55.Закономірності та особливості розвитку перехідних економік.

За специфікою розвитку всі країни, які нині перебувають у процесі соціально-економічних та політичних перетворень, можна розподілити на три групи. У першій групі країн — розвинених — відбуваються глобальні зрушення системного характеру: вони переходять від індустріальної до постіндустріальної (інформаційної") цивілізації, у другій (країни, що розвиваються) — перетворення з аграрних на індустріально-аграрні країни, у третій (зокрема, в Україні) — радикальні перетворення економічної системи та системи господарювання.

Зазначені процеси на початку XXI ст. хоча і є не однорідними за змістом, проте однотипними за своїм характером. Вони віддзеркалюють перехідний стан суспільства, для якого характерна докорінна перебудова всієї системи соціально-економічних відносин, а не тільки реформування економічної політики, законодавчої бази чи методів господарювання.

Перехідна економіка — це закономірне явище розвитку економічних систем.

Економічні системи, як і будь-яке інше об'єктивне явище суспільного життя, проходять етапи становлення, досягнення зрілості, старіння і відмирання (замінюються новою системою).

Згідно з цивілізаційним підходом існування періодів перехідної економіки зумовлене становленням нового технологічного способу виробництва, подальшим поглибленням суспільного розподілу праці, що спричинює глибокі зрушення у рівні і структурі виробництва, у характері суспільного розвитку.

Отже, перехідна економіка є специфічним етапом у процесі еволюційного розвитку економіки, коли стара суспільно-економічна система замінюється новою.

56.Світове господарство. Міжнародний поділ праці і спеціалізація.

Під світовим господарством розуміють сукупність націо­нальних господарств, об'єднаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими і науково-технічними зв'язками. Тобто це не арифметична сума національних економік, а їхні взаємозв'язок, взаємопереплетіння, економічні зв'язки між національними економіками окремих країн.

Основними факторами, шо об'єкти візують процес утворен­ня єдиного господарства в масштабі світу є:

1.Розгортання науково-технічної революції, що вимагає об'єднання зусиль різних країн для використання сучасних досягнень науки й техніки.

2. Прагнення народів до мирного співіснування в умовах загрози ядерної війни.

3. Необхідність об'єднувати зусилля для вирішення глобаль­них проблем сучасності.

Формування світового господарства — процес тривалий і без­перервний. Він розпочався відносно давно, триває нині і буде продовжуватись в неосяжній перспективі.

Серед складових структури світового господарства виді­ляють такі:

— світовий ринок товарів І послуг;

— світовий ринок капіталів;

— світовий ринок робочої сили;

— міжнародна валютна система;

— міжнародна кредитно-фінансова система.

Окрім того, світове господарство інтенсивно розвивається у сферах інформації, науково-дослідних і конструкторських робіт, культури. До суб'єктів світового господарства відносять:

— держави з їх національними економіками;

— транснаціональні корпорації (ТНК);

— міжнародні організації й інститути;

— інтеграційні об'єднання з їх структурами.

Таким чином, світове господарство — це система національ­них економік країн світу, об'єднаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими і науково-технічними зв'язками.