підрозділ НКВС, який керував системою виправничо-трудових (офіційна назва у 1920-х роках —

концентраційних) таборів.

ГУЛАГ (рос. Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения) — у СРСР у 1934—1956 роках підрозділ НКВС, який керував системою виправничо-трудових (офіційна назва у 1920-х роках — концентраційних) таборів.

41. Між якими державами були розділені західноукраїнські землі в 20-х -30-х pp. XX ст.

Чехословаччина, Румунія, Польща.

45. Коли було утворено упа?

Весна 1943р. очолив Роман Шухевич(Тарас Чупринка)

46. Укажіть особливості сільського господарства України в період «відлиги».

Ліквідація натуральної оплати, отримання паспортів, зниження цін на сільськогосподарські ашини, пальне, підвищення зарплати колгоспникам.

50.Що означає термін «колабораціонізм»?

співпрацю українців із нацистською окупаційною владою

. Колабораціонізм (від фр. collaboration— «співробітництво») — термін сучасного політичного лексикону з такими значеннями:

• у широкому сенсі — співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників. У роки Другої світової війни колабораціонізм був явищем розповсюдженим — і мав місце практично в кожній окупованій країні.

• у вузькому змісті — співробітництво французів із німецькою владою у період окупації Франції у ході Другої світової війни; проте загальновідома не лише добровільна співпраця французів, — але і данців, норвежців, татар, білорусів, українців, росіян та інших народів — із німцями за умов окупації останніми їхніх країн.

• іноді розрізняють колабораціонізм і кооперування (вимушений колабораціонізм).

Колабораціонізм — це традиційно царина таких істориків, як-от: В. Броккдорфф, І. С. Кісельгоф, А. Даллін, М. І. Семіряга; проте останнім часом інтерес до теми виявляють і політичні психологи. Дослідження колабораціонізму донедавна не практикувалося в Україні, адже тема колабораціонізму довгий час відносилася до заборонених сюжетів радянської історіографії.

51.За якою угодою до Польщі відійшли Холмщина, Підпяшшя, Посяння, Лемківщина, Західна Волинь, частина Полісся по р. Збруч і Горинь, Галичина?

9. вересня 1944р. Люблінська угода

53.Які події свідчать про позитивні зрушення в економіці України середини 60-х - середини 80-х років?

За часів відлиги Хрущова. Зростання виробництва промислової продукції, підвищення рівня тех., оснащеності промисл. підприємств, буд.нових тепло- та електростанцій, розвиток вугільної промисловості, розширення мережі газових промислів, зміцнення металургійної бази, прискорена хімізація країни, поява нових промисловий центрів, зростання машинобуд. Та метало обрабки.

55.Укажіть причини приходу до влади п. Скоропадського.

29 квітня 1918року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні. Загальні верстви населення не підтримували Центральну Раду та її Раду Міністрів, тому переворот пройшов майже без пострілів та крові, лише в сутичці із січовими стрільцями загинуло троє вірних гетьманові офіцерів. Головною причиною успішності перевороту був параліч Центральної Ради.

До весни 1918 р. широким верствам населення України вже набридли революція й хаос. Закономірно, що ці настрої переважали серед маєтних класів, заможних селян, дрібних підприємців та бізнесменів, фабрикантів, великих землевласників, вищих прошарків чиновництва, що складали 20% усього населення України. Австрійці та німці на Україні також всіляко прагнули відновити порядок і прискорити вивезення продуктів. Тому між 24 і 26 квітня представники цих груп таємно домовилися замінити Центральну Раду консервативним українським урядом на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським (титул «гетьман» мав викликати асоціації з квазимо- нархічними традиціями, пов'язаними з козацькими гетьманами).

58.Курс на колективізацію було взято: 1927р. -15 зїздВКП(б)

59.В 1929 р. Оун очолив: є.Коновалець

60.Поясніть термін «продрозверстка».

Продрозкладка (рос. продразвёрстка) — система примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів в 1918-21 роках, введена рішеннями Раднаркому у Радянській Росії і поширена на територію Української Народної Республіки військовою силою. Ця система зобов'язувала селян здавати державі за твердими цінами надлишки (понад встановлені норми на особисті і господарські потреби) хліба та інших продуктів. Проводилася органами Наркомпроду, продзагонами, за участі частин Червоної армії, спільно з комбідами і місцевими Радами. Більшовицька влада встановлювала завдання губерніям, яке потім розверстувалось за повітами, волостями, селами та селянськими дворами.

Продрозверстка була вираженням продовольчої диктатури большовиків. 12 квітня 1919 р. РаднаркомУСРР видав наказ «Про розверстку надлишків врожаю 1918 і попередніх років». Хлібна розверстка накладалася на селянські господарства площею землі понад 5 десятин, причому на господарства площею понад 10 десятин розверстка була за підвищеними нормами. Головний тягар продрозверстки був покладений на заможних селян, які і раніше доводили незадоволеність політикою більшовиків.

Спочатку продрозверстки поширювалася на хліб і фуражне зерно. У заготівельну кампанію (1919—1920 рр.) вони охопила також картоплю, м'ясо, а до кінця 1920 р. — майже всі сільськогосподарські продукти. У 1918—1919 рр. Насправді, розверстувався не лише хліб, м'ясо, картопля та інші продовольчі товари, а буквально всі види сировини тваринного і рослинного походження: пенька, щетина, кінське волосся, коров'яче волосся, копита, роги, тощо.

61.Який український регіон напередодні Першої світової війни входив до складу Австро-Угорської імперії?

Волинь і поділля.

63.Яка спільна риса властива голодним рокам в Україні: 1921-1923(неврожай), 1932-1933(голодомор), 1946- 1947(посуха)?колективізація-утворення, колективних, селянських

організацій(колгоспів), посуха, підвищення хлібозаготівельних норм.

Отже, головною причиною всіх трьох українських голодоморів було підведення під тоталітарний режим адекватної йому директивно-планової економіки. В ході запровадження колгоспного ладу виник ще один, додатковий фактор поглиблення голоду — державний терор, націлений проти українських селян і кубанських козаків.

65.В якому році на західноукраїнських землях у складі Польщі було заборонено використання української мови в офіційних установах?

1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.

66.Визначте переважаючий національний склад батальйону «Нахтігаль». У легіоні були переважно українці.

68.Що означає термін «бліц-кріг»? теорія ведення швидкоплинної війни

. Бліцкриг (нім. Blitzkrieg — блискавична війна) — створена на початку XX століття теорія ведення швидкоплинної війни, відповідно до якої перемога досягається в строки, що обчислюються днями або місяцями, перш ніж противник зуміє відмобілізувати і розгорнути свої основні військові сили. Бліцкриг заснований на тісній взаємодії піхотних і танкових з'єднань за підтримки авіації. Стратегія бліцкригу подібна до прийнятої в СРСР напередодні Великої Вітчизняної війни теорії глибокої наступальної операції[1] (С. М. Аммосов, В. К. Тріандафіллов, К. Б. Калиновський та інші). За стратегією бліцкригу танкові підрозділи за підтримки піхоти прориваються в тил супротивника, обходячи і оточуючи сильно укріплені позиції. Оточені з'єднання противника, які відчувають труднощі з постачанням боєприпасів, технікою та продуктами харчування, легко розбиваються наступаючими або здаються в полон.

69.«Продподаток» був характерний для: неп

70.Визначте сутність поняття «тоталітаризм».

Тоталітаризм (лат. totalitos — цілісний від італ. totalitд і прикм. італ. totalitario — той, що охоплює усе в цілому). • Форма державно-політичного режиму держави, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка (господарство), релігія, виховання, сім'я тощо.

Дослідники тоталітаризму Г. Арендт та 3. Бжезинський підкреслювали структурну подібність фашистських і комуністичних держав. Уперше з метою пропаганди цей термін 1925 року застосував Беніто Муссоліні, в час, коли в Італії почала формуватись однопартійна фашистська система. Слід зазначити, що в Італії, як і в Німеччині тих часів вислів "тоталітарна держава" застосовувався у позитивному значенні. За межами цих режимів термін мав в основному негативний зміст. Тоталітаризм (totalitas, лат. - повнота) - державний лад, що здійснює абсолютний контроль над всіма сферами суспільного життя. Прояви тоталітаризму стали явищем суспільного життя давно і тільки в XX ст. склався в певну політичну систему.

71.Коли просування військ Німеччини та її союзників сягнуло лінії Дніпра?

Вересень —листопад — битва за Дніпро. Вигнання німецьких військ із Києва (б листопада).1943р.

75.Які події передували ухваленню Центральною Радою Першого Універсалу? Відмова Росії визнати автономію Укр., визнання ЦР гол.органом влади Укр.

78.Що означав термін «лікнеп»?

Лікнеп - ліквідація не писемності, один із заходів культурної революції.

79.Визначте, які села України були визволені від німецько-фашистських загарбників у грудні 1942 року? Півнівка, Морозівка 18 грудня.

80.Поясність термін: «радянізація».

Радянізація - насильницьке насаджування у Західній Україні норм економічного, суспільно-політичного, культурного життя, характерний для тоталітарного Радянського Союзу.

81.Яка подія тісно пов'язана із переходом Червоною армією радянсько-польського кордону? Радянсько-польська війна

84.Найбільша танкова битва початкового періоду війни відбулась в районіміста: С.Птича Луцьк-Броди-Рівне

85.У листопаді 1918 року відбувся:

Початок формування УГА(укр.галицької армії, командуючий Омелянович-Павленко) Утворення Української академії наук,Політична криза

88.10 червня 1917 року було:

10 червня (23 - за новим стилем) 1917 — проголосив автономію України «однині самі будемо творити наше життя». Це була відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з І Універсалом, «не одділяючись від всієї Росії... народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. Автором І Універсалу був В. Винниченко. Після проголошення автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат. Умови:

Проголошення автономії України в складі Росії;

Джерелом влади в Україні є український народ;

Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);

Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;

Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, які проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.

89.Визначте негативні наслідки індустріалізації.

Негативні наслідки індустріалізації СРСР

Економічна могутність держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на зміцнення тоталітарного режиму і затвердження у свідомості людей ідеологічних норм більшовизму, створення військово- економічних ресурсів для «експорту революції». Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжувалася масовими репресіями.

У цілому форсована індустріалізація України не призвела до підвищення життєвого рівня народу. У 1930-ті рр. знову з'явилися величезні черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого. Урбанізація призвела до значного ускладнення житлової та продовольчої проблеми.

У часи індустріалізації посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно- адміністративні методи управління; було взято курс на мілітаризацію промисловості. Держава відмовилася від непу і почала примусовими засобами визискувати із селян додаткові кошти на форсуваня індустріалізації. Фактично зник матеріальний принцип стимулювання праці. Праця робітників стимулювалася позаекономічними засобами і, перш за все, розгортанням «соціалістичного змагання».

У перші п'ятирічки ставку було зроблено на підприємства-монополісти (запорізький завод «Комунар», що випускав зернозбиральні комбайни, Луганський паровозобудівний та ін.), які згодом фактично підім'яли під себе всю економіку країни.

Промисловий потенціал України (як і всього СРСР) формувався диспропорційно: посилювалися і розширювалися традиційні індустріальні райони — Донбас і Придніпров'я, а промисловість досить густо заселеного Правобережжя помітно відставала у темпах розвитку.

90.Визначте призначення батальйону «Нахтігаль».

Спеціальний батальйон Абверу «Нахтігаль» («Соловей») імені С. Бандери був сформований у березні-квітні 1941 року. Формування проходило військову підготовку в Нойгаммері в складі першого батальйону полку спеціального призначення «Бранденбург-800», який був підпорядкований Абверу-2 (відділ Абверу, що займався здійсненням диверсій у стані противника). Політичним керівником батальйону був обер-лейтенант Теодор Оберлендер (професор Кенігсберзького університету, спеціаліст з проблем СРСР[б]), командиром батальйону з боку німців був обер-лейтенант Альбрехт Херцнер, командиром батальйону з боку українців — капітан Роман Шухевич. «Нахтігаль» і «Роланд» були не просто звичайними військовими формуваннями в складі Вермахту. (Націоналісти називають їх «Дружинами українських націоналістів», ДУН), а формуваннями Абверу спеціального призначення — для здійснення диверсійних акцій в стані противника. Для цієї мети вони і проходили військову підготовку в спеціальних школах для забезпечення виконання завдань. Є. Побігущий, керівник батальйону «Роланд», а потім шуцманшафт-батальйону, в своїх спогадах так і зазначає, що завданням загону було «вишукувати розробки совєтських частин і гак забезпечувати запілля...».

91.Яка територія була приєднана до урср в 1939 році?

14 листопада — На позачерговій ІІІ-й сесії Верховної Ради УРСР одностайно ухвалили Закон про включення Західної України до складу Української PCP. В зв'язку з цим у складі УРСР з'явилося шість нових областей — Волинська, Дрогобицька (у 1959 р. об'єдналася з Львівською), Львівська, Рівненська, Станіславська (Івано- Франківська) і Тернопільська, їх загальна територія становила 88 тис. км², на якій проживали 8 млн. осіб, з них 7,5 млн. українців.

98.Коли уЛьвові було проголошено Акт відновлення Української Держави?

ЗО червня 1941 р. в будинку «Просвіти» у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави.

99.Антонімом терміну «українізація» є: русифікація

100.Визначте сутність терміну «Вермахт».

збройні сили 3 рейху в 1935-1945 рр нацистської Німеччини

61.У чому проявився червоний терор в 1920 p.?

Наскільки велику небезпеку для радянської влади становив рух опору українського народу видно хоч би з того, що це питання перебувало під постійним контролем ЦК РКП(б) і особисто Леніна. 6 грудня 1920 року він підписав постанову Ради Праці і Оборони, згідно з якої загальне керівництво військами у справі боротьби з повстанцями покладалося на головнокомандуючого всіма Збройними силами РРФСР С.С.Каменева. Війська ВНУС УСРР були вилучені із загальної структури ВНУС РРФСР і передані в безпосереднє підпорядкування М. В. Фрунзе, який на той час виконував обов'язки командуючого збройними силами України і Криму. Для успішної організації боротьби Червоної армії з повстанським рухом територія республіки була поділена на п'ять районів (так званих тилів). На Полтавщині боротьбу з повстанцями вели війська Харківського військового округу, але періодично залучалися і підрозділи Першої кінної армії С. Будьонного.

У кожному з повітів Полтавщини, як і всієї України, були призначені начальники бойових дільниць з числа командирів військових з'єднань Червоної армії, які там перебували, або військових комісарів. З метою координації дій військових органів з місцевою владою при начальнику Полтавської губернської дільниці була створена постійно діюча військова нарада, куди, крім начальника дільниці, ввійшли секретар губкому КП(б)У, голова губвиконкому, голова губЧека, продовольчий і військовий комісари.

62.Що таке «ножиці цін»?

Ціна на промислові товари збільшилася а на сільсько-господарські зменшилась

термін, що характеризує результати порівняльного аналізу динаміки цін на товари, що продаються і купуються товаровиробниками за певний період, і показуючий розрив («ножиці») між цими цінами.

Країні були потрібні гроші — на утримання армії, на відновлення промисловості, на підтримку світового революційного руху. У країні, де 80% населення складало селянство, основний тягар податкового тягаря ліг саме на нього. Але селянство було не настільки багатим, щоб забезпечити всі потреби держави, необхідні податкові надходження. Підвищене оподаткування на особливо заможних селян також не допомогло, тому з середини 1920-х стали активно використовуватися інші неподаткові способи поповнення казни, такі, як примусові позики і занижені ціни на зерно і завищені ціни на промислові товари. Як наслідок, промислові товари, якщо розрахувати їх вартість в пудах пшениці, виявилися у декілька разів дорожче, ніж до війни, не зважаючи на нижчу якість. Утворилося явище, яке з легкої руки Троцького стали називати «ножицями цін». Селяни відреагували просто — перестали продавати зерно зверху того, що їм було потрібно для сплати податків.

63.Яку політику щодо населення Східної Галичини здійснював уряд Польщі?

Діставши підтримку країн Антанти і рішення Паризької мирної конференції про тимчасову окупацію Галичини, Польща проводила політику, спрямовану на остаточне і повне її приєднання. Був запроваджений жорстокий окупаційний режим, скасований Галицький районний сейм, ліквідовані органи самоврядування. Окупанти заборонили навіть назви «Західна Україна» і «Східна Галичина», ввівши замість них «Малопольську Всходню». Українці, німці, євреї були усунуті з адміністративних посад, а багато хто — із державних установ. Офіційною назвою для Західної України стала "Мало польська Всходня". Замість заборонених термінів "українець", "український" поширювалися назви "русій", "рускі", "русінскі". Польсько-українська двомовність у крайовій адміністрації була ліквідована.

64.Складіть таблицю «Хід Великої Вітчизняної війни в 1941 -1942 pp.»

План Барбаросса — план ведення військової кампанії проти СРСР — був розроблений протягом літа 1940 р. План передбачав швидкий — протягом декількох тижнів — розгром частин Червоної армії. Передбачалося завдати одночасних ударів у трьох головних напрямках: ленінградському (група армій «Північ»), московському («Центр») і київському («Південь»). Мета плану — вийти на лінію Архангельськ — Астрахань, загарбати європейську частину СРСР. Стратегія Німеччини полягала в тому, щоб, завдаючи ударів великими бронетанковими з'єднаннями за підтримки авіації, оточити супротивника й знищити його в «котлах». Наказ про наступ через кордон СРСР був підписаний Гітлером 17 червня 1941 р.

Окупувавши Європейську частину Радянського Союзу, гітлерівці мали намір (план «Ост») розчленити її на рейхскомісаріати: Москва, Україна, Кавказ; Остланд (країни Прибалтики й Білорусію) планувалося включити

безпосередньо до складу рейху. План передбачав експлуатацію природних багатств СРСР, знищення значної частини населення (до 140 млн. чоловік за 40-50 років).

Фашистська Німеччина, порушивши договір про ненапад, 22 червня 1941 р. напала на Радянський Союз. (Розпочався перший період Великої Вітчизняної війни: 22 червня 1941 р. — 19 листопада 1942 p.).

Вступ СРСР у війну докорінно змінив становище Великобританії, яка до цього протягом року практично самотужки протистояла Німеччині. Уже 22 червня 1941 р. У. Черчілль, а 24 червня — і Ф. Рузвельт заявили про підтримання Радянського Союзу. 12 липня була ухвалена радянсько-англійська угода про спільні дії проти фашистської Німеччини. 24 серпня СРСР приєднався до Атлантичної хартії, яку раніше підписали Рузвельт і Черчілль. На Московській конференції наприкінці вересня — початку жовтня були ухвалені тристоронні рішення про поставки озброєнь до СРСР і стратегічної сировини — до Англії й США. З жовтня 1941 р. до червня 1942 р. союзники поставили до СРСР 3 тис. літаків, 4 тис. танків, 20 тис. автомобілів. Зокрема, постачання автомобілів допомогло СРСР моторизувати Червону Армію. Безпосередній вступ США у війну сприяв остаточному формуванню Антигітлерівської коаліції. 1 січня 1942 р. 26 держав підписали Декларацію Об'єднаних Націй. їхня спільна економічна і військова міць значно перевищували сили Німеччини та її союзників.

Восени 1941 р. німецький наступ почав давати «перебої». Бої за Смоленськ, що тривали протягом двох місяців, оборона Києва (70 днів), Одеси (73 дні) й, нарешті, контрнаступ Червоної Армії під Єльнею на початку вересня, в ході якого було розгромлено 8 німецьких дивізій, залишали невирішеним питання про швидке завершення війни в Росії.

Водночас із московською операцією Червона армія завдавала ударів під Тихвіном, Ростовом-на-Дону. На Керченському півострові висадився десант, була зроблена спроба зняти блокаду Ленінграда. Війна набула затяжного характеру.

Навесні — улітку 1942 р. Німеччина знову перехопила ініціативу. Свій головний удар німецьке командування направило на Південь Росії. Гітлер бажав захопити багаті нафтоносні й родючі на хліб райони й одержати вихід на Близький Схід. Упав Севастополь. Під Харковом Червона Армія втратила 230 тис. чоловік. Німецьке командування розгорнуло наступ на Сталінград і Північний Кавказ. В умовах невдач, які нагадували початок війни, 28 липня 1942 р. з'явився знаменитий наказ № 227 «Жодного кроку назад». За наказом створювалися штрафні роти й батальйони, загороджувальні загони в тилу частин, які повинні були розстрілювати тих, хто відступав. До кінця серпня 1942 р. гітлерівцям удалося вийти в передгір'я Головного Кавказького хребта й до Волги північніше Сталінграда.

65.Визначте головні причини політичних криз часів президентства в.Ющенка.

Конфлікт між Ющенко та Тимошенко — це «головний конфлікт в демократичній владі 2005-2010»; цей конфлікт мав руйнівні наслідки для української демократії в 2005-2010 роки.

Справа погіршується ще й тому, що попри великі обіцянки, зроблені на Майдані, істотних якісних зрушень не сталося.

66.В чому полягало історичне значення IV Універсалу?

У ніч на 12 (25) січня М. Грушевський оголосив IV Універсал. У ньому говорилося: "Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. 30 всіма сусідніми державами, як то: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та іншими ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки, — власть у ній буде належати тільки народові України..." Проголошувалось також, що влада в Україні належатиме тільки її народові, від імені якого виступатимуть Українські Установчі Збори. До їх зібрання мала правити Українська Центральна Рада та її виконавчий орган, який отримав назву Рада Народних Міністрів.

Одним з найголовніших завдань, які потребували вирішення в найближчий час і знайшли своє відображення в Універсалі, було укладення миру з Німеччиною та її союзниками. Для цього в Брест була відправлена мирна делегація.

У день проголошення IV Універсалу Центральна Рада прийняла Закон про національно-територіальну автономію. Право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами — росіянами, євреями і поляками. Білоруси, німці, чехи, молдавани, татари, греки і болгари могли одержати це право за умови, якщо їхні петиції у цій справі зберуть щонайменше 10 тис. голосів.

Мир із центральними державами і організація з їхньою допомогою оборони України стали реальним порятунком у ході війни з більшовиками. Лише проголошення незалежності могло вивести країну на шлях самостійної міжнародної політики. Цій меті служив IV Універсал Центральної Ради.

Прийняття Універсалу стало визначною подією в житті українського народу. Тривалий шлях боротьби завершився логічним результатом: проголошенням незалежності. Хоча в той час не вдалося відстояти самостійну українську державу і добра нагода відродження і закріплення своєї державності зазнала краху, але ідея самостійної соборної України жила в умах кращих представників українського народу, надихала їх на боротьбу за незалежну Україну. Саме в цьому полягає головне історичне значення IV Універсалу Центральної Ради.

67.Яка політика проводилась радянським керівництвом щодо «кулацьких господарств»?

Розкуркулення — операція експропріації селянських господарств у 30-ті роки XX століття в Україні, складова частина примусової колективізації. Здійснювалася на основі постанови ЦК ВКП(б) СРСР від 30 січня 1930 р. «Про заходи у справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Формально спрямована проти найзаможніших селян (так званих куркулів; в Україні їх було близько 1,5 %), на практиці вилилась у репресії проти значної кількості середняків, які в Україні складали дві третини селян. Поряд із примусовою колективізацією розкуркулення стало передумовою занепаду сільського господарства й голодомору. 25 жовтня 2007 року Служба Безпеки України виступила з ініціативою розсекретити справи про розкуркулення українських селян, які є в розпорядженні СБУ та МВС. Прес-секретар Служби Безпеки України також зазначила, що від дій комуністичної влади СРСР, спрямованої на так зване розкуркулення, постраждало близько 500 тис. осіб

68. Складіть таблицю «Колективізація сільського господарства»:

Одним із основних джерел індустріалізації промисловості мало стати село. Для цього потрібно було замість неконтрольованих державою індивідуальних господарств створити велике виробництво, тобто колективізувати сільське господарство. Така форма забезпечувала контроль з боку ВКП(6) над селянством, ставала важливою складовою формування тоталітарної системи.

Перехід до колективізації підштовхнула криза хлібозаготівель 1927 — 1928 pp. За умов зростання ринкової ціни на хліб селянство відмовлялось продавати державі хліб за нижчими цінами. У січні 1928 р. політбюро ЦК ВКП(б) прийняло рішення про примусове вилучення в селянства зернових надлишків та необхідність форсованої колективізації сільського господарства.

Суцільна колективізація почала здійснюватися вже в 1929 p., названому «роком великого перелому». Було визнано, що Україна мала все необхідне, щоб попереду інших республік здійснити колективізацію. Комісія, очолювана наркомом землеробства СРСР Я.Яковлєвим, встановила терміни суцільної колективізації в основних зернових районах. Постанова ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 р. «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву» віднесла Україну до групи районів, де колективізацію мали завершити восени 1931 р. або навесні 1932 р.

Партійно-державний апарат України виступив з низкою власних ініціатив щодо прискорення темпів колективізації. У маси кинуто гасло «шалених темпів колективізації». 24 лютого 1930 р. генеральний секретар ЦК КП(б)У С. Косіор підписав лист-директиву місцевим партійним організаціям України, у якій ставилося завдання: «Степ треба цілком колективізувати за час весняної посівної компанії, а всю Україну — до осені 1930 р.» Таким чином, українські партійні вожді скоротили терміни колективізації на 1 — 1,5 року.

Початок колективізації показав, що селяни не бажають відмовлятися від своєї власності й передавати її у колгоспи. Адже усуспільнювали не тільки засоби виробництва, а й продуктивну худобу, птицю, реманент. Досягти цього вдавалося лише шляхом грубого насильства. Селяни, що не вступали до колгоспу, прирівнювалися до ворогів радянської влади і злочинців. Адміністрація млинів відмовлялася молоти їм зерно, їхніх дітей виключали зі школи, лікарі не приймали їх як пацієнтів тощо.

Особливо активним був наступ проти заможних селян — т. зв. куркулів, до яких відносили не лише тих, хто використовував найману працю, а й селян-одноосібників, які застосовували у своєму господарстві мотор або просто мали хату, покриту бляхою. Спочатку цей наступ здійснювався шляхом адміністративного тиску -- встановлювався високий податок, заборонялася оренда землі тощо. З грудня 1929 р. влада вдалася до політики відкритого терору: селяни, які активно чинили опір колективізації, підлягали розстрілу або ув'язненню, заможніші — виселялися у віддалені райони СРСР, багатьох змусили покинути свої повіти. Під «розкуркулення» потрапляли не лише заможні господарства, а й ті, що не хотіли йти в колгоспи. Компанія «ліквідації куркульства як класу» була формою репресій щодо всього селянства. Якщо в 1929 р. офіційно визначена кількість куркульських господарств в Україні становила 71,5 тис, то в дійсності до 1932 р. тут було ліквідовано 200 тис. господарств, разом з членами сімей це становило майже 1,5 млн. осіб. Близько 850 тис. з них як «спєцпоселенців» чи, радше сказати, кріпаків, заслали на Північ і Сибір, де вони масово вмирали або жили і працювали в нелюдських умовах. Значною мірою на кістках українців розбудовувалися Кузбас, Караганда, Печора, Колима.

«Ліквідація куркульства як класу» мала на меті насамперед знищення того сільського прошарку, який здатен був організувати опір «суцільній колективізації». Проте й це не допомогло. Селяни відмовлялися йти до колгоспів, продавали або забивали худобу, ховали чи псували реманент, інше майно, яке підлягало колективізації. У 1928— 1932 pp. в Україні було винищено майже половину поголів'я худоби, на відновлення якого потрібні були десятиліття. У багатьох випадках доходило до відкритих селянських протестів, які нерідко переростали в збройні повстання, що охоплювали цілі райони. За приблизними підрахунками, у 1930 р. загальна кількість повстанців в Україні становила майже 40 тис. чол. На їх придушення було кинуто регулярні війська, в т. ч. й бронетанкові підрозділи, артилерія, а подекуди навіть авіація.

Події набували загрозливих масштабів. На поч. березня 1930 р. газета «Правда» надрукувала статтю Й.Сталіна «Запаморочення від успіхів», де засуджувалися «перегини» в колгоспному будівництві. Головну відповідальність за «викривлення партлінії» Сталін лицемірно перекладав на місцеве керівництво, провина якого полягала лише в тому, що воно ревно виконувало партійні вказівки. Почався масовий вихід селян з колгоспів, насамперед в

Україні, де їхня кількість становила понад 50 %. Але такий перебіг подій не міг влаштувати більшовицьке керівництво, тому вже у вересні 1930 р. відновився наступ на селян-одноосібників. У результаті до кін. 1932 р. в УРСР було колективізовано майже 70 % селянських господарств, що володіли 80 % посівної площі.

69.Визначте історичне значення III Універсалу Центральної Ради?

Унівресал, який проголошував утворення Української Народної Республики (УНР) у межах дев'яти українських губерний, але знову ж таки у федеративному союзі з Росією. Серед найосновніших його положень можна назвати такі як положення про негайний початок переговорів та укладення справедливого миру між воюючими сторонами, скасування приватної власності на землю, забезпечення громадинам усіх прав та свобод: словоби слова і друку, віри, недоторканості особи та житла тощо, надання нацменшинам «національно-персональної автономії»

70.Чому в Україні виник рух Опору .

У 1950—70-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами (лукяненко)й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.

71.Охарактеризуйте зміни в розвитку сільського господарства періоду «відлиги».

Листопад 64 скасовано рішеня Хрущова щодо присадибного господ. Збереглис певні обмеженя до колгоспник, поверненя присадибних ділянок колгоспи службовця робітникам, плани на валовий збір сількогосподар продукції за роки семирічк 59-65, впровадилися: скоротилось середньорічн виробництв зерна зменшилось м'ясозаготівлі, збільш капіталовкладень в сільке господаст, але їх не раціональне використ призвело до зменшеня темпів зростаня виробництв сількосг продукт , 1982 запровадж продовольч програми яка не досягл мети-підняти рівень розвит с-г, не продумана хімізація механізац, та меліорація, впливали на якість с- г продукт зменш к-сть придатних для с-г земель.резельта с-г залишил відсталою ланкою.

72.Складіть таблицю: «Хід радянсько-німецької війни 1943 -1944 рр.»

1943рік позначився втратою стратегічної ініціативи Німеччини у війні. СРСР перейшов у наступ, відвоював Кавказ і Донщину, відкинувши німців на Україну. У районі Курської дуги відбулася найзапекліша танкова битва Другої світової війни, в результаті якої Німеччина остаточно перейшла до оборони по всьому фронту. Наприкінці року СРСР вдалося захопити Східну Білорусь та Східну Україну.

• 16 січня — СРСР здобув Великі Луки (РРФСР).

• 2 лютого — СРСР розбив Німеччину під Сталінградом. Перелом у війні на користь СРСР.

• 15 березня — Німеччина відбила наступ СРСР під Харковом.

• 31 березня — СРСР здобув Ржев (РРФСР).

• 4 липня — СРСР розпочав наступ на Курській дузі.

• 5 серпня — СРСР здобув Орел та Білгород (РРФСР).

• 23 серпня — СРСР розбив Німеччину на Курській дузі, здобув Харків, УРСР і захопив Слобожанщину.

• 24 серпня — СРСР розпочав битву за Дніпро.

• 2 жовтня — СРСР здобув Смоленськ.

• 6 листопада — СРСР здобув Київ.

• 24 грудня — СРСР розпочав Дніпровсько-карпатську операцію.

• 31 грудня — СРСР здобув Житомир (УРСР).

1944 рік позначився масштабним наступом СРСР на всьому фронті. Радянські війська захопили всю Білорусь, Україну, Крим, Прибалтику, Східну Польщу, вивели з війни Фінляндію та Румунію і почали облогу Будапешту.

• 5 січня — СРСР здобув Кіровоград (УРСР).

• 27 січня — СРСР зняв блокаду з Ленінграду.

• 11 лютого — СРСР здобув Рівне, Луцьк, Волинь (окуповану ним до цього у 1939)

• 17 лютого — СРСР завершив Корсунь-Шевченківську операцію.

• 17 квітня— СРСР здобув Лівобережну Україну та північну Бесарабію.

• 12 травня — СРСР здобув Крим.

• 22 червня — СРСР ропочав Білоруську операцію.

• 4 липня — СРСР здобув Мінськ.

• 20 липня — СРСР здобув Вільнюс (Литва).

• 27 липня — СРСР здобув Львів (окупований ним до цього у 1939)

• 2 серпня — СРСР здобув Люблін (Польща).

• 9 серпня — СРСР здобув Карелію. Фінляндія вийшла з війни.

• 10 серпня — СРСР здобув Естонію.

• 29 серпня — СРСР здобув Галичину, південну Бесарабію та Східну Румунію.

• 29 жовтня — СРСР здобув більшу частину Угорщини і розпочав наступ на Будапешт.

• 24 листопада — СРСР здобув країни Прибалтики (окуповані ним до цього у 1940).

73.У чому полягає історичне значення події, що відбулась 22 січня 1919 p.?

Акт про об'єднання ЗУНР і УНР в єдину Українську Народну Республіку

на Софійському майдані в Києві

Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення політичної нації.

Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним неконтроверсійним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.

Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню рудиментів федералізму в ментальності національної політичної еліти.

Об'єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії.

Об'єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, неекспансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі. Етнонаціональна консолідація базувалася на таких засадничих принципах, як історичне самоусвідомлення спільності, ідеали свободи і незалежності, добровільне волевиявлення, опора на власні політичні і матеріальні ресурси. Разом з ухваленням Універсалу про злуку УНР і ЗУНР Трудовий конгрес задекларував, що об'єднана УНР «не має й думки забрати під свою власть чужі землі».

Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту Злуки. Ініціатори об'єднавчого руху — Українська Національна Рада та Директорія УНР — ще 1 грудня 1918 року уклали Предвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі. У січні 1919 року Українська Національна Рада у Станіславі прийняла ухвалу про злуку і надала повноваження своїй делегації завершити оформлення об'єднання двох держав. Президент Ради Євген Петрушевич наголошував: «По лінії з'єдинення не було між нами двох думок». І нарешті завершеного оформлення Акт Злуки дістав після ухвали Трудовим конгресом. Безперечно, сучасні правники і політики повинні робити певні поправки на складні й динамічні процеси української революції, які чимало державних рішень змушували ухвалювати за спрощеною процедурою.

Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українського народу. Свідченням того стали січневі події 1939 року у Карпатській Україні - перше офіційне святкування свята Соборності, а також січневі події 1990 року, коли крізь трухляві ідеологічні лещата агонізуючого режиму ця пам'ять вибухнула енергією інтелігенції і виструнчилась живим людським ланцюгом, єднаючи Київ і Львів, Схід і Захід України.

74.Чи можна однозначно оцінити впровадження непу?

Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою «перемогою над розрухою». В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.

Значні темпи зростання економіки, проте, були досягнуті лише за рахунок повернення в буд довоєнних потужностей, адже Росія лише до 1926—1927 року досягла економічних показників довоєнних років. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким. Приватний сектор не допускався на «командні висоти в економіці», іноземні інвестиції не віталися, та і самі інвестори особливо не квапилися до Росії через нестабільность, що зберігається, і загрози націоналізації капіталів. Держава ж була нездібна лише зі своїх засобів виробляти довгострокові капіталомісткі інвестиції.

Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі» — найбільш дбайливі і ефективні господарі. У них був відсутній стимул працювати краще. Змусити село збільшувати обсяг виробництва можна було лише переклавши її на колективний спосіб господарювання, що підкоряється централізованому плануванню.

75.Яких втрат зазнала Україна в Другій світовій війні?

Матеріальні збитки встановили 285 млрд. крб. людські втрати 5,3 - 8 мілн.чол

Серед колишніх республік Союзу PCP, а також держав світу, що були втягнуті в Другу світову війну, Україна зазнала найбільших матеріальних і соціальних втрат. Безпосередні матеріальні збитки, завдані фашистськими окупантами та їх сателітами народному господарству Української PCP, становили 285 млрд. крб. у цінах 1940 p., або майже 42% усіх втрат, завданих тодішньому Союзу PCP. Ця сума в 5 разів перевищувала видатки УРСР на спорудження нових підприємств, залізниць, об'єктів енергетики, МТСтощо впродовж трьох довоєнних п'ятирічок. Уся сума збитків, яких зазнали народне господарство і населення України, сягнула майже 1200 млрд. крб. Фашисти перетворили у руїни 714 міст і селищ, понад 28 тис сіл, без даху над головою залишилося понад 10 млн. чоловік. Доля с. Хатинь у Білорусії, чеського селища Лідіце, які були вщент спалені з їх жителями, спіткала за

неповними даними 259 сіл України. Точніші підрахунки засвідчують, що таких сіл більше, бо, скажімо, на Чернігівщині їх виявилося 51, на Волині — 97, Сумщині — 128, Рівненщині — 176.

Окупанти вивезли до Німеччини або спожили 7594 тис. голів великої рогатої худоби, 3311 тис. коней, понад 9333 тис. свиней, 17 307 тис. тонн зерна, 7317 тис. овець і кіз, майже 60 млн. голів домашньої птиці. За час війни завойовники зруйнували в Україні 15 тис. промислових підприємств, майже 33 тис. шкіл, середніх і вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, понад 18 тис. установ охорони здоров'я. З музеїв УРСР вивезено близько 40 тис. картин, експонатів, інших художніх цінностей. Частина з них після війни опинилася в Росії, але питання про повернення їх в Україну залишилося проблематичним.

Проте найтрагічніші соціальні втрати — загибель людей у боях з ворогом, розстріляне, вивезене на каторжні роботи до фашистської Німеччини мирне населення. З часу закінчення Другої світової війни минуло більше, ніж півстоліття, але точних відомостей про людські втрати України у воєнному вогнищі немає.

Скажімо, В. Молотов на засіданні Паризької мирної конференції 8 серпня 1946 р. повідомив, що втрати СРСР в період війни становлять 7 млн. чоловік. У листі до прем'єр-міністра Швеції 5 листопада 1961 p. М. Хрущов називає 20 мільйонів радянських людей. Л. Брежнєв у доповіді з нагоди 20-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні в травні 1965 р. говорив про загибель понад 20 млн. співвітчизників. М. Горбачов у доповіді на честь 40-річчя перемоги називає 27 млн. чоловік. Насправді, як свідчать ретельні підрахунки на основі різних джерел, людські втрати значно більші. Так, населення Української PCP в 1940 p., як свідчить офіційна державна статистика, становило 41,3 млн. чоловік. На 1 січня 1945 р. в Україні зареєстровано 27 383 тис. чоловік. Різниця становить 13 917 тис. чол. Отже, можна вважати, що в роки Другої світової війни тільки Україна втратила понад 13 млн. Наголошуємо, що сказане стосується прямих втрат. Водночас внаслідок війни багато громадян України померло в госпіталях після поранень пізніше, підірвалося на мінах під час розмінування об'єктів і територій, пропало без вісти, зокрема в невеликих партизанських групах і навіть загонах, у полоні, в концентраційних таборах тощо. Україна зробила винятково важливий внесок у перемогу держав антигітлерівської коаліції. Із 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України.

76.Складіть таблицю «Косигінські реформи в Україні».

Після звільнення у жовтні 1964 p. М. Хрущова партійним керівником СРСР став Я. Брежнєв. Майже 20-літня його «ера» почалася за знайомим сценарієм: звинуваченнями попередників, заявами нового керівництва про глибоку відданість народу і рішучість негайно виправити становище, подолати кризові явища, підняти життєвий рівень населення, забезпечити динамічне просування країни шляхом комуністичного будівництва. Хоч період 1965-1985 pp. загалом і дістав назву «застійного», перші його роки вирізняло намагання вдосконалити існуючий народногосподарський комплекс. Пов'язуються ці спроби з ім'ям голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна, який відразу ж розгорнув реформи, так звані Косигінські реформи, спрямовані на підсилення економічних стимулів у діяльності підприємств та організацій.

Нововведення в сільському господарстві розпочалися з березня 1965 р. Новий порядок заготівель сільгосппродукції передбачав наперед встановлені тверді плани її закупівлі й надбавки за надпланову продукцію. Закупівельні ціни формувалися з урахуванням кліматичних умов та специфіки виробництва в окремих сільськогосподарських районах.

У промисловості з вересня того ж року децентралізовану систему управління (раднаргоспи) змінила випробувана - централізована: 40 союзних міністерств і відомств знову взяли під контроль 90% підприємств УРСР. Водночас розширювалась сфера госпрозрахункових відносин, збільшувалась самостійність підприємств, впроваджувались прямі договірні зв'язки між ними, встановлювалися економічно обґрунтовані ціни на продукцію, скорочувалось число диктованих зверху показників. Оцінка діяльності підприємств мала здійснюватися за такими «капіталістичними» показниками як рентабельність та прибуток, тобто ставала напряму залежною від результатів праці. В Україні на нові методи планування та економічного стимулювання в 1966 р. перейшло 1,5% підприємств, а в 1970 р. - 85%.

Подальший розвиток подій, здавалося б, підтверджував доцільність обраного напрямку. Результати VIII п'ятирічки (1966-1970) стали найкращими за останні 35 років. Приріст промислової продукції в Україні склав 50%. При цьому 2/3 продукції вдалося одержати за рахунок підвищення результативності праці. Україна освоїла виробництво 440 зразків нової техніки й матеріалів. Було споруджено 250 великих підприємств. Валова продукція сільського господарства зросла за п'ятирічку на 16,6%.

Однак це був тимчасовий успіх. Оскільки господарська система не позбулася партійного і відомчого диктату, економічні методи управління розчинилися у звичних командно-адміністративних методах. Країна продовжила йти традиційним для неї шляхом екстенсивного розвитку. Економіка залишилася ірраціональною і витратною. Акцент дедалі більше робився на безоглядній експлуатації сировинних запасів, зокрема нафти й газу, на досягненні щонайменшого успіху будь-якими методами. Хоч чисельність робітників швидко зростала, приріст промислової продукції неухильно падав. Реформа «пішла в пісок», після 1972 р. її фактично згорнули.

77.Визначте сутність політики «воєнного комунізму».

З початком громадянської війни літом 1918 р. та іноземної інтервенції 2 вересня ЦВК оголосив Республіку єдиним військовим табором. Встановлювався командно-адміністратив-ний режим з метою зосередження в руках держави всіх наяв-них ресурсів і рятування решти господарських зв'язків. Почали здійснюватись надзвичайні заходи, що отримали пізніше назву політики "воєнного комунізму". Вона набула завершених обрисів до весни

1919р.

Складові політики "воєнного комунізму" такі:

—введення (травень 1918 р.) продовольчої диктатури (хлібна монополія держави і тверді ціни, продзагони тощо);

—націоналізація всіх підприємств;

—централізація розподілу сировини і готової продукції;

—заборона свободи торгівлі (листопад 1918 р.), згортання грошового обігу, запровадження карткової системи розподілу про-дуктів;

—мілітаризація народного господарства, встановлення дер-жавного контролю за виробництвом, запровадження загальної трудової повинності;

—введення (січень 1919 р.) продовольчої розкладки на хліб, а потім і на інші продукти сільського господарства. "Воєнний комунізм" — це модель державного регулювання економіки, яка мала подвійну природу. З одного боку, він був реакцією на критичні обставини, і тому являв собою набір виму-шених тимчасових заходів, з іншого

• його реалізація на прак-тиці стала спробою безпосереднього переходу до нового суспіль-ного ладу. Своєрідним стрижнем політики "воєнного кому-нізму" стала продрозкладка, згідно з якою кожна губернія мусила здати державі "лишки" зерна та інших продуктів. Спо-чатку розміри "лишків" визначалися реальними потребами сім'ї та фактичною наявністю у неї зерна, але незабаром головним критерієм стала потреба держави у хлібі. Продрозкладка була одним з елементів встановлення продо-вольчої диктатури, що виявилася у запровадженні монополії на торгівлю, штучному утриманні твердих цін, створенні комітетів бідноти, формуванні продзагонів для примусової хлібозаготівлі (на початку липня 1919 р. тільки в Україні діяло 46 таких за-гонів, що налічували у своїх лавах 1500 осіб).

Ідея побудови безтоварного соціалізму шляхом заміни торгівлі планомірним, організованим у загальнодержавному масштабі розподілом продуктів закріплялась низкою декретів Раднаркому, прийнятих у

3. р.: "Про безкоштовний відпуск населенню продовольчих продуктів" (4 грудня); "Про безкоштовний відпуск населенню предметів широкого вжитку" (17 грудня); "Про ска-сування плати за всякого роду паливо" (23 грудня). Пропонувались різні проекти ліквідації грошей і заміни їх обліковими трудовими або енергетичними одиницями