52. Охаректирузуйте конституційні права, свободи і обов’язки громадян України

Правовий статус особистості – це її юридично закріплене становище в державі й суспільстві, він становить важливу складову частину суспільного статусу особистості, характеризує зв’язки особистості з державою та державно організованим суспільством.

Права людини – це її соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид і міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних матеріальних і духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

Права з'являються у людини від моменту народ-ження як невід'ємні умови фізичного і соціального існування та розвитку і водночас як засіб і мета життя;

За змістом права людини – це такі її соціальні можливості, які пов'язані з конкурентно – історичними умовами, економічним і культурним рівнем життя суспільства;

Права людини мають універсальний характер, неподільні, взаємопов'язані та взаємообумовлені, вони є надбанням кожної людини.

Громадянські права – це можливості людей, що характеризують їхнє фізичне та біологічне існування, задоволення матеріальних та духовних потреб.

Політичні права - можливості громадянина брати участь у громадському та державному житті, вносити пропозиції про поліпшення роботи державних органів, безпосередньо брати участь у різних об'єднаннях громадян.

Соціально – економічні права – це можливості людини і громадянина, що характеризують їхню участь у вироблені матеріальних благ та можливість забезпечити належні соціальні умови життя.

Культурні права – це можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу та всього людства.

Екологічні права – це права людини і громадянина на безпечне екологічне середовище.

Обов'язок – суб'єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утримуватися від здійснення певних дій.

Його характерні риси:

• На відміну від суб'єктного права, юридичний обов'язок – це категорія необхідної поведінки людини, його реалізація не повинна обумовлюватися бажанням людини;

• Обов'язок – це завжди певне обмеження прав людини;

• Виконання обов'язку забезпечується спеціальним механізмом, який має держава, а за невиконання обов'язку держава встановлює юридичну відповідальність.

Основні обов’язки:

• Не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині.

• Відшкодувати завдані збитки.

• Сплачувати податки і збори.

• Неухильно додержуватися Конституції та Законів України,не посягати на права і свободи інших людей.

• Захищати вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України.

• Шанувати державні символи України.

• Щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік.

53. Визначте стан та перспективи відносин України з сусідніми державами в сучасний період

Україа-Білорусія Історія містить переконливі приклади взаємопідтримки і взаємодопомоги українців і білорусів у різних сферах суспільного життя, на переломних і визначальних віхах їх національного розвитку. Невипадково одним із перших міждержавних документів ще Радянської України в рамках Союзу РСР був Договір між Українською РСР і Білоруською РСР від 29 грудня 1990 року. Буквально через рік, 27 грудня 1991 року між уже незалежними Україною і Білоруссю були встановлені дипломатичні відносини. 30 червня 1992 року було відкрито Посольство України в Республіці Білорусь, а 12 жовтня 1993 року – Посольство Білорусі в Києві. В 2004 році Консульський пункт українського Посольства, який розміщений у Бресті, було перетворено у Генеральне консульство України.17 серпня 1995 року під час офіційного візиту в Україну Президента Республіки Білорусь Олександра Лукашенка було укладено Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Білоруссю. Великим договором закріплено розбудову сучасних українсько-білоруських міждержавних відносин на взаємній повазі, довірі та згоді, керуючись при цьому принципами поважання державного суверенітету, рівноправності і невтручання у внутрішні справи одна одної, а також іншими загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Україна і Білорусь визнали непорушність існуючих між ними державних кордонів і підтвердили, що не мають ніяких територіальних претензій одна до одної і не висуватимуть таких претензій й у майбутньому. Ґрунтуючись на цих засадах, 12 травня 1997 року в Києві було укладено Договір між Україною та Республікою Білорусь про державний кордон, який є безстроковим.Українсько-польські У новітній історії розвитку відносин незалежної України з Польщею можна виділити чотири періоди:перший – 1992-93 рр. – встановлення контактів, “відкриття” України для польської політичної еліти, підписання перших двосторонніх документів, обопільне вивчення можливостей партнерів;другий – 1993-99 рр. – розвиток міжвідомчих зв’язків та договірно-правової бази, виведення двосторонніх відносин на рівень стратегічного партнерства;третій – 1999–2003 рр. – наповнення реальним змістом українсько-польського стратегічного партнерства, що стає важливою складовою базових цінностей європейської спільноти. Польща, водночас із вирішенням завдань вступу в ЄС та НАТО, сприяє зближенню України з ними, стає “провідником” у здійсненні євроатлантичних та європейських інтеграційних прагнень нашої держави;четвертийперіод  почався із вступом Польщі до ЄС 1 травня 2004 р., коли одним з головних пріоритетів зовнішньої політики Польщі став розвиток Східного виміру ЄС, насамперед - прагнення наповнити реальним змістом формулу стратегічного партнерства з Україною. Сьогодні у відносинах з РП напрацьовуються модель відносин України з розширеним ЄС, і у цьому контексті значення українсько-польського співробітництва набиратиме ще більшої ваги для всього континенту, адже Україна, як надійний та ефективний партнер разом з Польщею формують стрижень стабільності і безпеки  в регіоні ЦСЄ.створення і розбудови ефективного українсько-польського тандему спочатку в сфері колективної безпеки, а, згодом, і в усіх інших галузях двосторонньої взаємодії, завдяки чому в регіоні Центрально-Східної Європи утворилося потужне ядро інтеграційних процесів. З часу розпаду Радянського Союзу відносини між двома країнами часто були складними і наразі перебувають у станi покращення.УкраїнаРосіяВідносини двох держав за президентства Леоніда Кучми були найбільш сприятливими і певною мірою добросусідськими. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися із деяких важливих питань двосторонніх відносин: зокрема був розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала існуючі кордони України.Найгострішим із суперечливих питань останнього часу стало протистояння в районі півострова Тузла (Крим). Також від часу демократичних виборів Україна занепокоєна висловлюваннями і діями деяких російських політиків з питань Криму, російської мови в Україні,визнання Голодомору.Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004 р.Офіційна Москва не тільки втручалася в президентські перегони восени 2004 р.^[3], але й розцінила перемогу демократичних сил, як виклик її впливу на терени України. Це знайшло своє продовження у відвертій пропагандистській війні особливо під час газової кризи 2005 р. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України і визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні. Основним невдоволенням української сторони залишається дуже часте втручання Росії у внутрішні справи України.