регіону, держави і реальні можливості здійснити потрібні капіта­ловкладення. Метою підприємства стає максимальне збільшен­ня ринкової вартості підприємства на користь нових власників. А позаяк вартість підприємства залежить від його майбутніх до­ходів пріоритетом економічної політики підприємства стає мак-симізація прибутку.

За ринкових умов підприємство здатне реалізувати свою про­дукцію тільки за наявності покупців, які з'являються лише в тому разі, якщо продукція підприємства справді має попит на ринку. Підтримувати і розширювати виробництво підприємство може за умов своєї кредитоспроможності та інвестиційної привабливості. Тому політика підприємства з погляду його внутрішньої реорган­ізації і пристосованості до ринку неодмінно має бути спрямована:

^ по-перше, на створення відділу маркетингу, який проводить аналіз ринку через вивчення ставлення покупців до їхньої про­дукції;

^> по-друге, на створення ресурсів для здійснення капітало­вкладень у розширення чи реконструкцію діючих потужностей, запровадження нових технологій, нових видів продукції, підви­щення рівня гнучкості виробництва тощо;

Ч> по-третє, на забезпечення нормального функціонування си­стеми гарантійного та іншого обслуговування і внутрішнього тех­нічного контролю для скорочення обсягів браку;

^ по-четверте, на поглиблення спеціалізації на випуску кон­кретного виду продукції і зміцнення позицій на ринку даного виду продукції;

^ по-п'яте, на удосконалення системи внутрішнього бухгал­терського обліку, який вважають одним із важливих чинників успіху підприємства за ринкових умов;

по-шосте, на вдосконалення структури управління підпри­ємством, через надання більшої свободи дій підрозділу.

Підприємствам та ініціаторам підприємництва свобода дій потрібна, тому що у сучасній великій компанії нові ідеї повинні запроваджуватись безперервно: у галузі виробництва, проекту­вання, обслуговування клієнтів тощо. Нові ідеї іноді виникають на найнижчому рівні виробничої структури, надходячи від робіт­ників чи менеджерів середньої ланки, відповідальних за конкрет-124

Розділ 5. Регіональна економічна політика ну діяльність, або ж просто ініціаторів створення нового вироб­ництва чи послуг.

5.1.3. Регіональна економічна й соціальна політика

В системі організації національної економіки одне з важливих місць належить її регіональному рівневі. В системі національної економіки "підприємство —> регіон —> країна", регіон є посеред­ньою ланкою і на нього покладають чимало функцій виробничої, соціальної та екологічної стабілізації у межах його адміністра­тивної території.

Зумовлено це, по-перше, створенням умов ефективного функ­ціонування підприємств, по-друге, регулюванням підприємств, зайнятості, захисту безробітних та інших малозабезпечених верств населення, по-третє, сприянням розвитку соціальної та ринкової інфраструктури, по-четверте, сприянням раціонально­го використання місцевих природних ресурсів та контролем за екологічною безпекою у регіоні.

Регіон, як середня ланка організації національної економіки, є першою просторовою (територіальною) економічною системою яка поєднує виробничі, соціальні та екологічні питання, інститу­ти та засоби їх вирішення. Проте регіон є нижчою ланкою щодо національного рівня організації економіки. В регіоні сходяться інтереси підприємств, держави і самих регіонів. Регіон повинен сприяти реалізації інтересів підприємств, держави і своїх. Чим повніше будуть реалізовані інтереси підприємств з погляду їх продуктивності, ефективності, прибутковості, тим більше буде можливостей для формування бюджетів регіону та держави і відповідно реалізації регіональних економічних, соціальних, еко­логічних та державно-національних програм.

Роль регіону в проведенні активної економічної політики в межах його адміністративної території в умовах ринку повинна зростати. Регіон найкраще володіє ситуацією стосовно демогра­фічних процесів, кількості зайнятої і вільної живої праці, наяв­ності природних ресурсів та особливостей їх використання, пер­спектив розвитку регіону, його інвестиційної привабливості тощо. Регіону треба лишень надати повноваження і створити механізм управління і регулювання виробничими, регіональними та націо-

125