1.Основні принципи формування економічних районів.

Економічний район – це форма територіальної організації народного господарства, що утворюється на основі суспільного територіального поділу праці, виникнення і формування районних територіальних виробничих комплексів.У науковій літературі обґрунтовується і використовується ряд критеріїв і принципів економічного районування.

До основних з них належать такі:

•загальний (інтегральний, міжгалузевий) економічний район має бути великою економічно цілісною територією, на якій є знач­ні природні ресурси, необхідні для визначення його господарсь­кої спеціалізації і забезпечення сучасного й перспективного роз­витку;

•розміри територій великих економічних районів повинні від­повідати вимогам скорочення перевезення масових вантажів у межах району до економічно доцільних відстаней, наближатися до їх одномасштабності, а величини економічних потенціалів ра­йонів повинні бути близькими між собою¹;

•економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність, яка утворюється розвиненими внутрішніми виробничими зв'язками, і мати спеціалізацію госпо­дарства у масштабі країни;

•на території інтегрального економічного району повинен бу­ти сформований досить потужний господарський комплекс, ос­нову якого становлять територіальні виробничі комплекси з та­кою галузевою структурою:

— профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабах країни), які включають до свого складу кілька галузей промисло­вості і сільського господарства;

— галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і забезпечують комбіновану переробку сировини, а також галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації району (добування і збагачення сировини, виробництво напівфабрикатів, обладнання, ремонт обладнання, виробництво будівельних мате­ріалів тощо);

- галузі, які забезпечують потреби населення району промис­ловими і продовольчими товарами, необхідними матеріалами;

• при виокремленні економічного району повинно враховува­тися економіко-географічне положення території і його вплив на спеціалізацію та особливості розміщення продуктивних сил;

• при виокремленні економічного району слід дотримуватися принципу економічного тяжіння, тобто необхідності включення в його межі основної територіальної частини або і всієї зони, фор­муючого впливу його головного регіонального центру;

•до складу великих економічних районів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, автоном­них республік без порушення їх меж.

2.Лісопромисловий комплекс

Лісовий комплекс України формується в умовах малого заліснення і недостатніх запасів лісової си­ровини. Основні запаси лісу зосереджені в Карпа­тах, Поліссі, в горах Криму. Обмеженість лісових ре­сурсів У. помітно впливає на розміри та внутрішньогалузеву структуру деревообробної підгалузі, що по­сідає провідне місце в межах лісово, деревооброб­ної та целюлозно-паперової індустрії. Повільні темпи зростання лісопокритих площ зумовлені не­достатніми капіталовкладеннями в лісове гос-во, радіоактивним забрудненням значної площі лісів. Проте ні площі, ні запаси лісу не відповідають при­родним потенційним можливостям теритрії і різно­манітним потребам гос-ва й населення в деревині та інших лісових насадженнях і продуктах.В основу сучасного розміщення лісо­промислового комлексу покладено такі принципи:

• наближення підприємств до ресурсів деревної сировини і районів споживання продукції;

• наближення до енергетичних ресурсів і водних джерел, вра­ховуючи велику енерго- і водомісткість ряду виробництв;

• спеціалізацію і комплексний розвиток окремих районів, не­обхідність прискореного їх розвитку;

• наявність трудових ресурсів.

Складвими частинами л/к є лісогосподарський, деревообробний, целлюлозно-паперовий, лісовохі­мічний підкомплекси.

Лісогосподарський підкомплекс складається з 2 підгалузей: лісового гос-ва і лісозоготівельної пром-ті. Ліс в У. в основному заготовляється в Ів-Франк, Закарпатській, Волинській, Житомирській, Київській і Чернігівській областях.

Підпр-ва деревообробного підкомплексу розмі­щені в районах лісозаготівлі, в районах споживання. Однією з найважливіших галузей є лісопильа, 80% під-в цієї галузі розміщені в Карпатському економіч­ному регіоні.

Найбільшими центрами лісопиляння є Брошнів, Рожнятів, Вигода, Надвірна.

Фанерна прм-ть зосере­джена у Львові, Києві, Чернівцях, Оржеві, Костополі.

Меблева пром-ть розташована у Києві, Харкові, Львові, Ужгроді, Мукачеві, Одесі, Луганську, Доне­цьку, Дніпропетровську.

Целюлозно-паперова пром-ть розвинена зосереджена на Жидачівському кар­тонно-паперовому комбінаті, Рахівський картонній фабриці в Понінці, Малині. Лісохімічний підкомплекс розташований у Сваляві,Коростені, Києві та ін.