2.1 Суть, склад і структура основних фондів (оф) підприємства

Засоби виробництва, які перебувають в розпорядженні підприємства і виражені у вартісній формі, складають його виробничі фонди. Виробничі фонди поділяються на основні і оборотні. Головною особливістю ОФ підприємства є специфічний характер перенесення своєї вартості на продукт. ОФ переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. Другою особливістю ОФ є те, що вони використовуються у виробництві в незмінній натуральній формі.

ОФ – це засоби праці, які приймають участь у виробничому процесі на протязі багатьох періодів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

ОФ підприємства поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди. Основні виробничі фонди (ОВФ) – це ті, які приймають безпосередню участь у виробничому процесі ( будівлі, споруди, обладнання та ін..). Вони поділяються на активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, завдяки чому забезпечується належний обсяг і якість продукції – машини, обладнання,) і пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва – будівлі, споруди). Проте віднесення об’єктів до активної чи пасивної частини залежить від специфіки галузі. Так, для машинобудування машини і обладнання – активна частина. У нафтодобувній промисловості активною частиною є споруди (наприклад, свердловини).

Основні невиробничі фонди – це фонди, які знаходяться на балансі підприємства і призначені для обслуговування працівників (житлові будинки, заклади культури та охорони здоров’я, комунальні підприємства та ін..).

Залежно від функцій, які виконують засоби праці у ви­робничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням і поділяються на такі групи:

1 Будівлі

2 Споруди

3 Передавальні пристрої

4 Машини і обладнання поділяються на:

• силові машини і обладнання (котли, дизелі);

• робочі машини і обладнання (верстати, преси, агрегати);

• вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабо­раторне обладнання;

• обчислювальна техніка.

5 Транспортні засоби

6 Інструмент

7 Виробничий інвентар – інвентарна тара, контейнери, загорожі машин, стелажі, робочі столи.

8 Господарський інвентар – канцтовари, меблі, предмети протипожежного призначення, засоби забезпечення санітарного стану тощо.

2.2 Методи оцінки основних фондів. Розрахунок середньорічної вартості основних фондів та коефіцієнтів, які характеризують рух і стан основних фондів

Облік і оцінка необоротних активів здійснюється в натуральній і вар­тісній грошовій формі.

Вартісна оцінка необоротних засобів здійснюється за первісною вартістю або переоціненою вартістю.

Первісна вартість — це фактична сума коштів, витрачених на придбан­ня або створення необоротних активів.

Первісна балансова вартість об'єкта основних фондів (Вп) може бути в загальному вигляді представлена формулою:

Вп=Ц+3+С+М, грн., (2.1)

де: Ц — ціна обладнання, грн.;

З – збори, мита, непрямі податки, грн.,

С – витрати на страхування ризиків, грн.;

М – витрати на установку, монтаж і доведення до необ­хідного стану основних фондів, грн.

Первісною вартістю необоротних активів, які віднесені до статутно­го капіталу підприємства, є погоджена засновниками (учасниками) під­приємства їх справедлива вартість.

Балансова вартість – це вартість, за якою ОФ обліковуються на балансі підприємства. Балансова вартість групи ОФ на початок розрахункового року визначається таким чином: балансова вартість групи ОФ на початок року, що передував звітному + витрати на придбання нових ОФ + вартість здійснення капітального ремонту ОФ + витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування – вартість виведених з експлуатації ОФ протягом року, що передував звітному – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Відновна вартість – це вартість відтворення ОФ за сучасних умов виробництва. Як правило, вона визначається під час переоцінки ОФ, яка проводиться за рішенням уряду. Відновна вартість встановлюється на основі діючих на момент переоцінки цін на нові засоби праці, аналогічні раніше створеним, а в разі відсутності останніх – множенням первісної вартості на індекс зміни цін на продукцію даного виду за період, що минув з моменту їх створення.

Вв = Вп/(1+ΔПп/100)^t , грн. (2.2)

де: Вп – початкова вартість основних фондів

ΔПп – середньорічний відсоток приросту продуктивності праці в країні за час використання основних фондів

t – кількість років експлуатації основних фондів до моменту визначення відновної вартості

Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від продажу (ліквідації) об’єкта після закінчення терміну його експлуатації за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією).

Залишкова вартість ОФ визначається як різниця між первісною або відновною вартістю ОФ та сумою їх спрацювання за весь період експлуатації:

Вз = Вп – t х А, грн., (2.3)

Вз = Вв – t х А, грн., (2.4)

де Вп, Вв – початкова і відновна вартість основних фондів, грн.,

А – сума амортизаційних відрахувань (сума зношування)

Розрізняють галузеву, вікову і технологічну структуру ОФ. Галузева структура характеризується співвідношенням питомої ваги ОФ різних галузей до загальної вартості ОФ в промисловості. Вікова структура – це співвідношення різних вікових груп ОФ в їх загальній вартості. Технологічна структура показує співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів.

Технічний стан ОВФ підприємств характеризується коефіцієнтами зносу, придатності, оновлення і вибуття.

Коефіцієнт зносу (К_зн) - показує, яка частина вартості ОФ вже перенесена на вартість готової продукції, а також ступінь зношеності ОФ, що є на підприємстві:

К_зн= В_зн / Ф_о.к.р., (2.5)

де В_зн – сума зносу ОФ, грн.,

Ф_о.к.р. - первісна вартість ОФ на кінець звітного року, грн.

Коефіцієнт придатності (К_пр) - визначається відношенням залишкової чи недоамортизованої вартості ОФ Ф_о.зал до їх первісної вартості Ф_о:

, (2.6)

Коефіцієнт оновлення (К_он) - характеризує інтенсивність введення в експлуатацію нових виробничих потужностей і визначається за формулою:

К_он = Ф_в.в / Ф_о.к.р, (2.7)

де Ф_в.в – вартість ОФ, що вводяться, грн.

Коефіцієнт вибуття (К_виб) - характеризує інтенсивність вибуття ОФ і визначається за формулою:

К_виб = Ф_о.виб / Ф_{о.п.р. ,} (2.8)

де Ф_о.виб – вартість ОФ, що вибули, грн.,

Ф_о.п.р – первісна вартість діючих ОФ на початок року, грн.