- •1. Предмет і метод цивільного права
- •2. Цивільне законодавство України поняття, структура. Дія актів цивільного законодавства у часі, просторі та за колом осіб
- •3. Цивільні правовідносини: поняття, елементи та види
- •4.Цивільна правоздатність фізичної особи
- •5. Цивільна дієздатність фізичної особи
- •6. Повна цивільна дієздатність. Надання повної цивільної дієздатності
- •7. Часткова цивільна дієздатність. Неповна цивільна дієздатність
- •8. Обмежена цивільна дієздатність фізичної особи: підстави, порядок, правові наслідки
- •9. Визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок, правові наслідки?
- •10. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави, порядок, правові наслідки?
- •11. Оголошення фізичної особи померлою: підстави, порядок, правові наслідки?
- •12. Поняття та ознаки юридичної особи. Характеристика основної теорії юридичної особи?
- •13.Види та організаційно-правові форми юридичних осіб.
- •14. Цивільно-правова дієздатність юридичної особи. Органи юридичної особи
- •15. Господарські товариства як юридична особа
- •16. Речі як об»єкти цивільних прав, їх класифікація
- •17. Цінні папери:поняття, групи, види, джерела правового регулювання. Передання прав за цінними паперами
- •18. Правочин: поняття, види.
- •19. Форма правочину.
- •20.Умови дійсності правочину
- •21. Поняття та види недійсних правочинів
- •22.Правові наслідки недійсності правочину
- •23. Представництво: поняття. Види цивільно-правового представництва.
- •24. Довіреність: поняття, види, форма.
- •25. Позовна давність:поняття, види. Початок перебігу позовної давності.
- •26. Зупинення і переривання перебігу позовної давності. Правові наслідки пропуску позовної давності.
- •27. Особисті немайні права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •28. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •29. Поняття і зміст права власності.
- •30. Суб’єкти права власності.Здійснення права власності та його межі. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження речі.
- •31. Набуття права власності на новостворену річ. Переробка речі як підстава набуття права власності.
- •32.Набуття права власності на знахідку.
- •33. Набуття права власності на скарб.
- •34. Набуття права власності за набувальною давністю.
- •35. Загальна характеристика підстав (способів) припинення права власності.
- •36.Право спільної часткової власності.
- •37. Право спільної сумісної власності.
- •38.Віндикація як спосіб захисту права власності.
- •39. Негаторний позов та позов про визнання права власності.
- •40. Об’єкти авторського права. Суб’єкти авторського права.
- •41. Зміст суб’єктивних авторських прав. Строки чинності майнових авторських прав.
- •42. Суміжні права: поняття, джерела правового регулювання. Об’єкти і суб’єкти суміжних прав.
- •43. Винахід і корисна модель: поняття, об’єкти, умови надання правової охорони.
- •44. Промисловий зразок: поняття, об’єкти, умови надання правової охорони.
- •45. Зміст права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
- •46. Комерційне найменування
- •47. Торговельна – марка як об’єкт права інтелектуальної власності.
- •48. Зобовязання: поняття, види, підстави виникнення.
- •49. Елементи зобов’язання
- •50. Сторони і треті особи у зобов’язанні. Заміна сторін у зобов’язанні.
- •51. Виконання зобов’язання: принципи.
- •52.Суб'єкти виконання
- •53.Строк (термін), місце і спосіб виконання зобов’язання.
- •54. Припинення зобов’язання
- •55. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •56. Порука як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •57. Застава: поняття, види, підстави виникнення. Договір застави, його сторони, зміст та форма. Звернення стягнення на предмет застави.
- •58. Завдаток: поняття, функції, співвідношення з авансом. Правові наслідки порушення забезпеченого завдатком зобов’язання.
- •59. Цивільно-правова відповідальність: поняття, види.
- •60. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності.
55. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при-триманням, завдатком. Але законом або договором можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник зобов'язаний передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Неустойка, з одного боку, є способом забезпечення виконання зобов'язань, з іншого — мірою (формою) цивільно-правової відповідальності, її практичні переваги безсумнівні:
вона застосовується незалежно від заподіяння збитків;
не вимагається, як правило, надання позивачем інших доказів, окрім доказу факту порушення договору;
розмір неустойки здебільшого дає можливість відновити майнові втрати, якщо вони мали місце;
неустойка звичайно застосовується у ході виконання договору за порушення кожного обов'язку, кожної умови, а не за невиконання договору в цілому, що є для кредитора певною перевагою, бо він уже в момент правопорушення володіє достатньо оперативним засобом, щоб спонукати боржника до виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Сторони мають право зменшити розмір неустойки, встановлений актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Формами неустойки є штраф і пеня. Штраф — це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пеня — це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як уже зазначалося, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання боржником. Але кредитор не має права на неустойку у разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.
Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі, а кредитор, отримавши неустойку, не позбавляється права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 552 ЦК України). Водночас кредитор має право не вимагати сплати неустойки і відшкодування збитків, обмежившись вимогою про виконання зобов'язання в натурі.
У разі прострочення боржником сплати неустойки відсотки не нараховуються.
Залежно від підстав встановлення неустойка може бути договірною (якщо умови, за яких вона сплачується, та її розмір встановлені угодою сторін) або законною (нормативною), коли умови, за яких вона сплачується, та її розмір встановлені нормативними актами, що регулюють відповідний вид зобов'язань.
Деякі автори розрізняють ще договірно-добровільну (встановлену за ініціативою учасників зобов'язання) та договірно-обов'язкову неустойку (встановлену в договорі внаслідок його підпорядкування імперативним приписам норми права)1.
Залежно від співвідношення права на неустойку з правом на відшкодування збитків розрізняють чотири види неустойки (ст. 624 ЦК України): штрафну, залікову, виключну та альтернативну. 1 Штрафною називається неустойка, що підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Це загальне правило, і звідси випливає, що інші види неустойки застосовуються лише тоді, коли вони прямо встановлені законом або договором.
Неустойка називається заліковою, коли відшкодуванню підлягають як неустойка, так і збитки, але лише в частині, в якій вони не покриваються неустойкою.
Виключна неустойка обмежує відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання тільки виплатою неустойки, взагалі виключаючи вимогу про відшкодування збитків. Виключний характер мають, наприклад, більшість штрафів, що стягуються з учасників договору залізничного перевезення; штрафи, що сплачуються органами зв'язку за прострочення доставки кореспонденції; пеня за грошовими зобов'язаннями (див., наприклад: Закон України від 22 листопада 1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Альтернативна неустойка надає кредитору можливість вибору стягнення неустойки чи відшкодування збитків. При цьому вибір має бути зроблено тільки один раз, тому у випадку стягнення неустойки кредитор втрачає можливість у майбутньому (після виявлення збитків та їх розміру) відмовитися від неустойки та вимагати відшкодування збитків. Зазначені особливості альтернативної неустойки спонукають кредитора утримуватися від її стягнення до того моменту, коли буле ясно, що саме більш вигідно стягувати — неустойку чи збитки. Саме тому даний вид неустойки на практиці застосовується рідко