4. Зміст та значення гігієнічних і природних факторів як засобів фізичного виховання

Природні сили як засіб фізичного виховання. У фізичному вихованні велике значення надається використанню сприятливого впливу на фізичний розвиток, здоров’я і працездатність людини природних факторів зовнішнього середовища: сонячної енергії, повітря, водного середовища та землі.

Використання природних сил у процесі фізичного виховання здійснюється за двома напрямками:

1. Організація занять фізичними вправами безпосередньо в умовах природного середовища (на свіжому повітрі, в природних водоймах, босоніж в лісі та ін.), завдяки чому вплив його факторів тісно поєднується з впливом фізичних вправ, так чи інакше змінює його ефект.

2. Організація спеціальних процедур загартовуючого і оздоровчо-відновного характеру (сонячно-повітряних ванн, водних процедур та ін).

Однією з головних вимог до використання природних сил є системне і комплексне застосування їх у поєднанні з фізичними вправами. Для того, щоб визначити раціональну дозу впливу природних факторів на організм дитини, необхідно враховувати особливості учнів (вік, стать, фізичну підготовленість) і характер педагогічних завдань. Це дасть можливість, по-перше, реалізувати перенос ефекту загартування у трудову і навчальну діяльність; по-друге, застосовувати більш високі навантаження і, як наслідок, підвищувати працездатність; по-третє, підвищити опірність організму до дії перевантажень, вібрації та ін.; по-четверте, на більш високому рівні проявити вольові якості.

Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання. Ефективність фізичних вправ буде найвищою лише за умови дотримання необхідних гігієнічних норм (режим харчування, сон, відповідні санітарні умови місць проведення занять та ін). Гігієнічні фактори являють собою широкий спектр різноманітних засобів, які умовно можна поділити на дві групи:

1. Засоби, що забезпечують життєдіяльність людини поза процесом фізичного виховання: норми особистої та громадської гігієни, гігієни праці, навчання, побуту, відпочинку, харчування, тобто все те, що забезпечує передумови для повноцінних занять фізичними вправами;

2. Засоби, що безпосередньо входять у процес фізичного виховання: оптимізація режиму навантажень і відпочинку відповідно до гігієнічних норм, спеціальне харчування на дистанції, створення зовнішніх умов (чистота повітря, достатнє освітлення та ін.).

Будучи неспецифічними засобами, гігієнічні фактори набувають великого значення для повноцінного вирішення завдань фізичного виховання. Як би добре не був організований педагогічний процес, він ніколи не дасть бажаного ефекту при порушенні, наприклад, режиму харчування та сну або якщо заняття будуть проводитися в антисанітарних умовах. У шкільній програмі з фізичного виховання міститься теоретичний матеріал з питань гігієни, який повинні засвоїти учні, щоб дотримуватись певних норм і правил поведінки у процесі самостійних занять фізичними вправами протягом усього життя.

5. Вікові особливості розвитку основних рухових здібностей молодших школярів

У зв'язку з віковими особливостями розвитку рухових здібностей в 1993 році була розроблена програма: Фізичне виховання 1-11-х класів, що вчаться, із спрямованим розвитком рухових здібностей. Суть цієї програми полягає в різнобічному розвитку (координаційних і кондиційних) здібностей учнів. У ній відбиті особливості програмного матеріалу з урахуванням віково-статевих особливостей дітей від 6 до 17 років.

Базова частина змісту програмного матеріалу уроків в I - IV класах.

Кожен урок фізичної культури повинен мати ясну цільову спрямованість. На кожному уроці вирішується, як правило, комплекс взаємозв'язаних розвиваючих, освітніх, оздоровчих і виховних завдань. На уроках в початковій школі основна увага приділяється розвитку різноманітних координаційних, швидкісних здібностей і витривалості, а також оволодінню школою рухів. Навчання руховим діям при розвитку фізичних здібностей молодших школярів тісно пов'язане між собою. Одну і ту ж вправу можна використовувати як для навчання руховій навичці, так і для розвитку координаційних здібностей, а так само для розвитку кондиційних здібностей. Уміле поєднання розвитку координаційних і кондиційних здібностей з навчанням руховим навичкам - відмінна риса добре організованого педагогічного процесу.

Молодший шкільний вік - сприятливий період для розвитку усіх координаційних і кондиційних здібностей. Проте особливу увагу слід приділяти усебічному розвитку таких координаційних здібностей, як точність відтворення і диференціювання просторових, тимчасових і силових параметрів рухів; рівновага узгодження рухів, ритм, орієнтування в просторі, а також швидкісних здібностей (реакція і частота рухів), швидкісно-силових і витривалості до помірних навантажень.

Контроль і оцінка в молодшому шкільному віці застосовуються для того, щоб стимулювати прагнення учнів до вдосконалення і самовизначення, до підвищення активності на заняттях фізичними вправами.