Друга серія

Завдання другої серії: визначити набір якостей особистості досліджуваного, які, на його думку, йому притаманні, серед обраних еталонних якостей «позитивної» та «негативної» множини.

Інструкція досліджуваному: «Перегляньте уважно слова, які ви записали у лівий та у правий стовпчики та позначте хрестиком або галочкою ті якості, які, на вашу думку, вам притаманні».

Список якостей, що характеризують особистість

Акуратність, безтурботність, вдумливість, запальність, сприйнятливість, гордість, грубість, життєрадісність, турботливість, заздрість, сором'язливість, злопам'ятність, щирість, вишуканість, вередливість, легковірність, повільність, мрійливість, недовірливість, мстивість, настійливість, наполегливість, безпосередність, нервозність, нерішучість, нестриманість, чарівливість, образливість, обережність, чуйність, педантичність, рухливість, підозрілість, принциповість, поетичність, презирливість, привітність, розбещеність, розсудливість, рішучість, самозабуття, стриманість, жалісливість, терплячість, боязкість, захопленість, наполегливість, поступливість, холодність, ентузіазм.

Обробка результатів

Мета обробки результатів: отримати коефіцієнти самооцінки для «позитивної» (СО+) та «негативної»(СО-) множини. Для підрахунку кожного коефіцієнта кількість якостей у стовпчику, що були визначені досліджуваним як притаманні йому (М), ділять на всю кількість якостей у цьому стовпчику (Н). Формули для підрахунку коефіцієнтів виглядають так:

де М+ і М - --- кількість якостей у «позитивній» та «негативній» множинах відповідно,

позначених досліджуваним,  як  притаманні йому; Н+ і Н- --- кількість еталонних якостей, тобто кількість слів правого та лівого стовпчиків відповідно.

Рівень і адекватність самооцінки визначають на основі отриманих коефіцієнтів за допомогою таблиці.

СО+	СО-	Рівень самооцінки
1–0,76	0–0,25	неадекватна, завищена
0,75–0,51	0,26–0,49	адекватна з тенденцією до завищення
0,5	0,5	адекватна
0,49–0,26	0,51–0,75	адекватна з тенденцією до заниження
0,25–0	0,76–1	неадекватна, занижена

Визначаючи рівень самооцінки та її адекватність, важливо враховувати не тільки значення отриманого коефіцієнта, а й кількість якостей, що становлять ту чи іншу множину (Н+ і Н-). Чим менше якостей, тим примітивніший відповідний еталон. Крім того, рівень самооцінки за «позитивною» та «негативною» множиною у деяких досліджуваних може не збігатися. Це потребує спеціального аналізу та може бути зумовлено захисними механізмами особистості.

Аналіз результатів

У двох запропонованих варіантах дослідження самооцінки її рівень і адекватність визначають як співвідношення між «Я» ідеальним та «Я» реальним. Уявлення людини про себе, як правило, здаються їй переконливими незалежно від того, чи засновані вони на об'єктивному знанні, чи на суб'єктивній думці, вони є істинними або помилковими.

Якості, що їх людина приписує собі, не завжди адекватні. Процес самооцінки може відбуватися такими способами:

1)  через порівняння своїх домагань із об'єктивними результатами своєї діяльності,

2)  через порівняння себе з іншими людьми.

Проте, незалежно від того, чи самооцінка обґрунтована власними судженнями людини про себе, чи інтерпретації суджень інших людей, індивідуальні ідеали або культурно обумовлені стандарти, самооцінка завжди має суб'єктивний характер, причому її показниками можуть характеризувати адекватність і міру.

Адекватність самооцінки виражає ступінь відповідності уявлень людини про себе з об'єктивними підставами цих уявлень. Так, наприклад, неадекватність в оцінюванні свого зовнішнього вигляду може бути спричинена, з одного боку, орієнтацією людини на зовнішні стандарти, оцінками та спотвореним уявленням про ці оцінки або незнання їх, з іншого боку.

Рівень самооцінки виражає ступінь реальних та ідеальних або бажаних уявлень про себе. Адекватну самооцінку з тенденцією до завищення можна прирівняти до позитивного ставлення до себе, до самоповаги, прийняття себе, відчуття власної повноцінності.

Низька самооцінка, навпаки, може бути пов'язана з негативним ставленням до себе, неприйняттям себе, відчуттям власної неповноцінності.

Висновки про адекватність і рівень самооцінки можна вважати надійними, якщо результати збігаються за двома варіантами методики та підтверджуються спостереженням.

У процесі формування самооцінки важливу роль відіграє порівняння образу реального «Я» з образом ідеального «Я». Тому той, хто досягає реально характеристик, що відповідають ідеалу, матиме високу самооцінку, навіть якщо ідеальний образ не характеризується повнотою та когнітивною складністю. Якщо ж людина комплексує, розрив між цими характеристиками та реальною оцінкою своїх досягнень, її самооцінка, ймовірно, буде низькою.

Другий фактор, важливий для формування самооцінки, пов'язаний із інтеріоризацією оцінок та соціальних реакцій інших людей, ще з позицією, яку обирає людина в системі суспільних та міжособистісних відносин. Адекватна самооцінка сприяє досягненню внутрішньої узгодженості.

Самооцінка і ставлення людини до себе тісно пов'язані з рівнем домагань, мотивацією та емоційними особливостями особистості. Від самооцінки залежать інтерпретація набутого досвіду та очікувань людини від самої себе та інших.

Внутрішні протиріччя та спотворені уявлення про себе можуть спричинити страждання, почуття провини, сорому, образи, огиди, гніву. Для гармонізації системи самостав-лення існують методи психологічної корекції і розвитку, серед яких — соціально-психологічний тренінг.

За матеріалами: ПАШУКОВА Т. И., ДОПИРА А. И., ДЬЯКОНОВ Г. В. Психологические исследования. Практикум по общей психологии. Учеб. пособие. — М.: Изд-во «Институт практической психологии», 1996.