- •3.Причини проголошення та значення для України IV універсалу уцр. Берестейський мир.
- •4.Остані дні влади уцр березень-квітень 1918р. Гетьманський переворот його причини та наслідки. 5.Внутрішня та заовнішня політика гетьманського уряду Скоропадського квітень-грудень 1918р.
- •6.Відставка уряду Скоропадського, прихід до влади дирикторії
- •10. Встановлення Радянської влади в Укр. Проголошення урср. Входження Укр до срср.
- •11. Причини та хід ряд-польської війни 1920р. Участь у війні укр
- •12. Причини введення та наслыдки воэнного комунызму на Новій економічній політці для Укр. Сутність політики Українізації. Воєнний комунізм і неп
- •13. Командно адміністративна система в Укр та темнова економіка. Причини сталінських репресій та її наслідки.
- •14. Суть політики індустріалізації та колонізації. Причини та наслідки голодомору 1932-1933.
- •15. Ідеї нац. Комунізму в Укр.
- •16. Розвиток культури в Укр між двома світовими війнами. Ростріляне відрядження.
- •19. Початок 2 світової і рад. Окупація Зах Укр. Сталінські репресії проти Зах Укр.
- •20. Становища Зах Укр земель під Німеччиною на передодні Рад-Нім війни. Утворення та діяльність уцк
- •21. Напад Нім на срср і становище Укр в 1941. Бородьба оун за створення Укр держ в 1941
- •22. Новий порядок створений Нім в Укр під час 2 світової.
- •23.Рух опору на ЗахУкр землях під час 2 світової. Утворення упа 24. Радянсько-партизанський рух в Укр в 1941-1944рр.
- •25. Колаборацизм в Укр. Бойовий шлях дивізії Галичина
- •26. Бойові дії на рад-н фронті 1941-1944рр. Повернення рад влади в Укр.
- •27. Зміна територіального та етнічного складу Укр кінець 40-х початок 50-х рр. Репресії та департації населення.
- •28. Відбудова промисловості та сільського господарства в укр після 2 світової.
- •29. Рух опору на Зах Укр землях в 1944-1952рр. Знищення упа
- •30. Становище та діяльність угкц в 40-х. Львівський собор
- •31. Смерть Сталіна і становище укр. Бородьба за владу в срср. Прихід Зрущова.
- •32. Політ. Відлига за часи хрущова. Хрущовський реформи в промисловості та сільгоспі.
- •33. Активізація діяльності інтелегенції під час відлиги. Рух 60-тників
- •34. Прихід до влади Брєжніва становище Укр. Політ курси Шелеста і Щербицького
- •35. Русифікаторська політика в Укр хх ст.
- •35. Дисидентський та право захисний руху 70-80 рр.
- •36. Смерть Брєжніва і прихід до влади Горбачова. Суть горбачовської перебудови.
- •37. Причини Чернобильської катастрофи та її наслідки для Укр.
- •38. Активізація демократичного руху в 1985-1990 рр. Відродження багатопартійності.
- •39.Події 19 серпня в Москві. Акт проголошення самостійності Укр. Розвал срср та утворення снд.
13. Командно адміністративна система в Укр та темнова економіка. Причини сталінських репресій та її наслідки.
Альтернативою чистого ринку є командна економіка. Цю систему характеризують суспільна власність практично на всі матеріальні ресурси і колективне прийняття економічних рішень, що здійснюється за допомогою централізованого планування. Усі вагомі рішення щодо обсягу ресурсів, їхнього використання, структури і розподілу продукції, організації виробництва приймаються центральним плановим органом. Підприємства — власність держави і здійснюють виробництво на основі державних директив. Співвідношення між капітальними благами і споживчими благами (засобами виробництва і предметами споживання) встановлюється централізовано. Таким самим способом здійснюється і розподіл засобів виробництва та предметів споживання.
14. Суть політики індустріалізації та колонізації. Причини та наслідки голодомору 1932-1933.
1932-1933 рр. український народ, особливо селянство, відчули на собі, мабуть, один з найтрагічніших результатів колективізації - голодомор. Його витоки, як уже зазначалося, слід шукати в аграрній політиці радянської влади. Плани хлібозаготівель, зокрема, ніколи не були економічно обгрунтованими, вони по суті означали продовольчу диктатуру. В українських хліборобів вилучали майже дві третини валового збору зерна, переважну більшість тваринницької продукції. Крім того, колгоспи власними силами утримували машинно-тракторні станції, і продукції для достатньої оплати праці хліборобів у них уже не залишалося.
У 1931 р. майже третина урожаю була втрачена під час жнив. Плани хлібозаготівель, однак, залишилися без змін. У 1932 р. площа посівів в Україні зменшилась на одну п'яту. План же хлібозаготівель був піднятий на 44%. В 1932 р. була прийнята постанова «Про охорону соціалістичної власності», згідно з якою за «присвоєння» навіть жмені зерна з колгоспного поля селяни каралися розстрілом або концтабором. У засіки держави тоді забирали навіть насіннєвий фонд, не видаючи колгоспникам ані зернини.
В республіці почався голод. У березні 1933 р. ним було охоплено 103 з 400 районів. Однак навіть за цих умов значна кількість зерна йшла на експорт. Центральна влада спромоглася виділити Україні лише 3 млн. пудів хліба. Яка його частина потрапила голодуючим, і сьогодні залишається невідомим. Відоме інше: втрати України становили 5-7 млн. люду. Цей голодомор був безсумнівно штучним і класифікується як радянсько-більшовицький геноцид проти українського народу.
15. Ідеї нац. Комунізму в Укр.
Завдяки наявності різновидів комунізму, що розвинулися у таких країнах, як Китай та Югославія, сьогодні вже утвердилася думка про те, що кожний народ може йти до комунізму власним шляхом. Як ми переконалися, саме українські, а також грузинські та тюркські більшовики допомагали встановленню радянської влади у 1917—1920 рр. й першими зробили кроки в цьому напрямі, започаткувавши явище національного комунізму. Прибічники цього напряму були відданими комуністами, які щиро вірили в те, що марксизм-ленінізм пропонує найправильніший шлях порятунку длті людства. Разом із тим вони вважали, що для досягнення оптимальних результатів комунізм має пристосовуватися до специфічних національних умов. Це означало, що російський шлях не був єдиним і що підходи, обрані іншими народами, мають рівне право на існування. Інакше кажучи, слід було залучити до будівництва комунізму національно-визвольні сили, надавши йому певне «національне обличчя».
Оскільки на Східній Україні існував тривалий зв'язок між українським національним рухом і соціалізмом, ідеї національного комунізму легко оволоділи багатьма українцями у більшовицькому таборі. Ще у 1918 р. два комуністи — Василь Шахрай (перший комісар закордонних справ в українському радянському уряді) та його колега Сергій Мазлах (старий більшовик, єврей за походженням) — піддали парїію нещадній критиці за лицемірну політику в національному питанні й зокрема стосовно українців. Явно натякаючи на російський націоналізм, що пройняв усю партію, у своїх памфлетах «Революція на Україні» та «Про теперішнє становище на Україні» вони підкреслювали, що «доки лишатиметься нерозв'язаним національне питання, доки один народ правитиме, змушуючи інший народ коритися, ми не матимемо соціалізму».
Через рік національний комунізм знову виринув у КП(б)У у формі так званої федералістської опозиції на чолі з Юрієм Лапчинським. Це угруповання закликало до повної незалежності радянської української держави, яка б мала повну владу, включаючи військову й господарську, а також цезалежний центр партії, ніяк не підлеглий Російській Комуністичній партії. Коли Москва відмовилася розглянути ці вимоги, Лапчинський з товаришами вийшли з партії, що викликало гучний скандал.
З набиранням обертів політики українізації на перший план на Україні знову вийшли тенденції національного комунізму, що, звичайно, пов'язувалися з іменами його основних ідеологів.