51. Сучасні політико-ідеологічні доктрини.

ЛІБЕРАЛІЗМ –політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави.

НЕОЛІБЕРАЛІЗМ - різновид традиційного, пов'язаний з посиленням ролі держави у вирішенні економічних та соц. проблем із збереженням принципу демократії, приватного підприємництва.

КОНСЕРВАТИЗМ – ідеологічна та політична течія, що об’єднує прихильників збереження і підтримання усталених форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

НЕОКОНСЕРВАТИЗМ – політична ідеологія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства через політику монетаризму, економічного реалізму та через посилення елітаризму в управлінні державою.

СОЦІАЛІЗМ – вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.

СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЯ – різновид ідеології і практики соціалізму, що розглядає можливість переходу до соціалізму не революційним шляхом, а через формування існуючого ладу зі збереженням приватної власності, досягненням вищого р-ня соц. рівності

ФАШИЗМ – ідейно політична течія, що сформувалась на основі синтезу сутності сутності нації як вічної і найвищої реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості.

НЕОФАШИЗМ - різноманітні варіанти модифікації відтворення елементів ідеології і політичної практики фашизму, соціальну базу яких, в основному, становлять маргінальні верстви населення.

52. Соціально-етнічні спільності та етапи формування нації.

Народ — біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв´язками.

На відміну від народу, нація не є витвором природи, а народжується історично. Звісна річ, складно встановити, коли народ історично стає нацією. Процес переростання народу в націю — це повільна кристалізація національної свідомості, збереження свого етносу перед нищівними силами ззовні. Отже, нація формується з етносу.

Етнос — стійка сукупність людей, яка належить до певного народу, проживає на території чи в складі іншого народу і зберігає свою культуру, побут, мовні та психологічні особливості. Етнос формується здебільшого на основі єдності території та економічного життя, але в процесі історичного розвитку багато які етноси втрачають спільність території.

Нація (від лат.— народ) — стала соціально-етнічна спільність людей, що склалася історично на фундаменті спільних антропологічних особливостей та єдиної етнічної долі, спільності мови, рис психічного складу та особливостей культури, найчастіше пов'язаних спільністю території та економічного життя.

53. Етнонаціональні відносини та етнонаціональна політика.

Роль націй та етнонаціональних відно­син у політичному житті, розв'язанні політичних проблем детермінована змістом і спрямуванням національної політи­ки, остання, в свою чергу, залежить від: типу і характеру політичної влади; форми політичного панування; ставлення до національних проблем та міжнаціональ­них стосунків, політичних режимів, їх лідерів; соціальних основ суспільного ладу; рівня розвитку демократичних засад в країні; оцінки визначення пануючих фактичних постулатів щодо сутності нації як спільності людей; Етнонаціональні - це відно­сини між суб'єктами етнонаціонального розвитку - нація­ми, народностями, національними групами та їхніми дер­жавними утвореннями. У системі національних відносин політичні аспекти є ключовими, визначальними. Національна політика - це цілеспрямована діяльність з регулювання відносин між етносами, націями і етнонаціональними групами (народами), що виявляються у свідомому впливі державних і суспільних організацій на розви­ток, міжнаціональних та міжетнічних взаємин з метою їх нормалізації, стабілізації та гармонізації. Об'єктами національної політики є нації, народності й інші етнічні спільноти, а також відносини, що складаються між ними. Суб'єктами національної політики виступають держава (ЇЇ органи), політичні партії, громадські організації тощо. Національна політика тісно пов'язана з економічною, соціальною, демографічною, культурною та іншими видами політики. Соціальні, економічні, культурні, демографічні аспекти національної політики перетворюють її у складову частину цих видів політики. В той же час національна полі­тика як система є концентрованим виразом соціальної, еко­номічної, демографічної, культурної політики.