- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний навчальний заклад
- •До економічної частини дипломного проектування
- •1. Постановка задачі та вихідні дані
- •2. Порядок розрахунку повної собівартості
- •2. 1. Загальні зведення до розрахунку
- •2.2. Розрахунок прямих витрат
- •2.2.1. Розрахунок статті "Сировина та матеріали''
- •2.2.2. Визначення витрат на технологічну енергію
- •2.2.3. Визначення затрат статті «Основна заробітна плата виробничих робітників»
- •2.2.4. Визначення витрат за статтею «Додаткова заробітна плата»
- •2.2.5. Визначення витрат за статтею «Відрахування на соціальні потреби»
- •2.2.6. Загальна сума прямих витрат на виготовлення одного виробу.
- •2.3. Визначення непрямих витрат
- •2.3.1. Утримання та експлуатація машин і обладнання
- •2.3.2. Розрахунок витрат за статтею «Загальновиробничі витрати»
- •2.3.3. Розрахунок витрат за статтею «Загальногосподарські витрати»
- •2.3.4. Розрахунок статті "Позавиробничих витрат''
- •2.4. Встановлення рівня ціни виготовленої продукції
- •2.5. Розрахунок інших статей калькуляції
- •2.5.1. "Прибуток"
- •2.6. Складання планової калькуляції
- •Література
- •Додатки
2.3.2. Розрахунок витрат за статтею «Загальновиробничі витрати»
Загальновиробничі (цехові) - це витрати на управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробництва або цеху. Вони складаються з витрат на заробітну плату з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління цеху, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, амортизаційних відрахувань на будівлі та споруди, їх утримання, ремонт, охорону праці та ін.
Річне значення цехових витрат (Вц річн) (табл. 4) розподіляється між окремими виробами пропорційно до основної заробітної плати основних робітників. Норматив витрат на 1 грн. заробітної плати визначається за формулою:
Н вц = Вц річн : (Ф т річн + Ф дп) х 100%, де: Фт річн і Фдп - відповідно річний тарифний фонд оплати праці робітників основного виробництва і доплати за досягнення кінцевих результатів (табл. 3), грн.
В собівартості продукції цехові витрати складуть:
Вц = Зо х Нвц/100, де Зо - основна заробітна плата основних робітників, грн.
Цехова собівартість продукції Сц буде мати значення: Сц = Впр+ В об + Вц,
Впр - загальна сума прямих витрат на виготовлення одиниці продукції, грн;
Воб - витрати на утримання і експлуатацію обладнання, грн;
Вц -цехові витрати , грн.
2.3.3. Розрахунок витрат за статтею «Загальногосподарські витрати»
Загальногосподарські витрати наближаються за змістом до основних витрат, відрізняючись від них лише рівнем узагальнення витрат. Загальногосподарські - це витрати на рівні підприємства. До них відносяться витрати на заробітну плату з нарахуванням на соціальні потреби працівників управління підприємством, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, амортизаційні відрахування на будівлі і споруди, їх утримання та ремонт, а також витрати на досліди, випробування, винахідництво, підготовку кадрів, на відрядження, обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення навколишнього середовища тощо). Для невеликих підприємств за безцеховою структурою загальновиробничі та загальногосподарські витрати об'єднують до однієї статті. Розподіляти загальногосподарські витрати пропонується пропорційно до цехової собівартості з виключенням матеріальних витрат.
Взг = Нзг х (Сц - Вмат)/100, де: Н зг - норматив загальногосподарських витрат (табл. 4), %, Сц - собівартість цехова (п. 1.1.2), грн; Вмат -матеріальні витрати в собівартості одиниці продукції (п.1.1.1), грн.
Виробнича собівартість продукції становить: С вир = Сц – Взг
2.3.4. Розрахунок статті "Позавиробничих витрат''
Позавиробничі витрати включають витрати на вивчення ринку, рекламу продукції та її продаж, тару, пакування і транспортування до місця збуту.
Позавиробничі витрати розподіляються пропорційно до виробничої собівартості:
В пв = С вир х Нпв, де Нпв - норматив позавиробничих витрат (табл. 4), %
Повна собівартість продукції складає: С повн = С вир + В пв.
2.4. Встановлення рівня ціни виготовленої продукції
Витрати підприємства на виготовлення продукції повинні бути не тільки відшкодовані, але й повинен бути отриманий прибуток у розмірі, достатньому для здійснення розширеного відтворення, сплати відповідних податків і утворення фонду споживання для забезпечення відповідного стандарту життя працівників підприємства.
Рівень ціни за схемою: «Собівартість плюс прибуток»
Будь-яке підприємство має на меті отримання прибутку. Тому найчастіше застосовується метод визначення ціни на продукцію за схемою: «собівартіть плюс прибуток»:
Ц с = С повн * (1 + Нрп/100), де: Н рп – норматив рентабельності продукції, значення якого приймається 13%. Недолік цього методу полягає в тому, що він недостатньо враховує ринкові фактори ціноутворення., перш за все, попит на продукцію.