту є відповідальним за розробку та реалізацію оперативних планів та процедур впровадження тих рішень, які були прийняті вищим керівництвом організації.Широка свобода дій щодо реалізації планів. Вони самостійно визначають: скільки необхідно найняти нових робітників; яке нове обладнання придбати; як використовувати засоби масової інформації для реклами тощо.

12. Сфера компетенції менеджерів нижчого рівня координують діяльність операційних виконавців

13. Міжособові ролі керівників ( головний керівник, лідер, пов”язуюча ланка)

14. Інформаційні ролі керівників ( той, хто приймає інформацію; той, хто розподіляє інформацію; представник)

15.Ролі керівників, що пов'язані з прийняттям рішень (підприємець, той, хто усуває порушення, той,хто роподіляє ресурси, той,хто проводить переговори)

16.Рівень управління, що найбільше потребує концептуальних здібностей –вищий.

17.Рівень управління, що найбільше потребує технічних здібностей- нижчий.

18.Рівень управління, що найбільше потребує комунікативних здібностей – середній.

19.Перелік ранніх теорій (підходів) менеджменту ( класичний, поведінковий, кількісний)

20.Перелік класичних теорій менеджменту ( школа наукового управління, адміністративна школа (класична теорія організації)

21.Перелік шкіл управління, що вирізняють в межах поведінкової теорії менеджменту( школа людських відносин, школа організаційної поведінки)

22.Теорії менеджменту, що вперше сформулювали універсальні принципи управління -класична

23.Школи, що концентруються на вивченні сутності та змісту управлінської діяльності.-адміністратив

24.Школи, що концентруються на побудові ефективних організаційних структур управління.-школа наукового управління

25.Здобутки школи наукового управління.-ідеі про спрощення управління реалізуеться за допомогою мат.моделей

26.Здобутки адміністративної школи управління.сфформульовані універсальні принципи управління концепціі ідеальноі бюрократіі

27.Здобутки поведінкових шкіл управління.значення людського фактора в управлінні

28.Послідовність етапів управління за Ф. Тейлором.-аналіз робочоі ситуаціі, аналіз змісту загального завдання,підбір робітників для виконання окремих завдань,продовження управління.

29.Основні принципи наукового управління, що сформульовані Ф. Тейлором. .-аналіз робочоі ситуаціі, аналіз змісту загального завдання,підбір робітників для виконання окремих завдань,продовження управління.

30.Класифікація типів організацій за М. Вебером.органічна та меністична

31.Перелік інтегрованих підходів до управління (процесний, системний, ситуаційний)

32.Сфери зосередження досліджень процесного підходу до управління.-організація та іі функціі

33.Сфери зосередження досліджень системного підходу до управління.-організація та іі зовнішне серед.

34.Сфери зосередження досліджень ситуаційного підходу до управління.-найбільш значущі в управлінні ситуаційні зміни, зокрема у сферах лідерування ,будови орг.структур ,кількісних оцінок

35.Категорії, на які спирається класична теорія прийняття рішень – раціональність.

36.Категорії, на які спирається поведінкова теорія прийняття рішень – «обмежена раціональність”,”досягнення задоволеності”.

37.Характеристики класичної теорії прийняття управлінських рішень. Особа, яка приймає рішення, має чітку мету прийняття рішення; особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо всіх можливих альтернатив і наслідків їх реалізації; особа, яка приймає рішення, має раціональну систему впорядкування переваг за ступенем їх важливості; мета особи, яка приймає рішення, завжди полягає у тому, щоб зробити вибір, який максимізує результат діяльності організації

38.Характеристики поведінкової теорії прийняття управлінських рішень. особа, яка приймає рішення, не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення; особа, яка приймає рішення, не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив; особа, яка приймає рішення, не здатна або не схильна (або і те, і інше) передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

39.Сфери застосування ірраціональної моделі прийняття рішень. а) для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню; б) для вирішення проблем в умовах дефіциту часу; в) коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади, аби нав’язати своє рішення.

40.Послідовність виконання етапів інтуїтивної технології прийняття управлінських рішень( реєстрація змін- селекція рішень, які містять пам”ять суб”єкта управління—прийняття рішень)

41.Послідовність виконання етапів раціональної технології прийняття управлінських рішень ( діагноз проблеми—накопичення інформації з проблеми—розробка альтернативних варіантів—оцінка альтернативних варіантів—прийняття рішень)

42.Зміст етапу діагнозу проблеми в процесі прийняття рішень ( виявлення та опис проблемної ситуації; встановлення мети вирішення проблемної ситуації; ідентифікація критеріїв прийняття рішень)

43.Основні критерії оцінки якості інформації—об”єктивність, лаконічність, актуальність, своєчасність, комунікативність.

44.Зміст категорії"актуальність інформації"–відповідність інформації об”єктивним інформаційним потребам.

45.Зміст категорії "лаконічність інформації"– це стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти).

46.Зміст категорії "комунікативність інформації"- це властивість інформації бути зрозумілою для того, кому вона адресована.

47.Вимоги до виявлення альтернатив, що обмежують їх чисельність – взаємовиключність альтернатив, забезпеченість однакових умов опису альтернатив.

48.Критерії перевірки альтернатив- реалістичність, відповідність ресурсам, прийнятність наслідків реалізації альтернативи.

49.Послідовність застосування критеріїв перевірки альтернатив- реалістичність- відповідність ресурсам-прийнятність наслідків реалізації альтернативи.

50.Методи індивідуального творчого пошуку альтернатив ( аналогії, інверсії ,ідеалізації)

51.Методи колективного творчого пошуку альтернатив (“ мозковий штурм”, конференція ідей, метод колективного блокноту)

52.Методи активізації творчого пошуку альтернатив ( метод контрольних запитань, фокальних об”єктів, морфологічного аналізу)

53.Сутність методу фокальних об'єктів. полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що удосконалюється. Внаслідок цього можливо отримати нові, оригінальні варіанти вирішення проблеми удосконалення даного об’єкта.

54.Сутність методу морфологічного аналізу. грунтується на застосуванні комбінаторики, тобто на системному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, які випливають із закономірностей побудови (морфології) об'єкта, що аналізується. Синтез охоплює як відомі, так і нові, незвичайні варіанти. Шляхом комбінування варіантів можна отри­мати рішення, декілька з яких може мати практичний інтерес.

55.Сутність методу контрольних запитань. полягає у стимулюванні пошуку ідей за допомогою універсальних запитань. На практиці часто використовується перелік універсальних запитань, складений Алексом Осборном:яке нове застосування об’єкту можна запропонувати?які модифікації об’єкту можливі, якщо його обертати, скручувати, змінювати функції, колір, форму тощо?що можна на об’єкті збільшити (зменшити): розміри, міцність, кількість елементів тощо?що можна на об’єкті замінити і т.д.

56.Сутність методу аналогії. передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, яке виникло як результат спостереження за явищами природи тощо.

57.Сутність методу ідеалізації. базується на пошуку альтернативи шляхом ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на нові варіанти дій.

58.Сутність методу колективного блокноту. поєднує індивідуальне незалежне висування ідей з колективною її оцінкою. При цьому кожний учасник групи отримує блокнот, у якому викладена сутність вирішуваної проблеми. Впродовж певного періоду часу (звичайно 2 тижні) кожний учасник групи записує до блокноту власні ідеї щодо вирішення даної проблеми. Потім блокноти збирає керівник групи для узагальнення та систематизації інформації. Реалізація методу завершується творчою дискусією всієї групи та обговоренням систематизованого матеріалу.

59.Кількісні методи обґрунтування управлінських рішень ( аналітичний, статастичний, матиматичного програмування, теоретико- ігрові методи( методи теорії статистичних рішень та методи теорії ігор)).

60.Якісні методи обґрунтування управлінських рішень – експертні ( метод простого ранжування , метод вагових коефіцієнтів).

61.Методи, що застосовуються за неможливості використання розрахункових методів –якісні (експертні)

62.Методи, що застосовуються в умовах однозначної визначеності інформації про ситуацію – кількісні( аналітичні, частково методи математичного програмування)

63.Методи, що застосовуються в умовах імовірної визначеності інформації про ситуацію ( статистичні та частково методи матпрог).

64.Методи, що застосовуються в умовах невизначеності інформації про ситуацію прийняття рішення ( теоретико-ігрові методи)

65.Фактори, що обумовлюють невизначеність ситуації та сферу застосування методів теорії статистичних рішень (методи теорії статистичних рішень використовуються , коли не визначеність ситуації обумовлена об”єктивними обставинами , які або невідомі, або носять випадковий характер)

66.Фактори, що обумовлюють невизначеність ситуації та сферу застосування методів теорії ігор ( теорія ігор використовується у випадках , коли невизначеність ситуації обумовлена свідомими діями розумного супротивника)

67.Теоретико-ігрові методи обґрунтування управлінських рішень ( методи теорії статистичних рішеньта теорія ігор).

68.Експертні методи обґрунтування управлінських рішень (метод простого ранжування , метод вагових коефіцієнтів).

69.Методи обґрунтування задач, які вимагають прийняття послідовних рішень ( “дерево рішень”)

70.Сфери застосування методу "дерева рішень" ( в ситуаціях, коли результати одного рішення впливають на подальші рішення , тобто для прийняття послідовних рішень).

81.Визначення функції планування – це процес визначення цілей діяльності організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення.

82.Етапи процесу планування 1.Встановлення цілей діяльності організації, які визначають очікуваний або бажаний стан організації,2.Розробка стратегії діяльності організації - безпосереднє опрацювання шляхів, якими організація досягатиме очікуваних результатів.

83.Послідовність виконання етапів процесу планування1.Встановлення цілей діяльності організації, які визначають очікуваний або бажаний стан організації,2.Розробка стратегії діяльності організації - безпосереднє опрацювання шляхів, якими організація досягатиме очікуваних результатів.

84.Класифікація планів за ступенем конкретності – завдання та орієнтири.

85.Визначення стратегічного планування.Стратегічні плани – це плани, які визначають головні цілі організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення цих цілей.

86.Визначення оперативного планування. Оперативні плани – це плани, у яких стратегія деталізується у розрахованних на короткий термін рішеннях щодо того:що конкретно треба зробити, хто повинен це зробити, як це має бути зроблено.

87.Вимоги до правильного формулювання цілей: цілі мають бути зорієнтованими у часі; реалістичними, досяжними, такими, що не перевищують можливостей організації; не суперечливими, узгодженими, взаємопов’язаними; сформульованими письмово.

88.Класифікація цілей за рівнем абстракції – глобальна мета, місія орг, задачі орг.

89.Визначення місії організації-- характеризує погляд на причину існування організації з точки зору самої організації.

90.Визначення глобальної мети. Глобальна мета – характеризує погляд на причину існування організації з точки зору суспільства. Глобальна мета – це уявлення про суспільне призначення організації.

91.Сутність методу управління за цілями (МВО) полягає у тому, аби:для кожного співробітника рганізації визничити мету його діяльності;забезпечити взаємозв’язок таких цілей;забезпечити досягнення кожним виконавцем встановленої для нього мети.

92.Етапи процесу управління за цілями (МВО) ( встановлення цілей—планування дій—самоконтроль—періодична звітність)

93.Послідовність виконання етапів процесу управління за цілями (МВО) - ( встановлення цілей—планування дій—самоконтроль—періодична звітність)

94.Визначення стратегії. Стратегія – це генеральна довгострокова програма (або образ) дій та порядок розподілу приорітетів та ресурсів організації для досягнення її цілей.

95.Елементи стратегії : сфера стратегії; розподіл ресурсів; конкурентні переваги; синергія.

96.Визначення синергії Синергія – це ефект цілісності,виникає як результат інтегрованої реалізації всіх попередніх елементів стратегії.

97.Визначення сфери стратегії. це засоби адаптації організації до свого зовнішнього середовища.

98.Рівні стратегій—загальнокорпоративна, стратегія бізнесу та функціональна.

99.Рівень організації, на який спрямована загально-корпоративна стратегія- вищий.

100.Рівень організації, на який спрямована стратегія бізнесу- середній.

101.Рівень організації, на який спрямована функціональна стратегія- нижчий.

102Зміст загально-корпоративної стратегії. . Вона має знайти відповіді на запитання: “Яким бізнесом передбачає займатися організація?”. Загальнокорпоративна стратегія визначає:місію організації,види та ринки її діяльності,бажане зростання та рентабельність

103.Компоненти, які визначає стратегія бізнесу. спрямована на забезпечення конкурентних переваг даної структурної одиниці на певному ринку або у певній галузі.

104Компоненти, які визначає загально-корпоративна стратегія.- “Яким бізнесом передбачає займатися організація?”.

105Компоненти, які визначає функціональна стратегія. - стратегії оптимального використання ресурсів організації в цілому за певними функціями, а не за окремими структурними підрозділами.

106Послідовність виконання етапів процесу формулювання стратегії.-визначення місіі фірми,зовнішній та внутр.аналіз фірми,визн.цілей діяльності,аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегіі.

107.Зміст правильно сформульованої місії організації.- - це її головне призначення, чітко сформульована причина її існування, які і формують основні напрями та орієнтири її діяльності.

108.Галузеві чинники, що оцінюються в рамках зовнішнього аналізу.- сприятливі можливості, тобто чинники, які можуть сприяти досягненню цілей організації; загрози та небезпеки для організації, тобто зовнішні умови, які обмежують можливості організації у просуванні до встановленої мети.

109.Види загально-корпоративних стратегій.- стратегію зростання; стратегію стабільності; реструктивну стратегію; комбіновану стратегію.

110.Варіанти стратегії зростання.-стратегія експансіі,диверсифікація,інтеграцііі

111.Варіанти реструктивної стратегії.-ліквідації, відсікання зайвого, переорієнтації, створення “стратегічних коаліцій

112.Рівні стратегій, що обираються методами пакетного менеджменту.-загальнокорпоративна

113.Рівні стратегій, що обираються методом "життєвого циклу".-.-загальнокорпоративна

114.Приклад на визначення оптимальної стратегії за методом пакетного менеджменту.- реструктивна стратегія для А;стратегія зростання для С;стратегія стабільності для D;стратегія зростання (або реструктивна стратегія) для В.

115.Приклад на визначення найбільш прибуткових груп продукції за методом пакетного м-С,Д.

116.Приклад на визначення найменш прибуткових груп продукції за методом пакетного м.-А